П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24695/24
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Час і місце ухвалення: 13.01.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у невиданні наказу про закріплення на праві оперативного управління за Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України видати наказ про закріплення на праві оперативного управління квартири АДРЕСА_1 за Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням, здійснивши його реалізацію у встановленому законом порядку;
- зобов'язати Одеське квартирно-експлуатаційне управління після видання Міністерством оборони України наказу про передачу йому в оперативне управління квартири АДРЕСА_1 , вчинити необхідні дії щодо розподілу даної квартири та направити до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради документи та клопотання про оформлення та видачу зі складом родини 4 особи, а саме: ОСОБА_1 і членам її сім'ї - чоловікові ОСОБА_2 , доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначала, що вона перебуває на квартирному обліку у житловій комісії військової частини НОМЕР_1 Одеського гарнізону по забезпеченню житлом за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. Позивачу у 2017 році була розподілена для постійного користування квартира АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за Міністерством оборони України. Однак, через протиправну бездіяльність відповідачів сім'я позивача до цього часу не отримала ордер на вказану квартиру. Зокрема, в порушення вимог Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року №1081, Міністерство оборони України не передало вказане житло на баланс КЕВ м. Одеса, який в подальшому змінив свою назву на Одеське КЕУ, та, відповідно, Одеське КЕУ не подало до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу позивачу ордера на житлове приміщення для постійного проживання на квартиру за вказаною адресою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у невидані наказу про закріплення на праві оперативного управління за Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Міністерство оборони України видати наказ про закріплення на праві оперативного управління квартири АДРЕСА_1 за Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням, здійснивши його реалізацію у встановленому законом порядку.
Зобов'язано Одеське квартирно-експлуатаційне управління після видання Міністерством оборони України наказу про передачу йому в оперативне управління квартири АДРЕСА_1 , вчинити необхідні дії щодо розподілу даної квартири та направити до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради документи та клопотання про оформлення та видачу зі складом родини 4 особи а саме: ОСОБА_1 і членам її сім'ї - чоловікові ОСОБА_2 , доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ордеру на вказану квартиру.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеське квартирно-експлуатаційне управління подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 13 січня 2025 року.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням суд необґрунтовано зобов'язав Одеське КЕУ направити до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради документи та клопотання про оформлення та видачу ОСОБА_1 ордеру на квартиру АДРЕСА_1 . Всупереч вимог Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380, суд зобов'язав Одеське КЕУ виконати функції, які належать військовим частинам, їх житловим комісіям та командирам військових частин. До того ж, судом зобов'язано суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого до такого суб'єкта не звертався позивач.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , яка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса 20.06.2014р. видано спеціальний дозвіл на проживання в спеціально пристосованій казармі №93 на право зайняття з сім'єю з 4-х осіб жилої площі в спеціально пристосованій казармі №35 по проспекту Гагаріна, 19, кімната №14, розміром 50,4 кв.м.
Між ТОВ «УВГП-Система» (Пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Замовник) укладено договір №227/УПБ-70Д від 25.11.2004р. про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, предметом якого є фінансування та будівництво пайовиком в повному обсязі, згідно одержаної у встановленому законом порядку проектно-кошторисної документації та будівництво, групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами, орієнтованою площею 35 тис. кв.м. на земельній ділянці загальною площею орієнтовано 2,5 га в АДРЕСА_2 (військове містечко № НОМЕР_2 ).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, пайовик здійснює у повному обсязі фінансування будівництва об'єкту на умовах, передбачених цим договором. Замовник вносить свою пайову участь у будівництві у вигляді виконання обов'язків, надання послуг, передбачених в пункті 4.1 Договору.
Згідно пункту 4.1 Договору замовник зобов'язався виконати всі необхідні дії для відведення земельної ділянки та приведення її у стан, придатний для будівництва об'єкту (у тому числі укладення та реєстрація договору оренди землі, отримання дозвільної документації) до 31.12.2005р., та виконувати в повному обсязі функції замовника відповідно до умов договору та чинного законодавства (підпункт «а»); узгодити з пайовиком завдання на проектування на передпроектній стадії та на стадії «Проект» (підпункт «б»); замовник до початку робіт передає пайовику за актом прийому-передачі будівельний майданчик з усіма необхідними документами, які дозволяють використовувати його для будівництва об'єкту, дозволи на виконання будівельно-монтажних робіт, точки підключення до діючих інженерних комунікацій (підпункт «е»); відселення сімей військовослужбовців (громадян) та членів їх сімей з будівель, розташованих на земельній ділянці, яка підлягає забудові, здійснюється в установленому законодавством порядку за рахунок частки замовника, передбаченої пунктом 3.4 Договору.
За умовами пункту 3.4 вказаного Договору, розподіл об'єкту між сторонами здійснюється наступним чином: замовнику: 20% від загальної площі житла об'єкту, що на момент укладання угоди орієнтовно складає 7000 кв.м.; пайовику 80% від загальної площі житла об'єкту, що на момент укладання угоди орієнтовно складає 28000 кв.м., а також кінцеву будівельну продукцію.
Пайовик має право надавати замовнику квартири в інших новозбудованих житлових будинках в м. Одесі в обсязі частки замовника, визначеної в пункті 3.4 Договору в термін до кінця 2007 року (пункт 3.7. Договору).
Відповідно до підпункту «м» пункту 4.1 Договору відселення сімей військовослужбовців (громадян) та членів їх сімей з будівель, розташованих на земельній ділянці, яка підлягає забудові, здійснюється в установленому законодавством порядку за рахунок частки замовника, передбаченої пунктом 3.4 Договору.
В подальшому протягом 2005-2015 років сторони уклали три додаткових угоди, якими передбачено надання готових квартир в інших будинках, обов'язок та черговість відселення сімей військовослужбовців.
14.11.2016р. Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось до ТОВ «УВГП-Система» з листом за №303/36/641/1, у якому інформувало, що квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса сформовані списки осіб, проживаючих в будівлях та спорудах військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого в АДРЕСА_2 та встановлено, що кількість проживаючих становить: військовослужбовці, яких необхідно забезпечити житлом 36; відселені за рішенням суду - 13; для переселення до іншого гуртожитку 13.
Також, Південне УКБ Міноборони зазначало, що в якості розрахунку з Міністерством оборони України згідно з додатковою угодою №3/70 СП від 16.10.2015р., ТОВ «УВГП-Система» зобов'язувалось передати у 2016 році 16 квартир. По даним ОК «Південь» відсутні житлові фонди для безумовного відселення всіх проживаючих в будівлях та спорудах військового містечка № НОМЕР_2 та просило розглянути можливість:
збільшити кількість житла для передачі та заселення їх в рахунок виконання додаткової угоди №3/70 СП від 16.10.2015р. в 2016 році (з укладанням додаткової угоди);
відселення пенсіонерів та службовців Збройних Сил України в житлові фонди, які знаходяться на балансі ТОВ «УВГП-Система» шляхом передачі даних фондів в оренду квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса;
строк відселення жильців із плями забудови продовжити (через додаткову угоду) до 30.03.2017р.
Аналогічний за змістом лист скерований квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса 09.12.2016р. за №303/8/32/1369 на адресу ТОВ «УВГП-Система».
Згідно додаткової угоди №303/36/2 від 17.02.2017р. до договору №227/УПБ-70Д «Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» від 25.11.2004р., сторони домовились, окрім іншого, затвердити перелік квартир для Міністерства оборони України по договору №227/УПБ-70Д (Додаток №1).
Відповідно до Додатку №1 до додаткової угоди №303/36/2 від 17.02.2017р., до переліку квартир для Міністерства оборони України за договором №227/УПБ-70Д входить й квартира за адресою: АДРЕСА_3 .
24.02.2017р. квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси скерував на адресу ТОВ «УВГП-Система» лист за №626, у якому зазначав, що на території військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , яка спланована для забудови, розташовані будівлі, що використовуються для тимчасового проживання, в яких мешкає 62 сім'ї, а саме: військовослужбовці, які проходять дійсну службу та перебувають на квартирному обліку - 30 сімей; військовослужбовці, які проходять дійсну службу та не перебувають на квартирному обліку - 2 сім'ї; військовослужбовці в запасі, перебувають на квартирному обліку - 9 сімей; працівники ЗСУ, які не перебувають на квартирному обліку - 7 сімей; безпідставно займають приміщення 14 сімей.
Матеріали справи містять акт прийому-передачі квартир №23/03/17 від 29.03.2017р., відповідно до якого ТОВ «УВГП-Система» передає, а Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України приймає на підставі та згідно умов договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004р. квартири (у т.ч. по АДРЕСА_3 ) з відселенням в них військовослужбовців та членів їх сімей, що мешкають в аварійних будівлях та спорудах, розташованих в плямі забудови та які відносяться до числі тих, що мають право на отримання постійного або тимчасового службового житла та підлягають відселенню з плями забудови згідно листа КЕВ м. Одеси №626 від 24.02.2017р. та враховуючи наявність в них ордерів.
До зазначеного акту прийому-передачі додані списки, у т.ч. Список №1 осіб, які заселені в квартири за адресою: АДРЕСА_4 , згідно п.6.4. Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004р. та які відносяться до числа осіб, які мають право на отримання постійного або тимчасового службового житла та підлягають відселенню із забудови згідно листа КЕВ м. Одеси №626 від 24.02.2017р. та враховуючи наявність в них ордерів.
У вказаному списку перебуває й позивач ОСОБА_1 .
Матеріали справи містять договори, укладені 30.03.2017р. між позивачем (споживач) та надавачами послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення; надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території; користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано 15.06.2017р., форма власності: державна, власник: Міністерство оборони України.
Листом від 29.03.2023р. №140 квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси повідомив позивача, що на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , відсутній наказ Міністерства оборони України щодо закріплення в оперативне управління, взяття на баланс КЕВ м. Одеса та акт прийому-передачі до КЕМ в Одеса. А відтак, відділ не має можливості вчиняти будь-які дії щодо розподілу даної квартири.
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2023р. №159/ЖК, старший прапорщик запасу ОСОБА_1 перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов в Одеському гарнізоні, військовій частині НОМЕР_1 зі складом сім'ї 4 (чотири) особи у загальній черзі з 15.02.1996р. та у позачерговій з 28.02.2014р. по теперішній час.
Згідно листа квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси №4440 від 21.10.2020р., прапорщик запасу ОСОБА_1 в узагальнених списках військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання), станом на 01.07.2020р. перебуває в загальній черзі з 15.02.1996р. №496, в позачерговій черзі з 28.02.2014р. №797 зі складом родини 4 особи при військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо видання наказу про закріплення на праві оперативного управління за Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням квартири АДРЕСА_1 , що б дало останньому можливість надіслати до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу позивачу і членам її сім'ї ордера на вказане житлове приміщення для постійного проживання, звернулась з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , з посиланням на положення Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 03.08.2006р. №1081, та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 30.11.2011р. №737, встановив відсутність будь-яких законних перешкод у виданні Міністерством оборони наказу про закріплення на праві оперативного управління за Одеським КЕВ квартири АДРЕСА_1 . Суд зазначив, що оскільки Міністерство оборони України в особі уповноважених підрозділів відмовляється приймати рішення щодо передачі в оперативне управління на баланс Одеського КЕВ квартири за вказаною адресою, тому наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, яка виразилась у не виданні наказу про закріплення в оперативне управління за Одеським КЕВ квартири АДРЕСА_1 , та зобов'язання Міноборони видати такий наказ, здійснивши його реалізацію у встановленому законом порядку.
Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами у справі не оскаржено.
Що ж до позовних вимог, заявлених до Одеського КЕУ, то суд зазначив, що враховуючи тривалість проживання позивача у квартирі АДРЕСА_1 , неоспорення факту такого проживання з боку власника, порушення військовими установами процедури надання позивачу житла для постійного проживання (відсутність рішення житлової комісії військової частини за місцем квартирного обліку про надання житла, не погодження списків розподілу постійного житла, які складені КЕВ м.Одеси, Комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України, а з жовтня 2018 року - Комісією з контролю), не обмежує відповідача у вчиненні дій, направлених на видачу позивачу ордеру на зазначену квартиру.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах, враховуючи проживання ОСОБА_1 разом із сім'єю у вказаній квартирі більше 7 років без належних документів на право її зайняття з підстав, які від них не залежать, буде зобов'язання Одеського КЕУ після видання Міністерством оборони України наказу про передачу йому в оперативне управління квартири АДРЕСА_1 , вчинити необхідні дії щодо розподілу даної квартири та направити до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради документи та клопотання про оформлення та видачу зі складом родини 4 особи а саме: ОСОБА_1 і членам її сім'ї - чоловікові ОСОБА_2 , доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ордеру на вказану квартиру.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Одеського КЕУ, тобто в частині задоволення вимог ОСОБА_1 , заявлених до вказаного відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині виходячи з наступного.
Відповідно до статті 31 Житлового кодексу України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Статтею 110 Житлового кодексу УРСР передбачено, що громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.
Офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв'язок із Збройними Силами СРСР.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Як вже зазначалося колегією суддів, прапорщик запасу ОСОБА_1 в узагальнених списках військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання), станом на 01.07.2020р. перебуває в загальній черзі з 15.02.1996р. №496, в позачерговій черзі з 28.02.2014р. №797 зі складом родини 4 особи при військовій частині НОМЕР_1 .
З червня 2014 року до березня 2017 року ОСОБА_1 разом із сім'єю проживала на території військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується спеціальним дозволом на проживання в пристосованій казармі.
КЕВ м.Одеси склало списки мешканців, які проживають в будівлях військового містечка № НОМЕР_2 , підпали під пляму забудови та мають право на отримання постійного житла, в якому значиться і ОСОБА_1 .
Ці ж списки містять конкретну адресу (номера квартир та будинок), куди підлягають переселенню родини військовослужбовців, зокрема, родина ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
З дня переселення позивача у квартиру за вказаною адресою минуло більше 7 років, однак остання не має належних документів на право її зайняття, що сторонами у справі не заперечується.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців визначається Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 03.08.2006р. №1081 (далі - Порядок №1081).
Відповідно до п.2, п.3 Порядку №1081 у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Військовослужбовці, які визнані у встановленому законодавством порядку інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та члени сімей військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, пов'язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбачених законодавством джерел, чи грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення з урахуванням пільг, установлених законами.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Пунктом 4 Порядку №1081 передбачено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями: видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання; виділяють до 20 відсотків житла для забезпечення осіб, зазначених в абзаці другому пункту 3 цього Порядку, жилими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбачених законодавством джерел і розташовані у населених пунктах, у яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, чи грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в таких же обсягах.
Згідно п.34 Порядку №1081 на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім'я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Наказом Міністерства оборони України 30.11.2011р. №737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №737) (у редакції станом на момент спірних правовідносин), пунктом 1.3 якої передбачено, що забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом: надання службових жилих приміщень військовослужбовцям; надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби; надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення; участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням); надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України; надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі; оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу
Пунктом 1.4 Інструкції №737 передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Відповідно до п.2.18 Інструкції №737 військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством ().
Згідно пункту 4.1. Інструкції №737 військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10), або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (додаток 11).
Пунктами 4.4, 4.5 Інструкції №737 передбачено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання за рішенням КЕВ (КЕЧ) району, погодженим з гарнізонною житловою комісією.
КЕВ (КЕЧ) району подає затверджений начальником гарнізону витяг зі Списку розподілу постійного житла у гарнізоні, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України (додаток 21), разом з документами, що знаходяться в облікових справах (додаток 7), до виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районної державної адміністрації для видачі ордера, а в закритому військовому містечку КЕВ (КЕЧ) району видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер вручається безпосередньо військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, на ім'я якого він виданий, або за їх довіреністю іншій особі. У разі якщо військовослужбовець (особа, звільнена з військової служби) загинув (помер) або пропав безвісти, ордер вручається одному з членів його сім'ї, на ім'я якого він виданий, або за їх довіреністю іншій особі.
Інструкція №737 втратила чинність 16.10.2018р. з набранням чинності Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018р. №380 (далі - Інструкція №380)
Таким чином, до жовтня 2018 року надання особі, звільненій з військової служби, житлового приміщення для постійного проживання здійснювалось на підставі списку розподілу постійного житла, складеного КЕВ(КЕЧ), погодженого з Комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України, та направленого до виконавчого органу сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районної державної адміністрації для видачі ордера.
Інструкція №380, яка почала діяти з 16.10.2018р., передбачає ті ж самі загальні умови забезпечення осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, а саме: забезпечення жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини (пункт 1).
Так, відповідно до пункту 3 Інструкції №380 для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Пунктом 4 Інструкції №380 визначено, що на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Згідно п.7 Інструкції №380 затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, з набранням чинності Інструкцією №380 порядок видачі ордеру на постійну житлову площу не змінився, лише збільшився обсяг документів, які КЕВ (КЕЧ) надає до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради.
Одеське квартирно-експлуатаційне управління в апеляційній скарзі зазначає, що за відсутності рішення житлової комісії військової частини за місцем квартирного обліку ОСОБА_1 про надання житла, не погодження списків розподілу постійного житла, які складені КЕВ м.Одеси, Комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України, а з жовтня 2018 року - Комісією з контролю, унеможливлює вчинення відповідачем дій щодо оформлення та подання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради документів для видачі позивачу ордеру на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
Надаючи правову оцінку таким твердженням апелянта колегія суддів враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Одеське КЕУ не зазначало про неможливість направлення до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі позивачу ордеру на постійну житлову площу внаслідок відсутності списків розподілу постійного житла, які мають бути погоджені із відповідною комісією (порушення військовими установами процедури надання позивачу житла для постійного проживання), а вказувало про неможливість розпорядження спірною квартирою без її закріплення за Одеським КЕУ в оперативне управління на підставі наказу Міністерства оборони України, взяття її на баланс Одеського КЕУ та складання акту прийому-передачі до Одеського КЕУ.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що враховуючи тривалість проживання позивача у квартирі АДРЕСА_1 , неоспорення факту такого проживання з боку власника, порушення військовими установами процедури надання позивачу житла для постійного проживання, не обмежує відповідача у вчиненні дій, направлених на видачу позивачу ордеру на зазначену квартиру.
Протилежний висновок породжує продовження стану правової невизначеності позивача, яка більше 7 років проживає у квартирі без належних документів на право її зайняття з підстав, які від неї не залежать.
Враховуючи положення пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України, зобов'язання в судовому порядку Одеського квартирно-експлуатаційне управління після видання Міністерством оборони України наказу про передачу йому в оперативне управління квартири АДРЕСА_1 , вчинити необхідні дії щодо розподілу даної квартири та направлення до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради документів та клопотання про оформлення та видачу зі складом родини 4 особи а саме: ОСОБА_1 і членам її сім'ї - чоловікові ОСОБА_2 , доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ордеру на вказану квартиру, на думку колегії суддів, є ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах та таким, що убезпечить її від необхідності повторного звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009р. (заява №40450/04).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996р. (заява №21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003р. №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Отже, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Одеського квартирно-експлуатаційного управління та скасування рішення від 13.01.2025р. колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Зважаючи на залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова