П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5029/25
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 24.02.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просять суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 15.01.2025 року №14 «Про скасування наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 22 серпня 2023 року №362», у частині, що стосується ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; взнати протиправним та скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 15.01.2025 року №12о/с «Про особовий склад», у частині, що стосується ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
- зобов'язати Одеський державний університет внутрішніх справ поновити на посадах слухачів денної форми навчання факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування для здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю «Право» (081), з 16 січня 2025 року: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 (0199136); старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 (0064238); лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0156412); лейтенанта поліції ОСОБА_2 (0156352); лейтенанта поліції ОСОБА_3 (0199129); лейтенанта поліції ОСОБА_5 (0199140); лейтенанта поліції Лазюк Ганну Сергіївну (0199149); лейтенанта поліції Крупську Марину Анатоліївну (0199146); лейтенанта поліції Марцоня Віктора Андрійовича (0156439); лейтенанта поліції Решітко Аліну Володимирівну (0199164); лейтенанта поліції Чебана Артема Сергійовича (0156014);
- стягнути з відповідача на користь кожного позивача 50 тис. грн. моральної шкоди.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - повернуто позивачам.
Роз'яснено позивачам, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, позивачі подали апеляційну скаргу. Апелянти просять скасувати вищезазначену ухвалу суду від 24 лютого 2025 року у справі №420/5029/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянти вважають, що судом першої інстанції оскаржувану ухвалу постановлено за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим, остання підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи питання про повернення позовної заяви позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що у поданому адміністративному позові заявлено окремі немайнові позовні вимоги та окремі похідні позовні вимоги одинадцятьох позивачів до Одеського державного університету внутрішніх справ.
На думку суду першої інстанції, сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов'язку. Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачі в даному адміністративному позові об'єднали непов'язані між собою підставою виникнення позовні вимоги, фактично пред'явивши одинадцять окремих адміністративних позовів до відповідача задля вирішення непов'язаних між собою спорів.
Адже спір кожного з одинадцятьох позивачів із Одеським державним університетом внутрішніх справ є індивідуально визначеними спірними правовідносинами, тобто спори є подібними, однак вони жодним чином між собою не пов'язані (вирішення одного спору жодним чином не впливатиме на інші спірні правовідносини).
Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Суд зазначає, що інститут повернення позовної заяви позивачу передбачений для усунення недоліків позовної заяви і таке повернення не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом після усунення недоліків.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивачами об'єднано позовні вимоги, які не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними, суд першої інстанції відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачам.
З огляду на зазначене , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до вимог ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України.
Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені позовні вимоги є аналогічними і такими, що пов'язані собою за характером спірних правовідносин, оскільки, адміністративний позов поданий в інтересах одинадцятьох позивачів-поліцейських, які проходили службу на посадах слухачів денної форми навчання факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування Одеського державного університету внутрішніх справ для здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю «Право», були зараховані на навчання та у подальшому відраховані з навчання на одних і тих же підставах.
Так, кожен з позивачів на одних і тих же підставах був допущений до участі в конкурсному відборі на навчання за денною формою здобуття освіти за державним замовленням для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 081 «Право» на основі освітнього ступеня бакалавр «Правоохоронна діяльність», відповідно до протоколу приймальної комісії ОДУВС від 18.08.2023 року №20.
У подальшому, приймальна комісія ОДУВС відносно позивачів прийняла єдине та одностайне рішення, оформлене протоколом від 22.08.2023 року №24, про їх зарахування на факультет підготовки фахівців для органів досудового розслідування для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 081 «Право».
Наказом ОДУВС від 22.08.2023 року №362 «Про зарахування на навчання» всіх позивачів визначено зарахувати з 01.09.2023 року слухачами 1-го курсу факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування за спеціальністю 081 «Право» денної форми здобуття освіти за кошти державного бюджету.
Наказом ОДУВС від 22.08.2023 року №192о/с «Про особовий склад» всіх позивачів зараховано здобувачами вищої освіти та призначено на посади слухачів денної форми навчання факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування для здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю «Право» (081), на основі освітнього ступеня бакалавра, магістра та/або освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, зі строком навчання 1 рік 6 місяців, поставивши на всі види утримання та забезпечення згідно чинного законодавства, з 01.09.2023 року.
13.01.2025 року ректором ОДУВС затверджено висновок службового розслідування за фактом порушень, виявлених у роботі приймальної комісії ОДУВС під час зарахування на навчання на другому (магістерському) рівні вищої освіти у 2023 році, згідно якого дисциплінарна комісія вважала за необхідне скасувати пункт 1 наказу ОДУВС від 22.08.2023 року №362 «Про зарахування на навчання» в частині зарахування всіх позивачів з 01.09.2023 року слухачами 1-го курсу факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування за спеціальністю 081 «Право» денної форми здобуття освіти за кошти державного бюджету та скасувати наказ ОДУВС від 22.08.2023 року №192о/с «Про особовий склад» в частині зарахування всіх позивачів здобувачами вищої освіти та призначення на посади слухачів денної форми навчання факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування для здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю «Право» (081).
Кожен з позивачів у період з 22.08.2023 року по 15.01.2025 року перебував в однакових умовах, успішно виконав обов'язкові та вибіркові компоненти навчального плану підготовки магістра, галузь знань «Право», спеціальність «Право» (081).
15.01.2025 року ОДУВС прийнято наказ №14, яким скасовано наказ ОДУВС від 22.08.2023 року №362, в частині, що стосується всіх позивачів.
Також, 15.01.2025 року ОДУВС прийнято наказ №12о/с «Про особовий склад», пунктом першим якого, скасовано наказ ОДУВС від 22.08.2023 року №192о/с «Про особовий склад» в частині, що стосується всіх позивачів та направлено для подальшого проходження служби до ГУНП в Одеській області з 17.01.2025 року всіх позивачів.
Колегія суддів зауважує, що єдиною для всіх позивачів підставою видачі наказу ОДУВС від 15.01.2025 року №12о/с зазначено: висновок службового розслідування від 13.01.2025 року, наказ ОДУВС від 15.01.2025 року №14.
З огляду на зазначене, суддів вважає, що всі позивачі пов'язаними між собою фактичними обставинами, адже, вони зараховані на навчання та у подальшому відраховані з навчання на одних і тих же підставах, заявлені ними до одного й того самого відповідача, основні позовні вимоги стосуються оскарження одних і тих же наказів, а вимога позивачів про стягнення моральної шкоди є похідною вимогою від визнання протиправними оскаржуваних наказів.
Крім того, позовні вимоги, заявлені у цій справі, об'єднанні одним предметом доказування та поданими доказами. Майже всі докази долучені до адміністративного позову стосується всіх позивачів, за виключенням довідок про виконання навчального плану за період 22.08.2023 року -15.01.2025 року кожним з позивачів.
З огляду на специфіку спірних правовідносин та фактичних обставини справи, колегія суддів вважає, що є доцільним розгляд даного адміністративного позову в одному провадженні, адже, це сприятиме повноті, всебічності та оперативності судового розгляду, однаковому вирішенню пов'язаних між собою вимог позивачів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що розгляд позовних вимог кожного з позивачів в одному провадженні забезпечить реалізацію принципу процесуальної економії (ефективності, розумності та раціональності судового процесу), який, у першу чергу, спрямований на пришвидшення розгляду справи та зменшення судових витрат, а також гарантує бережне ставлення до ресурсів всіх учасників справи.
У свою чергу, подання кожним з позивачів окремого позову безумовно призведе до збільшення витрат, пов'язаних з розглядом справи всіх учасників справи, зокрема, позивачів на професійну правничу допомогу, адже, представництво буде здійснюватися в одинадцяти окремих справах, витрат на друк одних і тих же доказів, обсяг яких складає понад 300 сторін (один екземпляр).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
З огляду на специфіку спірних правовідносин, вирішення заявлених вимог всіх позивачів в одному провадженні, значно полегшить виконання судового рішення (у разі задоволення позовних вимог), зокрема, в частині поновлення їх на посадах слухачів денної форми навчання факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування для здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю «Право» (081), що, в тому числі, передбачає поновлення відповідачем навчального процесу, приймання у позивачів захисту стажування та державного іспиту, враховуючи той факт, що позивачі були відраховані з навчання на завершальній стадії навчання.
Як вже зазначалось вище, частиною 1 статті 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Згідно з вимогами п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до вимог ч.2 ст.172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Частинами 4, 5 ст.172 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання позивачами в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства та за правилами виключної підсудності різним судам.
Наведені підстави стосовно заборони об'єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.
Згідно з вимогами ч.6 ст.172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Проте, таке роз'єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Вказаному кореспондує припис абз.2 ч.6 ст.172 КАС України, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Отже, обов'язковою умовою повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України є порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог та неможливість їх роз'єднання судом у порядку, передбаченому ст.172 КАС України.
У адміністративному позові, зокрема, було зазначено, що з огляду на підстави позову та предмет позову, суб'єктний склад сторін, зв'язок між собою доказів, є доцільним розглядати позов одинадцяти позивачів у одному провадженні.
Проте, суд першої інстанції наведеним вище доводам позивачів, викладеним в адміністративному позові, оцінку не надав.
Пов'язаність вимог вказує на те, що вони зумовлені одними й тими же відносинами та/або спрямовані до одного відповідача.
Об'єднання позовів, які містять пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами вимоги, є одним із засобів реалізації принципу процесуальної економії, який спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду таких справ та зменшення судових витрат.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 172 КАС України застосована, зокрема, в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.07.2019 року у справі №9901/309/19, від 19.08.2020 року у справі №9901/242/20, від 26.08.2020 року у справі №9901/257/20, від 26.08.2020 року у справі №9901/260/20, від 28.08.2020 року у справі №9901/261/20, від 31.08.2020 року у справі №9901/267/20 та від 09.09.2020 року у справі №9901/280/20є.
В оскаржуваній ухвалі суду не зазначено, які саме обставини, заявлені у позові, та які підстави позову є різними, не досліджено, що є підставою звернення до суду.
Як зазначалось вище, пов'язаність вимог вказує на те, що вони зумовлені одними й тими же відносинами, зокрема, у даному випадку відрахуванням позивачів з навчання за однією і тією ж підставою, зверненні до одного відповідача.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
Водночас, суд першої інстанції помилково не скористався процесуальним правом, передбаченим ч.6 ст.172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2025 11 28.11.2019 року у справі №640/16147/19, від 03.04.2024 року у справі №320/13495/23, від 23.05.2024 року у справі №160/25102/23.
Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейський Суд з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивачів на доступ до правосуддя, гарантованого їм національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову позивачів відповідно до вимог п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 312; 320; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - скасувати.
Направити справу №420/5029/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до ст.ст.325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко