П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26903/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Туровської Марини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, прийняте у складі суду судді Бжассо Н.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову та направленню ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ, виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову та направленню ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне обґрунтоване рішення по суті питання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвоката Туровська Марина Олександрівна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що право громадянина на виконання щодо нього встановлених законом гарантій, а саме на виключення його з військового обліку, тобто на належне документальне оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку. Апелянт зазначає, що повторне взяття позивача на військовий облік, який вже був виключений з обліку 15.01.2024 року, є дією, яка погіршує його існуюче становище та буде обмеженням його конституційних прав і свобод. Апелянт також не погоджується із доводами про те, що про те. що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із набранням чинності Закону № 3633 від 11.04.2024 року, оскільки станом на 18.05.2024 року позивача вже було виключено з військового обліку, як особу, яка раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». На думку апелянта, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, свідчить про те. що держава в особі компетентного органу прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та звільнила цю особу від виконання військового обов'язку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з даними військово-облікового документу у додатку «Резерв+», станом на 16.07.2024 року був придатним до військової служби, згідно з постановою ВЛК від 11.03.2015 року, проте з інших підстав виключений з військового обліку.
Так, згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.08.2024 року № 4/12147, 15.01.2024 року ОСОБА_1 виключено з військового обліку, як особу,я кА раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд встановив, що 04.08.2024 року ОСОБА_1 був затриманий військовослужбовцями ДПСУ та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05.08.2024 року ОСОБА_1 взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно з довідкою ВЛК № 2/357 від 05.08.2024 року, позивач визнаний придатним до військової служби.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2024 року № 208-мд, ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправними дії щодо призову та направлення його на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив з того, що з 18.05.2024 року особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За змістом частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частин 4, 5 статті 22 Закону №3543-XII громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Так, пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом на 15.01.2024 року, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі - Закон № 3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість мобілізації особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивач був виключений з військового обліку до набрання чинності Закону №3633-ІХ, то не міг бути призваний на військову службу під час мобілізації є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
У цьому контексті суд також звертає увагу, що предметом оскарження у межах даної справи є саме дії щодо призову та направлення позивача на військову службу під час мобілізації. Враховуючи викладене, оскільки 05.08.2024 року позивача взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 , обставини щодо правомірності такого взяття на облік не стосуються процедури мобілізації та виходять за межі предмету доказування у межах даної справи.
Щодо обмеження конституційних прав та свобод позивача колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Туровської Марини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко