П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3506/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Семенюка Г.В.,
- Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, прийняте у складі суду судді Бутенка А.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,-
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0027711305, №0027961305, №0027851305, №0027681305, №0027691305, №0027701305, №0027801305 від 08.08.2019 року та рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0027871305 від 08.08.2019 року про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником совєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 137602,08 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції на загальну суму 13760,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що за 2017 рік позивач перевищив дозволений обсяг доходу, встановлений п.291.4 ст.291 ПК України, для суб'єкта господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності другої групи 1 500 000 грн, і відповідно з 01.01.2018 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування. Внаслідок не переходу позивача на загальну систему оподаткування, відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено в частині підстав для задоволення позову. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.08.2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0027711305 від 08.08.2019 року, №0027961305 від 08.08.2019 року, №0027851305 від 08.08.2019 року, № 0027681305 від 08.08.2019 року, №0027691305 від 08.08.2019 року, №0027701305 від 08.08.2019 року, №0027801305 від 08.08.2019 року. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС в Одеській області № 0027871305 від 08.08.2019 року про застосування штрафних санкцій та донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, а рішення винесене з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач, порушуючи вимоги перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку, повинен був з 01.01.2018 року перейти на загальну систему, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 Кодексу та сплачувати до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку. Апелянт також зазначає, що в ході перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% з врахуванням максимального розміру доходів, на який нараховується ЄСВ встановлено порушення, а саме заниження ЄСВ на загальну суму 137602,08 грн. Крім того, апелянт вказує, що надані позивачем висновки судової експертизи не повно та не всебічно відображують обставини даної справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа Шалха ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.04.2015 року, номер запису: 2556000000015877.
Шалха ОСОБА_2 перебуває на обліку в контролюючих органах з 30.04.2015 року за №155315059086. З 01 січня 2016 року по 26 грудня 2018 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності - єдиний податок, ІІ група.
Заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області ДФС України Поповим В.Г. було видано наказ №3016 та повідомлення №543/13-05 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі статей 78-79 ПК України, а саме надходження від Єдиного державного реєстратору юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ліквідацію від 25.12.2018 року №25560050001115877 позивача як суб'єкта господарювання.
В період з 27 по 31 травня 2019 року головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управлінні податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Потапенко В.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Шалха ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 26.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 29.04.2015 року по 26.12.2018 року.
За результатами перевірки складений акт від 07.06.2019 року №1105/15-32-13-05/ НОМЕР_1 .
Відповідно до Розділу III Акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області зроблено висновки про встановлені порушення, а саме:
порушення п. 63.3 ст. 63 (абз. 4) ПК України, в результаті чого не повідомлено контролюючий орган про об'єкти оподаткування;
порушення п. 16.1 ст, 16, п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України;
порушення п. 292.1 ст. 292, п. 293.4 ст. 293. аб. 1, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 29 ПК України в результаті чого донараховано єдиний податок у сумі 99 792,63 грн;
порушення п. 295.1 ст. 295 ПК України, в результаті чого порушено граничні терміни сплати авансових платежів по єдиному податку;
порушення пп. 49.18.2, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, пп. 175.2 п. 177.5 п.177.11 ст. 177 ПК України, в результаті чого встановлені не надання декларації про майновий стан за 3 квартал 2018 року і ліквідаційну за 2018 рік;
порушення п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності у сумі 403 240,32 грн, а саме за 2018 рік;
порушення пп. 2.1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та. облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого було донараховано основний платіж по ЄСВ від підприємницької діяльності у сумі 137 602,08 грн, а саме за 2018 рік;
порушення ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого було порушено граничні терміни оплати щоквартальних платежів по ЄСВ;
порушення ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого порушено граничні терміни сплати щомісячних платежів по ЄСВ;
порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183 ПК України, в результаті чого донараховано ПДВ у загальній сумі 448 044,86 грн, а саме за 2018 рік;
порушення п. 203.1 ст. 203 ПК України, в результаті чого не надано податкові декларації з податку на додану вартість за 11 податкових періодів;
порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 224 022,40 грн;
порушення п.п. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого донараховано військового збору за період перевірки у загальній сумі 33 603, 36 грн, а саме за 2018 рік;
порушення пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України. В результаті чого встановлена кредиторська заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 12 290,90 грн.
Такі обставини за висновком податкового органу вказують на порушення позивачем норм податкового законодавства, які визначають умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності другої групи.
На підставу Акту перевірки, 08.08.2019 року ГУ ДФС в Одеській області прийняті наступні рішення:
податкове повідомлення-рішення №0027641305, яким застосовано суму штрафних санкцій з єдиного податку з фізичних осіб в результаті порушення строку сплати грошового зобов'язання з Єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 930,75 грн;
податкове повідомлення-рішення №0027681305, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 99 792,63 грн та штрафних санкцій 24 948,16 грн;
податкове повідомлення-рішення №0027691305, яким було збільшено суку грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 403 240,32 грн та штрафних санкцій 100 810,08 грн;
податкове повідомлення-рішення №0027701305, яким застосовано суму штрафних санкцій за платежем; податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатам річного декларування в розмірі 340,00 грн;
податкове повідомлення-рішення №0027711305, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 448 044,80 грн та штрафних 112 011,20 грн;
податкове повідомлення-рішення №0027741305, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 12 290,90 грн та штрафних санкцій 8 788,97 грн;
податкове повідомлення-рішення №0027761305, яким застосовано суму штрафних санкцій за адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 170,00 грн
податкове повідомлення-рішення №0027801305, яким застосовано суму штрафних санкцій за адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 510,00 грн;
податкове повідомлення-рішення №0027851305, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з платежем військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 33 603,36 грн та штрафних санкцій 8 400,84 грн;
податкове повідомлення-рішення №0027961305, яким застосовано суму штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 870,00 грн;
рішення №0027651305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 3 276,20 грн та пені 494,87 грн;
рішення №0027661305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 733,19 грн та пені 4 485,39 грн;
рішення №0027671305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування ) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 3 741,55 грн та пені 0,00 грн;
рішення №0027871305 про застосування штрафних санкцій у розмірі 13 760,21 грн та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 137 602,08 грн;
рішення №0027921305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмір 170,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправними та такими що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 08.08.2019 року №0027711305, №0027961305, №0027851305, №0027681305, №0027691305, №0027701305, №0027801305, та рішення ГУ ДФС в Одеській області від 08.08.2019 року №0027871305, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновок акту перевірки про перевищення позивачем за 2017 рік дозволеного обсягу доходу для суб'єкта господарювання - платника єдиного податку другої групи не знайшов свого підтвердження належними доказами, а такий висновок був головним для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0027711305, №0027961305, №0027851305, №0027681305, №0027691305, №0027701305, №0027801305 та рішення №0027871305 від 08.08.2019 року про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 137602,08 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції на загальну суму 13760,21 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з положеннями ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено ст.79 ПК України.
Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Відповідно до п.85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, в якому згідно вимог пункту 86.10 вказаної статті Податкового кодексу України контролюючі органи зобов'язані зазначити як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника податків, що також передбачено і пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.п.14.1.258 п.14.1. п.14 ПК України визначено; що фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною Державою або його офіційним агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
Відповідно до п.п.168.1.1 п. 168 .1 п.168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.291.2. ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пп.2 п. 291.4 ст.291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
У відповідності до пп.1 п.292.1. ст.292 ПК України, доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пунктом 292.9. статті 292 ПК України передбачено, що доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.
Так, згідно з пп.3 п.292.11 ст.291 ПК України, до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
Статтею 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом;
Відповідно до п.164.1.1 - 164.1.3 ст.164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця; загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу
У пп.165.1.36 п.165.1 ст. 165 ПК України визначений перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, і дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.168.2.1 ст.168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень став висновок акту перевірки про перевищення позивачем за 2017 рік дозволеного обсягу доходів від підприємницької діяльності, встановленого п.291.4 ст.291 ПК України для суб'єкта господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності другої групи - 1 500 000 грн.
В обґрунтування такого висновку податковий орган в акті перевірки та в поданих суду заявах по суті справи, зазначив, що сума валового доходу задекларована позивачем у податкових деклараціях платника єдиного податку ІІ групи наступним чином: за 2016 рік (декларація №1700035541 від 03.02.2017) на суму 600 000 грн.; за 2017 рік (декларація №37929 від 08.02.18) на суму 600 000 грн.; за 2018 рік (декларація № 38216 від 08.02.2019) на суму 1 488 500 грн.
Позивач здійснював роздрібну торгівлю за замовленнями через мережу Інтернет. Дохід від підприємницької діяльності підприємець отримував у безготівковій формі від фізичних осіб - громадян, що встановлено за виписками банку, наданими для використання у проведені перевірки першим ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області службовою запискою №123/11/15-32-23-02-11 від 05.03.2019 року, а саме банківські виписки Южне ГРУ АТ КБ “ПриватБанк» м.Одеса 2016-2018 роки по рахункам: 26001054327123; 26052054322683; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; 4731219110379033.
Згідно наданих в електронному вигляді банківських виписок позивач отримував на поточні (карткові) рахунки кошти від реалізації товарів (одяг, аксесуари) за замовленням через мережу Інтернет. Кошти за замовлений товар надходили на поточний рахунок, відкритий на позивача, як на фізичну особу-підприємця (рахунок № НОМЕР_6 ), та на карткові рахунки позивача, відкриті на громадянина - фізичну особу (карткові рахунки № НОМЕР_4 та № НОМЕР_2 ).
За виписками банку по вказаним рахункам встановлено отримання доходу від продажу товару за замовленням через мережу Інтернету:
- за 2016 рік 1 067 266 грн. (надходження на поточний рахунок № НОМЕР_6 становлять 538 528 грн., на картковий рахунок № НОМЕР_4 - 0,00 грн., на картковий рахунок № НОМЕР_2 - 528738,50 грн.);
- за 2017 рік 2 165 284грн. (надходження на поточний рахунок № НОМЕР_6 становлять 1 011 854 грн., на картковий рахунок № НОМЕР_4 - 38 025грн., на картковий рахунок № НОМЕР_2 - 1 115 405 грн.);
- за 2018 рік 2 240 224 грн. (надходження на поточний рахунок № НОМЕР_6 становлять 1 164 763 грн., на картковий рахунок № НОМЕР_4 - 1 075 461 грн., на картковий рахунок № НОМЕР_2 - 0,00 грн.).
Суд зазначає, що ключове питання для правильного вирішення даного спору полягає в наступному: чи вірно податковий орган визначив загальну суму доходу позивача від підприємницької діяльності за 2017 рік в загальному розмірі 2 165 284 грн., з урахуванням тих сум, які надійшли на поточний рахунок позивача як приватного підприємця № НОМЕР_6 в сумі 1 011 854 грн., та на карткові рахунки позивача як фізичної особи №5168742205074754 - 38 025 грн. та №5168742354433660 - 1 115 405 грн.
Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що доходи платника єдиного податку від своєї підприємницької діяльності не включаються до річного оподатковуваного доходу цієї особи, як платника податку на доходи фізичних осіб, а відповідно доходи, які отримала така фізична особа не у зв'язку зі своєю підприємницькою діяльності, не повинні включатися до доходу цієї особи, як приватного підприємця - платника єдиного податку.
Як вже було зазначено вище, податковий орган визначив загальну суму доходу позивача від підприємницької діяльності за 2017 рік в загальному розмірі 2 165 284 грн., з урахуванням тих сум, які надійшли на поточний рахунок позивача, як приватного підприємця № НОМЕР_6 в сумі 1 011 854 грн., та на карткові рахунки позивача, як фізичної особи, №5168742205074754 - 38 025 грн. та №5168742354433660 - 1 115 405 грн.
Суд зазначає, що не є спірним питання віднесення сум, які надійшли на поточний рахунок позивача, як приватного підприємця № НОМЕР_6 в розмірі 1 011 854 грн., до доходу позивача від підприємницької діяльності за 2017 рік.
Що стосується суми 1 115 405 грн., яка надійшла протягом 2017 року на картковий рахунок позивача, як фізичної особи, №5168742354433660, то представник позивача заперечує проти віднесення всієї цієї суми до доходу позивача від підприємницької діяльності за цей рік, стверджуючи, що з цієї суми лише 26 930 грн. можуть бути віднесені до доходу від підприємницької діяльності, оскільки платежі на цю суму мають призначення, як оплата за товар, а інші надходження на цей картковий рахунок не мають відношення до підприємницької діяльності позивача.
Проаналізувавши долучену до матеріалів справи банківську виписку по картковому рахунку позивача, як фізичної особи, №5168742354433660 за 2017 рік (т.4), суд зазначає, що цією випискою підтверджується надходження на рахунок позивача грошових коштів від великої кількості фізичних осіб з різних населених пунктів України. В той же час, відображені в цій виписці відомості щодо надходжень грошових коштів не дають суду підстав стверджувати, що кошти на загальну суму 1 115 405 грн., які надійшли протягом 2017 року на цей картковий рахунок позивача, можна безумовно віднести до доходу від підприємницької діяльністю позивача.
Виходячи з викладеного, суд вважає не доведеним належними доказами висновок податкового органу про отримання позивачем доходу від підприємницької діяльності за 2017 рік в загальному розмірі 2 165 284грн., і, як наслідок, є недоведеним висновок про перевищення позивачем за 2017 рік дозволеного обсягу доходу, встановленого п.291.4 ст.291 ПК України, для суб'єкта господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності другої групи в розмірі 1 500 000 грн.
В той же час суд зазначає, що грошові кошти, які надходили на карткові рахунки позивача №5168742205074754 та №5168742354433660 від великої кількості фізичних осіб протягом 2016-2018 років, і які не можуть бути однозначно кваліфіковані як оплата за товари, роботи чи послуги в рамках підприємницької діяльності позивача, можуть бути об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб за правилами розділу IV Податкового кодексу України.
Оскільки висновок акту перевірки про перевищення позивачем за 2017 рік дозволеного обсягу доходу для суб'єкта господарювання - платника єдиного податку другої групи не знайшов свого підтвердження належними доказами, а такий висновок був головним для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 року №0027711305, №0027961305, №0027851305, №0027681305, №0027691305, №0027701305, №0027801305 та рішення №0027871305 від 08.08.2019 року про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 137602,08 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції на загальну суму 13760,21 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Г.В. Семенюк
Суддя: О.І. Шляхтицький