П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9490/24
Головуючий І інстанції: Дубровна В.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 13.11.2024р.) про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.03.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення з 01.12.2019р. основного розміру його пенсії з 82% відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.12.2019р. перерахунок та нарахування йому пенсії виходячи з 82% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням здійснених раніше виплат.
Також, за змістом цієї позовної заяви, ОСОБА_1 просив поновити йому процесуальні строки звернення до суду, оскільки він не мав розумних причин ставити під сумнів добросовісність дій ГУ ПФУ в Одеській області. При цьому, позивач, посилаючись на ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та релевантну практику Верховного Суду, вважає, що строк звернення до суду в даній категорії справ не застосовується.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024р. відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.04.2024р. на адресу суду 1-ї інстанції надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області, в якому відповідач, звертаючи увагу на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 перерахунку пенсії починаючи з 01.12.2019р., проте останній звернувся до суду лише в березні 2024р., то строк звернення до суду, передбачений у ст.122 КАС України є пропущеним та, відповідно до ст.240 цього Кодексу, даний позов підлягає залишенню без розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року (постановленою в порядку письмового провадження) клопотання відповідача - задоволено, а позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України.
Не погоджуючись із вказаним вище судовим рішенням, позивач 02.12.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. та направити справу до суду 1-ї інстанції для продовження її розгляду по суті. Зокрема, позивач звернув увагу на те, що об'єктом захисту, у даному випадку, є його право на перерахунок пенсії, а строкове обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законом розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку із непроведенням перерахунку пенсії з вини суб'єкта владних повноважень, наразі відсутнє.
20.12.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх підстав для її задоволення.
Так, спірні правовідносини у даній адміністративній справі склалися з приводу протиправності дій пенсійного органу щодо зменшення з 01.12.2019р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 82% відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку.
На стадії ж апеляційного провадження спірним є питання дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.55 Конституції України, а також ст.5 КАС України. Так, реалізація захисту порушеного або оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду 1-ї інстанції, однак у межах часових рамок, визначених законом.
У розумінні ч.1 ст.118 КАС України, процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, що повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися й інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, у відповідності до ч.3 якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або ж повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Суд апеляційної інстанції, у контексті спірних правовідносин, звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020р. у справі №510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність чи помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність або несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2020р. у справі №340/1019/19 та цілком вірно врахована судом 1-ї інстанції.
Підтримуючи висновки суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну та об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
У свою чергу, пенсія, призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», носить щомісячний характер (є регулярним платежем), а тому про порушення свого права позивач однозначно мав бути обізнаний щомісячно.
Предметом же спору, як зазначалося вище, є розмір нарахування пенсії за період з 01.12.2019р. Однак, як свідчать матеріали справи, із запитом про надання інформації щодо перерахунку пенсії представник позивача звернувся до відповідача лише у 2024р., а з позовом до суду 26.03.2024р.
Тобто, враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 26.03.2024р., колегії суддів, на відміну від суду 1-ї інстанції, вважає, що права останнього можуть бути захищені судом, однак з 26.09.2023р. - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого у ч.2 ст.122 КАС України, а не з 01.12.2019р., як просив позивач.
Такої ж правової позиції щодо обчислення строку звернення до суду з аналогічними позовними вимогами дотримувався і Верховний Суд у постановах від 08.05.2024р. у справі №400/11403/23, від 26.06.2024р. у справі № 520/29247/23 та від 25.02.2025р. у справі №580/7961/24,
Отже, судова колегія вважає висновки суду 1-ї інстанції щодо необхідності залишення позову ОСОБА_1 без розгляду (за весь заявлений період) частково необґрунтованим та, з-поміж іншого, і передчасними.
Так, колегія суддів не залишає поза увагою доводи апелянта про те, що згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У відповідності до змісту ст.121 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Одночасно, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає таким умовам: 1) це обставина чи кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ж ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
Тобто, за правилами ст.ст.123,169 КАС України, суд дійсно повинен перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені ст.122 КАС України.
Наслідки ж пропуску строку звернення до суду регламентовані ст.123 КАС України.
Як передбачено ч.ч.3,4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд у справі №640/5645/19 (постанова від 23.09.2020р.) щодо застосування положень ч.ч.3 та 4 ст.123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Як зазначено у згаданому рішенні Верховного Суду, постановляючи оспорювану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, зазначивши, що він не навів будь-яких доводів та не надав доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
Вказана позиція Верховного Суду є сталою та знайшла своє подальше відображення, зокрема, у постановах від 17.03.2021р. у справі №160/3092/20, від 18.03.2021р. у справі №640/23204/19, від 31.01.2023р. у справі №640/18309/21, від 23.11.2023р. у справі №640/15942/19 та від 25.04.2024р. у справі №540/8074/21.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції, із урахуванням наведених вище позицій Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, помилково не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути (у тому числі з урахуванням доводів відповідача), чим не надав ОСОБА_1 можливості повідомити про причини (у разі наявності таких) поважності пропуску строку на звернення до суду.
До того ж, зазначаючи про невиконання позивачем вимог КАС України, які встановлюють обов'язок у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, суд 1-ї інстанції не врахував, що залишення позовної заяви без розгляду, серед іншого, з підстав невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо змісту позовної заяви, є залишення її без руху з відповідних підстав, доказів чого матеріали справи не містять. Це при тому, що наведені позивачем обставини (які визнані в подальшому неповажними), були, як це логічно слідує з матеріалів справи, в повному обсязі враховані судом 1-ї інстанції під відкриття провадження у справі.
Підсумовуючи викладене вище, висновки Одеського окружного адміністративного суду, при залишенні без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.123 КАС України, зумовлюють утворення перешкод особі у доступі до правосуддя і не в повному обсязі ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала Одеського окружного адміністративного суду - скасуванню, а дана справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року - скасувати та направити справу №420/9490/24 до суду першої інстанції - для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено: 24.03.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко