24 березня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/3004/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Тихоненко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України, в якому просить:
визнати протиправним рішення Національного антикорупційного бюро України що оформлено відповіддю №01-294/5043 від 18.02.2025 щодо відмови ОСОБА_1 , як детективу підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, у здійсненні документального оформлення статусу особи начальницького складу, встановленого абзацом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро» №1698-VII від 14.10.2014 на підставі змін, що набули чинності за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» №187-ІХ від 04.10.2019;
зобов'язати Національне антикорупційного бюро України здійснити документальне оформлення статусу особи начальницького складу, ОСОБА_1 , як детективу підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, відповідно займаної ним посади, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» №1698-VII від 14.10.2014, змін до якої набули чинності 17.10.2019 за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» №187-ІХ від 04.10.2019.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог частин шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є детективом підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України та оскаржує бездіяльність відповідача щодо оформлення йому статусу особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, про яку йому стало відомо, як вказує останній в позовній заяві, з листа відповідача № 01-294/5043 від 18.02.2025.
Однак, як встановлено судом 17.09.2024 ОСОБА_1 звертався до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невизнанні його, детектива підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, особою начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, що визначено абзацом 3 частини першої статті 10 Закону України “Про Національне антикорупційне бюро», з 17.10.2019; зобов'язати відповідача визнати його, детектива підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, особою начальницького складу Національного антикорупційного бюро України відповідно до абзацу 3 частини першої статті 10 Закону України “Про Національне антикорупційне бюро» з 17.10.2019 та здійснити документальне фіксування такого статусу у відповідних організаційно-розпорядчих документах.
В ухвалі судді Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіної С.В. від 25.09.2024, зокрема, встановлено, що про можливе порушення своїх прав ОСОБА_1 знав ще у 2021 році, у зв'язку з чим звертався до уповноваженого органу для вирішення спірного питання. Повторне звернення подане позивачем 09.06.2024, відповідь на яке датована 26.06.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121872747).
Частиною четвертою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В подальшому, 16.01.2025 позивач знову звертається зі зверненням до відповідача щодо вирішення аналогічного питання, відповідь на яке датована 18.02.2025.
Таким чином судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач знав ще у 2021 році, проте, з позовною заявою до суду останній звернувся лише 17.03.2025, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Таким чином, позивач був обізнаний із оспорюваною бездіяльністю відповідача та не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням вищевикладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО