про повернення позовної заяви
25 березня 2025 року Справа № 580/2123/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/2123/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнка 8, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 08571363) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.
26.02.2025 вх.№10016/25 представник позивача - адвокат Теплов М.П. (ордер серії АН №1604714) у позовній заяві просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку під час звільнення 01.12.2021 у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 грошового забезпечення, оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та з 01.01.2020 до 01.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 до 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з 01.01.2021 по 01.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- стягнути з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток розрахований у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 на кількість днів затримки розрахунку, а саме: з 01.12.2021 до 18.07.2022 включно з урахуванням принципу співмірності, виходячи з нормативної формули положень ст. 117 КЗпП України діючої у редакції на той час; та з 19.07.2022 по день фактичної виплати, але не більше шести місяців відповідно до ст. 117 КЗпП України у чинній редакції за Законом №2352-ІХ.
Ухвалою від 03.05.2025 позовну заяву залишено без руху, 17.03.2025 продовжений строк для усунення недоліків та надано позивачеві додатково три дні з дати отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до довідки про доставку в «Електронний суд» ЄСІТС копію ухвали представник позивача - адвокат отримав 19.03.2025, проте станом на 25.03.2025 адвокатом недоліки, що зазначені в ухвалах суду від 03.05.2025, 17.03.2025 не усунуті. У заяві від 12.03.2025 вх. №12424/25 представник позивача повідомив про помилково сплачений судовий збір та просив повернути 968 грн 96 коп, позаяк позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», проте відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку під час звільнення є майновою вимогою.
Стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінністатті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16. У постанові Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, але не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати (ст.ст. 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці»). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 226/168/15-ц.
Верховний Суд у справі № 580/4217/24 адміністративне провадження № К/990/28630/24 застосував висновки ВС у справах № 520/11767/23, № 640/36713/21, зазначивши: надані процесуальним законодавством особі права кореспондуються із передбаченим обов'язком добросовісно ними користуватися (ЄДРСР 122226765). Правові висновки із вказаного питання були викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21, відповідно до яких саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України (п.28 у постанові ВС від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4217/24 ЄДРСР 122226765).
ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1 ч.4 ст. 169 КАС України).
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів, позаяк вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконано, тому матеріали позовної заяви належать поверненню позивачеві.
Згідно із частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно із ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - № 3674-VI) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Відповідно до частини 5 статті 7 Закону повернення сплаченої суми судового збору здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Згідно із ст. 9 Законом № 3674-VI суд перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України є передумовою повернення судом сплаченого судового збору у встановлених випадках.
Суд встановив, що відповідно до квитанції від 17.01.2025 платіж №9366-9583-6437-7529 та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України позивачем сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн (ідентифікатор в Казначействі 765497752).
Керуючись ст.2, 132, 169, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання протиправним та скасування індивідуального акта повернути позивачеві разом із доданими матеріалами.
Повернути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію ухвали та матеріали адміністративного позову направити позивачеві.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА