про відмову у забезпеченні позову
24 березня 2025 року справа № 580/3053/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 27.02.2025 № 0031510707.
Крім того, у позові позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення дії податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 27.02.2025 № 0031510707 до набрання законної сили судовим рішення у цій справі.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач прийняв податкову вимогу від 27.02.2025, відтак у випадку визнання судом протиправними та скасування вказаного ППР до моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили, існує велика вірогідність настання негативних наслідків для позивача, зокрема та невиключно, стягнення коштів в розмірі 203312,00 грн з банківських рахунків або за рахунок мого майна.
Під час вирішення заяви про забезпечення позову суд зазначає таке.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що необхідною умовою забезпечення цього позову є доведення обставин, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Суд встановив, що позивач не додав до суду копію податкової вимоги від 27.02.2025, із якою пов'язує можливість настання для себе негативних наслідків у вигляді стягнення податкового боргу на суму, визначену спірним ППР.
Крім того суд зазначає, що п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України передбачає право платника оскаржити рішення, прийняті контролюючим органом в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з вимогами п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, оскільки ППР від 27.02.2025 № 0031510707 є предметом оскарження у цій справі, визначені ним грошові зобов'язання є неузгодженими.
В контексті наведеного, суд звертає увагу, що позивач не підтвердив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, обставини правомірності/протиправності спірного ППР можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного ППР відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів заявника, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, виходячи з предмету даної справи.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 580/3053/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана 24.03.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК