про повернення позовної заяви
24 березня 2025 року Справа № 580/2031/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову адвоката Грецького В.Г. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
25.02.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Грецького В.Г. від імені ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не здійсненні позивачу виплати додаткової винагороди, встановленої Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у збільшеному до 100000,00 грн розмірі за грудень 2023 року та січень, лютий і березень 2024 року;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України у збільшеному до 100000,00 грн розмірі, а саме за грудень 2023 року та січень, лютий і березень 2024 року.
Обґрунтовуючи зазначив, що позивач виконуючи бойові завдання у спірних періодах набув право на отримання додаткової винагороди, яку відповідач нарахував та виплатив не в повному обсязі. Вважає, що така бездіяльність відповідача суперечить чинному законодавству.
Додатково просив:
1) витребувати у відповідача:
витяг з наказу про мобілізацію або про зарахування позивача на службу;
довідку про проходження військової служби з терміном приймання безпосередньої участі у бойових діях;
інформацію про розмір грошового забезпечення виплаченого позивачу, який проходить службу у першому відділі прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону, починаючи з грудня 2023 року до березня 2024 року включно. При цьому, чітко визначити складові відповідного грошового забезпечення із зазначенням сум (доплати, премії та інше) із обов'язковим виділенням сум виплачених на виконання пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
інформацію про підстави не нарахування та не виплату йому додаткової винагороди визначеної пунктом 1-1 вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України у грудні 2023 року, січні, лютому та березні 2024 року відповідно;
інформацію про надходження рапорту (донесення) начальника, командира підрозділу, в якому проходить службу позивач про його участь у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за грудень 2023 року, січень, лютий та березень 2024 року із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Якщо так, то надати належним чином засвідчену копію такого;
надати належним чином засвідчену копію журналу бойових дій та книги оперативно - службової діяльності та журналу надходжень розпоряджень по підрозділу, в якому походить службу позивач за грудень 2023 року та січень, лютий і березень 2024 року;
у разі, якщо не виплата додаткової винагороди, зазначеної у пункті 4 є наслідком застосування до позивача дисциплінарного стягнення або кримінальної відповідальності надати: належним чином засвічену копію наказу про його застосування, матеріалів службового розслідування та інших документів, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної або кримінальної відповідальності;-
2) звільнити позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п.12 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір»;-
3) розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
До позовної заяви представник позивача додав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду (далі - Клопотання). З огляду на безпосередню участь позивача у бойових діях, здійсненні заходів з національної безпеки та оборони України, надаючи відсіч і стримуючи збройну агресію військ РФ та незаконних формувань ЛНР і ДНР, у межах виданих бойових наказів та у зв'язку з необхідністю захисту прав позивача просив поновити строк звернення до адміністративного суду.
Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв'язку з цим ухвалою від 03 березня 2025 року суд залишив її без руху.
18.03.2025 на адресу суду від представника позивача адвоката Грецького В.Г. надійшла заява вх.№13464/25, в якій процитував вказану вище ухвалу суду та зазначив, що обґрунтування судді Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М. у цій справі щодо пропуску процесуального строку на звернення до суду, позивач вважає помилковим та таким, що не відповідає завданню адміністративного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень суб'єктів владних повноважень. Посилався на постанову Верховного суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 та практику Європейського Суду з прав людини.
Оцінивши доводи Заяви, суд дійшов висновку, що виявлені судом недоліки позову не усунені, наявні перешкоди для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч.ч.1, 2 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Неоднаковий підхід до обчислення процесуального строку звернення до суду для осіб, які звертаюся в один проміжок часу з аналогічним предметом спору до того ж відповідача, свідчитиме про дискримінаційний та упереджений розгляд справи, що в умовах справедливого судочинства не допустиме. Так, ст.24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Частина 3 ст.3 КАС України приписує, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. То ж для звернення позивача до суду застосовується чиниий на момент подання позовної заяви закон щодо обчислення строків.
Врахувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування практики Європейського Суду з прав людини, на яку представник позивача посилався у Заяві та рішення у яких винесені в інакших обставинах спору.
Виписками з рахунку позивача у ПриватБанк підтверджується, що він у спірному періоді отримував грошове забезпечення у підвищеному розмірі. Вказані докази є непрямими для доводів щодо участі позивача у бойових діях протягом вказаного періоду та підтверджують отримання позивачем коштів з надбавкою у підвищеному розмірі, яка передбачена Постановою КМУ №168, щодо оплати за безпосередню участь у бойових діях під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Отже, про відсутність нарахування додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн за спірний період позивач знав отримуючи щомісячно заробітну плату та протягом 3 місяців мав право звернутися до відповідача зі вказаним вище предметом спору.
Представник позивача звертався запитом від 11.06.2024 до відповідача щодо надання інформації про нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000грн за спірний період. Тобто, з 11.06.2024 позивач через свого представника почав вчиняти активні дії щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди за спірний період.
Отже, відсутні достатні підстави вважати, що пропущення строку звернення до суду відбулося з поважних причин.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним вище позовом та обов'язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.
Представник позивача та позивач у Заяві не вказали жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Натомість зміст Заяви полягає виключно в не погодженні з висновками суду.
Не підлягають врахуванню до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, на які посилалася представник позивача у Заяві, оскільки стосуються правовідносин щодо визнання протиправними дій щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у меншому розмірі та зобов'язання перерахувати виплати з урахуванням раніше виплаченої суми, що не є подібними для спірних обставин і регулюються іншими нормами права.
Викладені у Заяві доводи не стосуються об'єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої вказаною вище постановою Уряду України в період грудень 2023 року та січень, лютий і березень 2024 року, а отже, не обґрунтовані. Тобто, за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду. Тому не підлягає задоволенню.
Оскільки поважних причин позивач та його представник не вказують та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення Заяви відсутні.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Згідно ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України), за умови усунення вказаних підстав для її повернення.
Оскільки недоліки позову не усунені, наявні підстави повернути позивачу позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ “Про судовий збір» (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.
Оскільки відсутні докази понесення судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх повернення.
Керуючись ст.ст.2-20, 121, 160-161, 169, 237, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви вх. від 18.03.2025 №13464/25 адвоката Грецького В.Г. від імені ОСОБА_1 .
Повернути його позовну заяву до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали, позовну заяву та додані до неї документи направити ОСОБА_1 .
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяАнжеліка БАБИЧ