24 березня 2025 року Справа № 580/2567/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 в якому просить:
- визнати дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 як голову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в відмові наданні відстрочки від мобілізації по догляду за матір'ю, ОСОБА_1 , інвалідом 1 групи, потребуючої строннього догляду згідно довідки МСЕК, неправомірними, незаконними та необгрунтованими;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 як голову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянути заяву від 08.10.2024 та оформити згідно діючого законодавства в визначений законом термін та порядок позивачу відстрочки від мобілізації на підставі догляду за матір'ю, ОСОБА_1 , інвалідом 1 групи, потребуючої строннього догляду згідно довідки МСЕК та направити прийняте рішення через Укрпошту рекомендованим листом.
21.03.2025 (вх.№14285/25) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити таких заходів забезпечення позову:
- зобов'язати відповідача на весь час розгляду справи зняти з внутрішнього розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача ОСОБА_2 , так як супроводжуючи мене в моїх поіздках він згідно внутрішнього розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 наражається на небезпеку описаній в абзаці 5, 6 та 7 цієї заяві, та який не передбачений жодним діючим законодавством, до вступу рішення в законну силу по адміністративній позовній заяві ОСОБА_2 в справі за №580/2567/25;
- заборонити проводити працівникам ТЦК та СП дії стосовно позивача ОСОБА_2 , які виключно пов'язані з мобілізаційною підготовкою та мобілізацією які є предметом спору через ненадання начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочки позивачу ОСОБА_2 , всупереч пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до вступу рішення в законну силу по адміністративній позовній заяві ОСОБА_2 в справі за №580/2567/25;
- заборонити проводити працівникам поліції дії, які виключно пов'язані з мобілізаційною підготовкою та мобілізацією стосовно позивача ОСОБА_2 , які є предметом спору через ненадання начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочки позивачу ОСОБА_2 , всупереч пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до вступу рішення в законну силу по адміністративній позовній заяві ОСОБА_2 в справі за №580/2567/25;
- витребувати у відповідача копію індівідуального акта або нормативно-правового акта згідно якого позивача ОСОБА_2 оголошено у внутрішній розшук ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб дати правову оцінку його законності в процесі розгляду справи.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову заявник зазначає, що відповідачем замість розгляду заяви позивача від 08.10.2024 про надання відстрочки від мобілізації у строк 7 днів та прийняття будь-якого рішення, 03.12.2024 оголошено позивача у внутрішній розшук ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник стверджує, що внутрішній розшук ІНФОРМАЦІЯ_2 дає підстави будь-якому працівнику поліції та працівнику будь-якого ТЦК та СП, незалежно від їхнього місця несення служби та перебування, затримати затримати позивача, доставити у будь-яке ТЦК та СП, а згодом на будь-яку військово-лікарську комісію та після військово-лікарської комісії направити в будь-яку військову частину, і ці дії позбавлять позивача права на особистий захист в суді та право заявника, інваліда першої групи, на сторонній догляд, на який вона має право згідно довідки МСЕК. Також, заявник вказує, що внутрішній розшук ТЦК та СП, який не передбачений жодним законодавством України є ознакою протиправності прийняття такого рішення та дій суб'єкта владних повноважень в порушенні прав, свобод та інтересів позивача та третіх осіб, але завжди застосовується працівниками поліції та працівниками будь-якого ТЦК та СП незалежно від їхнього місця несення служби та від їхнього місця перебування для затримання та доставляння в буд-яке ТЦК та СП для проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації. Заявник наголошує на тому що позивач майже завжди супроводжує її у поїздках до Києва та Харкова та по Черкасах, а також наголошує на те, що перевірку військовозобов'язаних в місті Черкаси проводять працівники ТЦК та СП з інших міст та регіонів, тому вважає, що заборонити мобілізаційну підготовку та мобілізацію стосовно позивача ОСОБА_2 до вступу рішення по справі в законну силу потрібно будь-яким працівникам поліції та працівникам будь-якого ТЦК та СП, які виключно пов'язані з мобілізаційною підготовкою та мобілізацією, так як супроводжуючи заявника, в будь-якій поїздці по території України його при перевірці документів затримають та доставлять в найближчі ТЦК та СП та згодом на військово-лікарську комісію, після яких направлять в військову частину, в тому числі і на лінії бойових зіткнень, де унеможливиться ефективний захист взагалі, та поновлення порушених та оспорюваних прав позивача або інтересів третіх осіб.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, суд дійшов висновку, про здійснення розгляду поданої заяви у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву третьої особи про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії індивідуального акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, третя особа просить суд заборонити вчиняти певні дії працівникам органів ТЦК та СП та поліції, які не є стороною у справі та їх рішення, дії чи бездіяльність позивачем не оскаржуються.
Водночас, приписами пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Відтак, враховуючи пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України, обраний третьою особою спосіб забезпечення позову не може бути застосований у межах даної адміністративної справи.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме зняти позивача з внутрішнього розшуку та витребування у відповідача копій документів, то суд зазначає, що зобов'язання вчинити дії та витребування документів не є заходами забезпечення позову.
З приводу посилань заявника на неправомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача від 08.10.2024 про надання йому відстрочки від мобілізації та оголошення позивача у розшук, суд зазначає, що факт протиправності дій відповідача щодо розгляду заяви позивача від 08.10.2024 про надання відстрочки, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Сама лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Водночас, суд звертає увагу на те, що заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.
Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист прав та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно із частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвалу направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ