Справа № 420/8207/25
25 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А, перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорту та Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановила:
До суду з позовом звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (далі відповідач 1 ) та до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2 ) , у якому, просить Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №ПШ 114791 від 17.12.2024.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Ознайомившись з адміністративним позовом та доданими до нього документами, суддя вказує про таке.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Позивачем визначено в якості відповідачів Державну служби України з безпеки на транспорті та Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, проте позовні вимоги заявлені лише до останього відповідача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Державна служба України з безпеки на транспорті та Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області є дві окремі особи, а саме, Державна служба України з безпеки на транспорті зі статусом юридичної особи, та Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області - територіальний підрозділ без статусу юридичної особи.
Окремо від цього необхідно зауважити, що хоча Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області є територіальним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті і діє в його структурі, це втім не змінює правового статусу цих суб'єктів владних повноважень у цьому спорі.
Даний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі №0840/3992/18, від 28 листопада 2018 року у справі №821/1974/17 з означених вище процессуальних питань.
При цьому, зі змісту позову вбачається, що визначення в якості відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті обумовлено лише з метою вирішення судових витрат, оскільки саме Державна служба України з безпеки на транспорті є розпорядником бюджетних коштів.
Суддя приймає до уваги, що прохальна частина позову містить вимогу стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Проте, вказана вимога стосується розподілу судових витрат, врегульованих статтею 139 КАС України, а тому не є вимогою у розумінні статті 5 КАС України.
Таким чином, позивачу необхідно визначитися з відповідачем або відповідачами та заявленими до них позовних вимог відповідно до вищевказаних норм КАС України.
Також, відповідно до частини 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України " Про судовий збір " від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674 за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, яку подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01.01.2025 р., становить 3028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. ( частина 3 ст. 4 цього Закону).
Таким чином, за подання позову фізичною особою до адміністративного суду позову, який міститьвимогу майнового характеру у розмірі 17 000,00 грн., а тому сума судового збору складає 968,96 грн.
Отже, наведене вище свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя -
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали, шляхом надання відповідної заяви/клопотання щодо визначення відповідача або відповідачів з змісту заявлених позовних вимог з урахуванням вимог ст. 5 КАС України та платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.або докази що підстав звільнення від його сплати.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Дубровна