Справа № 420/2457/25
25 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 24 січня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 951050827873 від 25.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області за вих. № 08-29/7777/2024 від 03.12.2024 про суддівську винагороду, згідно з якою суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 204 390,00 грн, з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25) 113 550,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) 90 840,00 грн.; перебування на адміністративній посаді 0 грн.; науковий ступінь (%) 0 грн.; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, 0 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2024 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Одеської області за вих. № 08-29/7777/2024 від 03.12.2024 про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 204 390,00 грн., з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25) 113 550,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) 90 840,00 грн.; перебування на адміністративній посаді 0 грн.; науковий ступінь (%) 0 грн.; робота, що 3. передбачає доступ до державної таємниці, 0 грн.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Господарського суду Одеської області постановою Верховної Ради України № 788-VIII від 12 листопада 2015 року у зв'язку із виходом у відставку. Стаж роботи судді складає 34 роки 01 місяць та 18 днів. Дані обставини встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.01.2018 у справі 520/9593/17, яке набрало законної сили, та не потребують доказування в силу ч. 4 ст. 78 КАС України. При цьому у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2024 був встановлений у розмірі 3 028,00 грн., позивач ОСОБА_1 24.06.2024 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
27 червня 2024 року йому було видано Господарським судом Одеської області довідку № 08-26/4265/2024 від 27.06.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, згідно якої станом на 01.01.2024 суддівська винагорода, яка враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці була розрахована невірно із застосуванням величини прожиткового мінімуму 2 102,00 грн., а не із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн., відповідно до статті 7 Закону України від 09 листопада 2022 року № 3460-ІХ Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 420/20846/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Господарського суду Одеської області, яка викладена у листі від 27.06.2024 № 08-26/4265/2024, щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням всіх її складових, обрахованих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.
Зобов'язано Господарський суд Одеської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду Господарським судом Одеської області 03.12.2024 було видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці № 08-29/7777/2024, згідно з якою станом на 01.01.2024 його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 204 390,00 грн., з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, становить 113550,00 грн; доплата за вислугу років (80%) - 90 840,00 грн., науковий ступінь (%) -0 грн., робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0 грн.
Наразі позивач зазначає, що відповідно до зазначеної довідки розмір та показники суддівської винагороди ОСОБА_1 змінилися, вказана довідка відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402 є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з огляду на що 25.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду його заяви відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 951050827873 від 25.12.2024 року про відмову у перерахунку пенсії.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії № 951050827873 від 25.12.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція відповідачів обґрунтовується наступним
Відповідачі не погоджуються з позовними вимогами позивача, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню зазначаючи при цьому те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення №951050827873 від 25.12.2024 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Так, відповідно до частин першої-другої статті 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною третьою статті 135 Закону № 1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік» в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270 гривень, на 01 січня 2022 року - 2481 гривня, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні; а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Тобто, змін у законодавстві щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді, протягом останніх років не відбулося.
Разом з тим, в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 29.11.2024 року за № 3/2-2121/24 суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 була обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн. Окрім того, у вказаній довідці містяться альтернативні судження щодо розміру суддівської винагороди, яка б враховувалася для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що унеможливлює її застосування для визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці - Позивача. Також відповідачі вказають, що оскільки після 18.02.2020 року (дата прийняття Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020) розмір складових суддівської винагороди не змінювався, правові підстави для проведення спірного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні. З огляду на вищенаведене, вважаємо, що рішення про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25.12.2024 № 951050827873 прийнято правомірно та скасуванню не підлягає.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
06 лютого 2025 року від відповідача - ГУ ПФУ в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/11804/25).
12 лютого 2025 року від відповідача - ГУ ПФУ в Донецькій області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вхід. № ЕС 13524/25).
12 лютого 2025 року від відповідача - ГУ ПФУ в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС 13522/25).
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залишення позову без розгляду - відмовлено.
Станом на 25 березня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідачів, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Господарського суду Одеської області постановою Верховної Ради України № 788-VIII від 12 листопада 2015 року у зв'язку із виходом у відставку.
Стаж роботи судді позивача складає 34 роки 01 місяць та 18 днів. Дані обставини встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.01.2018 у справі 520/9593/17, яке набрало законної сили, та не потребують доказування в силу ч. 4 ст. 78 КАС України.
При цьому у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2024 року був встановлений у розмірі 3 028,00 грн., позивач ОСОБА_1 24.06.2024 року звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
27 червня 2024 року позивачу було видано Господарським судом Одеської області довідку № 08-26/4265/2024 від 27.06.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, згідно якої станом на 01.01.2024 року суддівська винагорода, яка враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці була розрахована невірно із застосуванням величини прожиткового мінімуму 2 102,00 грн., а не із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн., відповідно до статті 7 Закону України від 09 листопада 2022 року № 3460-ІХ Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Не погоджуючись з діями Господарського суду Одеської області, ОСОБА_1 у липні 2024 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із відповідним позовом, в якому просив суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованої із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік з 01 січня 2024 року у розмірі 3 028,00 грн;
- зобов'язати відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів із застосуванням встановленого статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн., згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 204 390,00 грн., з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, становить 113550,00 грн; доплата за вислугу років (80%) 90 840,00 грн., науковий ступінь (%) - 0 грн., робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 року у справі № 420/20846/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Господарського суду Одеської області, яка викладена у листі від 27.06.2024 № 08-26/4265/2024, щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням всіх її складових, обрахованих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.
Зобов'язано Господарський суд Одеської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду станом на 01 січня 2024 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду Господарським судом Одеської області 03.12.2024 року було видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці № 08-29/7777/2024, згідно з якою станом на 01.01.2024 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 204 390,00 грн., з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для 1 працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, становить 113550,00 грн; доплата за вислугу років (80%) 90 840,00 грн., науковий ступінь (%) 0 грн., робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0 грн.
Відповідно до зазначеної довідки розмір та показники суддівської винагороди ОСОБА_1 змінилися, вказана довідка відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з огляду на що 25.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду його заяви відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 951050827873 від 25.12.2024 року про відмову у перерахунку пенсії.
Вважаючи вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії № 951050827873 від 25.12.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В пункті 6 частини першої статті 92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Разом з тим, однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 08.04.2016 № 4-рп/2016, а також від 04.12.2018 № 11-p/2018.
Так, у рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд
України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосудця неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосудця.
Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судців.
У рішенні від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України занотував, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосудця та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
При цьому, у рішенні від 04.12.2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів.
Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.
Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру суддівської винагороди є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Європейська Комісія За демократію через право (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року № 969/2019 (далі - Висновок).
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (ч. 1 ст. 124 Конституції України).
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Як встановлено у статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (пункт 3 частини четвертої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Частинами п'ятою-восьмою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено умови виплати та розмір щомісячних доплат суддям, розмір яких встановлюється у процентному відношенні до посадового окладу.
Аналіз наведених положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дозволяє дійти висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Всі інші складові суддівської винагороди розраховуються із посадового окладу судді.
В оскаржуваному рішенні № 951050827873 від 25.12.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області також посилається на статтю 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", якою встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року в розмірі 2102 гривні, тобто на рівні січня 2020 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. З огляду на викладене, відповідачем прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів на підставі довідки про суддівську винагороду від 03.12.2024 року № 08-29/7777/2024.
Будь-які інші мотиви щодо прийняття рішення про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в оскаржуваному рішенні не наведено.
3 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі Закон №1401-VIII).
Законом № 1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 3 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV (далі Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися о окремо, не віднесені.
Водночас, статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2270 гривень, з 1 липня 2379 гривень, з 1 грудня 2481 гривня;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 гривні.
Статтею 7 Законів України “Про державний бюджет України на 2022 рік", "Про державний бюджет України на 2023 рік" та "Про державний бюджет України на 2024 рік", також встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні, в той час як прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 становить 3028 гривень.
Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закони України "Про державний бюджет України на ...." за 2021-2024 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що
порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22).
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), на підставі статті 7 Закону № 1982-ІХ та ст. 7 Закону № 2710-ІХ, є неправомірною.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, тому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 липня 2023 року по справі № 240/3795/22.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.
А відтак, у зв'язку зі зміною розміру грошової винагороди судді з 01.01.2024 року, суд вважає, що ОСОБА_1 правомірно отримав оновлену довідку Господарського суду Одеської області № 08-29/7777/2024 від 03.12.2024 року про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 року.
Крім того, суд наголошує, що його право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці фактично встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 року у справі № 420/20846/24, яке набрало законної сили.
Згідно із пунктом 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
В рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі 420/20846/24, яке набрало законної сили, зазначено, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3 028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102,00 грн.), на підставі ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" було неправомірним. Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому доводи відповідача є безпідставними та підлягають відхиленню.
Таким чином, видаючи довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода має бути розрахована на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Суд наголошую, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 року у справі № 420/20846/24, яке набрало законної сили, є обов'язковим також для ГУ ПФУ.
Проте, як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні № 951050827873 від 25.12.2024 року ГУ ПФУ в Донецькій області викладає мотиви відмови у перерахунку пенсії, яким надана оцінка у судовому рішенні, що свідчить про очевидну протиправність такого рішення № 951050827873 від 25.12.2024 року.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 951050827873 від 25.12.2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області вих. № 08-29/7777/2024 від 03.12.2024 про суддівську винагороду, є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 затверджений Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України.
Згідно із пунктом 2 вказаного Порядку № 3-1 заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Відповідно до пунктів 1-8 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 2 ст. 27 Закону України "Про Конституційний Суд України" органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формоюзгідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі відповідні органи).
На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Таким чином, описаний механізм зумовлює обов'язок територіального органу пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді.
Як зазначалося вище, 25.12.2024 року позивач звернувся у відповідності до вказаного Порядку про призначення пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України за останнім місцем роботи. Таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки позивач працював на посаді судді Господарського суду Одеської області.
При цьому, як встановлено судом вище, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 року у справі № 420/20846/24 Господарським судом Одеської області 03.12.2024 року видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці № 08-29/7777/2024, відповідно до якої станом на 01.01.2024 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 204 390,00 грн, з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25) становить 113550,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) - 90 840,00 грн.; перебування на адміністративній посаді - 10 грн.; науковий ступінь 0 грн.; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0 грн.
Крім того суд наголошує, що забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/7777/2024 від 03.12.2024, а рішення № 951050827873 від 25.12.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини 5 статті 19 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя, основні принципи незалежності судових органів, рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989 року), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998 року), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999 року, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.
Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів №(94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов'язків. Ці фактори є невід'ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.
У Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).
Відповідно до пункту 1 Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».
Згідно з частиною 2 статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.
Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 951050827873 від 25.12.2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області за вих. № 08-29/7777/2024 від 03.12.2024 року про суддівську винагороду, згідно з якою суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 204 390,00 грн, з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25) 113 550,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) 90 840,00 грн.; перебування на адміністративній посаді 0 грн.; науковий ступінь (%) 0 грн.; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, 0 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2024 року здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Одеської області за вих. № 08-29/7777/2024 від 03.12.2024 року про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 204 390,00 грн., з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25) 113 550,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) 90 840,00 грн.; перебування на адміністративній посаді 0 грн.; науковий ступінь (%) 0 грн.; робота, що 3. передбачає доступ до державної таємниці, 0 грн.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна,3, м. Слов'янськ, 84121, код ЄДРПОУ 13486010).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов