24 березня 2025 рокусправа №380/2587/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного регіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного регіонального управління Міністерства юстиції, в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправною щодо ненадання відповіді на запит від 16.12.2024 та запитуваної у ньому інформації;
- зобов'язати Галицький відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у п'ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати відповідь на запит від 16.12.2024 та запитувану у ньому інформацію.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що подала на офіційну електронну пошту відповідача запит про надання інформації в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», втім відповіді на цей запит не отримала. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 14.02.2025 позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову.
Ухвалою судді від 14.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України.
Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 14.02.2025 доставлена відповідачу в його електронний кабінет 14.02.2025, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.
Ухвалою суду від 24.03.2025 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 24.03.2025 у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач 16.12.2024 направила на електронну адресу Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції запит про надання публічної інформації із таким текстом:
«Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» прошу надати в електронному вигляді (скановані у кольоровому форматі з оригіналів документів) копії штатних розписів Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, чинних у період з 21.03.2007 по 27.04.2016, та копії наказів, якими вони були затверджені.
Відповідь на мій запит та запитувану у ньому інформацію прошу надіслати на зазначену електронну адресу у термін, визначений ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не пізніше 5 робочих днів з дня його отримання».
Не отримавши відповідь на такий запит, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно з статтею 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно з ст. 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Положенням п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).
Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Частина 5 ст. 19 Закону №2939-VI передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI).
Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23 Закону №2939-VI).
Аналізуючи вищенаведені норми суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтями 21 та 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відтак, орган, до якого направлена заява про надання публічної інформації, зобов'язаний об'єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити заявника про наслідки розгляду такої заяви.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач 16.12.2024 подала на електронну адресу відповідача запит про надання публічної інформації, в якому просила відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати в електронному вигляді (скановані у кольоровому форматі з оригіналів документів) копії штатних розписів Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, чинних у період з 21.03.2007 по 27.04.2016, та копії наказів, якими вони були затверджені.
Факту отримання такого запиту відповідач не заперечив.
Позивач, не отримавши відповідь на запит, звернулась до суду із цим позовом.
Відповідач, в свою чергу, долучив лист №67191, датований 20.12.2024, у якому повідомив наступне:
«У відповідь на Ваш запит від 16.12.2024 Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомляє, що у відділі відсутня інформація щодо штатних розписів Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, чинних у період з 21.03.2007 по 27.04.2016.
Враховуючи вищенаведене, з метою отримання запитуваної інформації, просимо звертатись до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за адресом місто Львів, пл. Шашкевича, 1».
Також відповідач подав ярлик відправлення Укрпошти, що підтверджує надсилання листа від Галицького відділу ВДВС у місті Львові за адресою АДРЕСА_3.
Натомість позивач у запиті про надання публічної інформації зазначає свою адресу для кореспонденції АДРЕСА_2, а також електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відтак, оскільки відповідачем направлено відповідь на запит на адресу, яка відрізняється від тієї, що зазначена позивачем у запиті, суд доходить висновку, що відповідач фактично не надав позивачу відповіді на запит на інформацію.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи положення статті 23 Закону №2939-VI, суд доходить висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу відповіді на запит на інформацію від 16.12.2024, та з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача у п'ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати відповідь на запит позивача від 16.12.2024.
Водночас, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання запитуваної інформації та зобов'язання надати запитувану інформацію задоволенню не підлягає, оскільки, як встановлено судом, підставою позову слугувало саме ненадання відповідачем відповіді на запит позивача. Відтак, вирішення судом питання щодо наявності у відповідача обов'язку щодо надання запитуваної інформації є передчасним та може призвести до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки положення Закону №2939-VI уповноважують відповідача на різні варіанти поведінки після отримання запиту, зокрема, надання запитуваної інформації, відмову у наданні інформації, направлення запиту належному розпоряднику інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору ухвалою судді від 14.02.2025, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного регіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного регіонального управління Міністерства юстиції щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 16.12.2024.
Зобов'язати Галицький відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного регіонального управління Міністерства юстиції у п'ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 16.12.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Галицький відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 39; код ЄДРПОУ 35009232).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна