справа №640/10573/20
провадження № П/380/2962/25
17 березня 2025 року
Зал судових засідань №7
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Волявська В.С.,
за участю:
представника позивача Власенко В.Г.,
представника відповідача Стужук О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 07.04.2020 № 1420/М/99-00-04-06-03-09/ІПК.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Тому Окружний адміністративний суд міста Києва на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/10573/20 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Львівському окружному адміністративному суду.
Справа надіслана Київським окружним адміністративним судом до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 06.02.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі за вхідним №9956.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №640/10573/20 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Братичак У.В.
Ухвалою судді від 11.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/10573/20. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що індивідуальна податкова консультація суперечить приписам Податкового кодексу України. Зокрема, на думку позивача, дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав та продажу власного нерухомого майна нерезиденту включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, відповідно до пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України. Тоді як з позиції відповідача, оскільки фізичною особою - учасником товариства фактично здійснюється продаж корпоративних прав юридичній особі - нерезиденту, тобто джерело виплати доходу є іноземним, то сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Позивач вважає, що вищевказана консультація не відповідає положенням чинного законодавства та порушує його права. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що до ДПС звернувся ОСОБА_2 щодо надання індивідуальної податкової консультації з питання оподаткування доходу, отриманого фізичною особою - резидентом від продажу корпоративних прав юридичній особі - нерезиденту. З порушеного питання ДПС була надана індивідуальна податкова консультація листом від 07.04.2020 № 1420/М/99-00-04-06-03-09/ІПК, в якій зазначено, зокрема: «Враховуючи викладене, оскільки фізичною особою - учасником товариства фактично здійснюється продаж корпоративних прав юридичній особі - нерезиденту, тобто джерело виплати доходу є іноземним, то сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах».
Разом з тим, зазначає, що Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (набрав чинності з 23.05.2020) були внесені зміни до п.170.11 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а саме п.п. 170.1.11 викладено в новій редакції: « 170.11.1. У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, крім прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 цього Кодексу, та крім прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 цієї статті».
Таким чином, з 23.05.2020 дохід, отриманий фізичною особою - резидентом від продажу інвестиційного активу юридичній особі - нерезиденту оподатковується як інвестиційний прибуток у порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу, крім прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
10.03.2020 громадянин України ОСОБА_1 у порядку статті 52 Податкового кодексу України звернувся до Державної податкової служби України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування норм Податкового кодексу України з оподаткування доходів фізичних осіб.
До податкового органу було поставлено наступне питання: «Чи включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи - резидента України як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, відповідно до пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, дохід фізичної особи - резидента України, отриманий від продажу корпоративних прав українського емітента (юридичної особи - резидента України) юридичній особі - нерезиденту?».
07.04.2020, у відповідь на вищевказаний запит, відповідачем було надано індивідуальну податкову консультацію № 1420/М/99-00-04-06-03-09/ІПК, у якій податковий орган зазначає про обов'язок позивача визначати базу нарахування податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п. 170.11 Податкового кодексу України, тобто, як іноземний дохід: «оскільки фізичною особою - учасником товариства фактично здійснюється продаж корпоративних прав юридичній особі - нерезиденту, тобто джерело виплати доходу є іноземним, то сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних засадах».
Не погоджуючись з такою консультацією, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до п. п. 14.1.172 п. 14.1. ст. 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.172 1 п. 14.1. ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з п.п. 14.1.173 п. 14.1. ст. 14 ПК України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
Статтею 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:
- найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
- код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
- зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;
- підпис платника податків;
- дату підписання звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Індивідуальні податкові консультації надаються:
- в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями;
- у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов'язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від контролюючого органу, який йому підпорядковується, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 35 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:
- про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;
- про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.
Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п'яти календарних днів з дня їх надання.
Відповідно до статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.
Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.
У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):
1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;
2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;
3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;
4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому, платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Виходячи зі змісту положень наведених вище норм ПК України, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:
- опис питань, що порушуються платником податків;
- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;
- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/2032/16 та від 22.10.2019 у справі №520/10111/18.
Разом з тим, з аналізу наданої відповідачем індивідуальної податкової консультації слідує, що на поставлені позивачем запитання Державною податковою службою України надано відповіді, які суперечать чинному, на дату виникнення спірних правовідносин, податковому законодавству.
Так, у спірній податковій консультації ДПС зазначає, що сума грошових коштів, сплачена нерезидентом за купівлю корпоративних прав юридичної особи - резидента України на користь фізичної особи - резидента України має оподатковуватися як іноземний дохід за п.170.11 ст. 170 ПКУ, базою якого є дохід, отриманий фізичною особою - резидентом України від такого продажу корпоративних прав.
Разом з тим, відповідно до п.п. «в» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, яким зокрема є дохід від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.
Відповідно до п.п. 14.1.90 ПК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За змістом п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Правила оподаткування інвестиційного прибутку визначені у п. 170.2 ПКУ. При цьому, п.п. «а» п.п. 170.2.7 ПК України визначено, що для цілей цього пункту термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України (крім операцій з деривативами) (п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України).
Підпунктом 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року (абзац другий п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України).
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому п. 29 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України (абзац третій п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України).
Отже, норми Податкового кодексу України щодо оподаткування інвестиційного прибутку чітко визначають, що базою оподаткування за операціями з продажу інвестиційного активу, є позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу (корпоративних прав юридичної особи - резидента України) з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з можливістю в разі виникнення від'ємного значення фінансового результату операцій з фінансовими активами врахування його в майбутніх періодах. Таким чином, база оподаткування ПДФО та військовим збором у продавця корпоративних прав виникає тільки в разі наявності інвестиційного прибутку - тобто перевищення доходу від продажу таких прав над витратами на їх придбання.
При цьому, пункт 170.2 статті 170 ПК України не ставить у залежність застосування правил оподаткування, визначених для інвестиційного прибутку, від того, на користь резидента чи нерезидента здійснюється продаж інвестиційного активу (корпоративних прав юридичної особи - резидента України).
Зважаючи на те, що в запиті позивача на надання індивідуальної податкової консультації було чітко визначено, що фізична особа - резидент України здійснює продаж корпоративних прав юридичної особи - резидента України, які визнаються п.п. «а» п.п. 170.2.7 ПК України інвестиційним активом, а також враховуючи те, що відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ доходи від продажу таких корпоративних прав є доходами з джерелом його походження з України, така операція фізичної особи - резидента України повинна оподаткуватися за правилами, визначеними п. 170.2 ПКУ для інвестиційного прибутку. При цьому відсутні підстави для оподаткування такої операції за правилами, визначеними Податковим кодексом України для іноземних доходів, про які зазначає податковий орган в консультації.
Крім цього, в наказі Міністерства фінансів України від 26 квітня 2019 року № 181 «Про затвердження Узагальнюючих податкових консультацій» надано відповідь на наступне запитання: як оподатковується дохід резидента - фізичної особи, отриманий від продажу акцій через рахунок умовного зберігання на вимогу заявника - власника домінуючого контрольного пакета акцій, який є: резидентом - юридичною особою; резидентом - фізичною особою, яка не є самозайнятою особою; нерезидентом - юридичною особою; нерезидентом - фізичною особою.
Зокрема зазначено, що дохід від продажу акцій, що нараховується (виплачується) резиденту - фізичній особі переліченими у запитанні заявниками (резидентом - юридичною/фізичною особою, нерезидентом - юридичною/фізичною особою), включається до загального річного оподатковуваного доходу такого резидента - фізичної особи в розмірі інвестиційного прибутку з урахуванням вимог підпункту 170.2 статті 170 Кодексу та оподатковується на загальних підставах податком на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Кодексу (18 відсотків), і військовим збором за ставкою, встановленою підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (1,5 відсотка).
Таким чином, Міністерство фінансів України дійшло висновку, що, незалежно від того, на який рахунок отримані кошти з продажу корпоративних прав українського емітента (у даному випадку рахунок «ескроу»), такий дохід є доходом з джерелом його походження з України та повинен оподатковуватися як інвестиційний прибуток відповідно до п. 170.2 ст. 170 ПК України.
Крім цього, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року у справі № 826/10361/16 зазначено, що корпоративні права та нерухоме майно, які були відчужені позивачем на користь юридичних осіб-нерезидентів, знаходяться виключно в межах митної території України, а тому позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав та продажу власного нерухомого майна, а тому відсутні будь-які підстави вважати отримані позивачем кошти від відчуження корпоративних прав іноземним доходом».
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2014 року у справі МК/800/5358/14.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому індивідуальну податкову консультацію від 07.04.2020 № 1420/М/99-00-04-06-03-09/ІПК необхідно визнати протиправною та скасувати.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані сторонами, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В матеріалах справи наявні Договір про надання правничої допомоги №270225 від 27.02.2025 та додаткову угоду №1 від 27.02.2025 до Договору про надання правничої допомоги №270225 від 27.02.2025, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить фіксовану величину 24000 грн 00 коп, без ПДВ, який на зазначену вартість Послуг не нараховується, оскільки Виконавець є платником єдиного податку згідно законодавства України, в разі представлення інтересів Замовника в Львівському окружному адміністративному суді в режимі онлайн (дистанційно), без фізичної присутності Виконавця в залі судового засідання.
Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у додатковій угоді №1 від 27.02.2025 до Договору про надання правничої допомоги №270225 від 27.02.2025 (п. 2 Угоди) та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а також суті та змісту прийнятих судом рішень. А тому, в даному випадку відсутня необхідність для надання позивачем додаткового повного розрахунку судових витрат, актів виконаних робіт, тощо.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Отже, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу, пов'язані з юридичним супроводом даної справи і підтверджені належними та допустимими доказами.
Водночас, суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.
Беручи до уваги складність справи, можливий час, необхідний адвокату на виконання відповідних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи у розмірі 3000 грн 00 коп.
Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 1420/М/99-00-04-06-03-09/ІПК від 07.04.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2025.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна