11 березня 2025 року м. Львівсправа № 380/21045/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник - Галадій А.М.
відповідача-1: представник - Кирилюк А.М.
відповідача-2: представник - Твердовська У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування рішення, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Мостиської міської ради Львівської області (Відповідач 1 - Мостиська МР), Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (Відповідач 2 - ГУ ДПС у Львівській області), в якому, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.02.2025, просить:
- визнати протиправними дії Мостиської міської ради щодо відмови в задоволенні прохання позивача щодо встановлення пільги в розмірі 100% зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як для фізичної особи у зв'язку з його майновим станом та рівнем доходів;
- визнати нечинним та скасувати рішення № 4 Мостиської міської ради Львівської області XI позачергової сесії VШ скликання, ухвалене 22 червня 2021 року, «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»;
- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 20.02.2024 №01186668-2414-1322-UА46140030000023506 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об'єктів житлової нерухомості відповідно за 2023 рік - 3123,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1505877246224), право власності на який зареєстроване 12.03.2018.
Рішенням № 4 Мостиської міської ради Львівської області XI позачергової сесії VIII скликання від 22 червня 2021 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлено обов'язок для фізичних осіб територіальної громади, зокрема, села Пнікут, сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 0,2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
15.07.2024 позивач звернувся до Мостиської міської ради з проханням встановити для позивача як для пенсіонера, пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 100%. До цього звернення долучив докази своєї неплатоспроможності, а саме: довідку про доходи за період з 1 кв. 2019 р. по 1 кв. 2024 р., довідку про доходи пенсіонера від 14.07.2024, довідку ОК-5 від 14.07.2024, виписку з банківського рахунку станом на 15.07.2024.
Мостиська міська рада повідомленням №1961/02-33 від 22.07.2024 відмовила у задоволенні прохання позивача, оскільки підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПКУ не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів. Додатково зазначила, що рішенням Мостиської міської ради від 22.06.2021 № 4 встановлено ставки та пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Дане рішення знаходиться у вільному доступі на сайті міської ради за посиланням: https://mostyska-gromada.gov.ua/docs/811428/.
Відповідно, ГУДПС у Львівській області склало податкове повідомлення-рішення від 20.02.2024 №01186668-2414-1322-UА46140030000023506 про зобов'язання позивача сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік.
Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні Мостиської міської ради від 22.06.2021 № 4, яким встановлено ставки із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ні для пенсіонерів, ні для людей з інвалідністю, ні для людей з низьким рівнем доходів, ні для інших соціально незахищених людей пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів не встановлені.
Позивач покликається на роз'яснення ДПС у Львівській області, опубліковане на офіційному сайті 09.12.2021 р., щодо встановлення пільг для пенсіонерів зі сплати податку на нерухоме майно.
Позивач стверджує, що оскаржуване рішення Мостиської міської ради вважається таким, що не набрало законної сили, відповідно є нечинним, оскільки на веб-сайті Мостиської міської ради відсутнє посилання на дату оприлюднення в друкованих медіа відповідних рад, і відповідних доказів такого оприлюднення, отже таке рішення не оприлюднювалося в друкованих медіа всупереч п. 5, п.12 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ч. 5 ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», п.п.12.3.4 п. 12.3, п.п. 12.4.3. п. 12.4, п. 12.5. ст.12 Податкового кодексу України.
Відтак, на переконання позивача, Мостиською міською радою прийнято оскаржуване рішення про встановлення ставок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки без дотримання порядку оприлюднення органом місцевого самоврядування цих рішень, чим порушено, зокрема, положення п.п. 12.3.3, п. 12.3, 12.4.3. п. 12.4, п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України.
Крім цього, позивач зазначає, що відповідач 1 формально дотримався вимог ст. 266 Податкового кодексу України - в преамбулі оскаржуваного рішення Мостиської міської ради пунктом 2 передбачено встановлення пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2. Насправді ж додатком 2 до оскаржуваного рішення Мостиської міської ради затверджений перелік об'єктів, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Цей перелік встановлений підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а не підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
Додаток 2 до оскаржуваного рішення не містить жодної пільги для фізичних осіб, які б встановлювалися з майнового стану та рівня їх доходів, а саме в цьому додатку повинні бути встановлені такі пільги, а не скопійований перелік об'єктів, які не підлягають оподаткуванню податком на майно, незалежно від того чи переписаний такий перелік в додатку чи ні.
Таким чином, позивач стверджує, що Мостиська міська рада грубо порушила норми законодавства щодо оприлюднення рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грубо порушила норми податкового законодавства щодо встановлення всіх елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, щодо встановлення пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, що визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів, передбаченої п.п. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України.
Як наслідок, що ГУ ДПС у Львівській області видало оскаржуване податкове повідомлення - рішення на підставі рішення Мостиської міської ради, яке прийнято з грубим порушенням чинного, зокрема, податкового законодавства, згідно з яким це рішення навіть не набрало законної сили. Відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є нечинним та підлягає скасуванню.
Саме тому просить визнати протиправними дії Мостиської міської ради щодо відмови в задоволенні прохання позивача щодо встановлення пільги в розмірі 100% зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як для фізичної особи у зв'язку з його майновим станом та рівнем доходів, визнати нечинними та скасувати рішення № 4 Мостиської міської ради Львівської області XI позачергової сесії VШ скликання, ухвалене 22 червня 2021 року, «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 20.02.2024 №01186668-2414-1322-UА46140030000023506 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об'єктів житлової нерухомості відповідно за 2023 рік - 3123,54 грн.
У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивач підтримав мотиви, наведені у позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.
Позиція відповідача 1 викладена у поясненнях на позовну заяву, в яких зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовими актами з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які приймаються на підставі, за правилами і на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України й оприлюднюються в установленому цим Кодексом порядку.
Указані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». На цьому наголосив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №0940/2301/18.
Оскаржуване рішення, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України, закріплених у його статті 12, визначає елементи податку, зокрема, об'єкт оподаткування, платника податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Зважаючи на викладене, доводи позивача про те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування є протиправним у зв'язку з недотримання при його розробленні, розгляді та прийнятті вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки цей закон не поширює свою дію на спірні у цій справі правовідносини, а оскаржуване позивачем рішення не врегульовує жодних господарських відносин за його участю, а також адміністративних відносин між міською радою та ОСОБА_1 .
Відповідач стверджує про дотримання процедури прийняття та офіційного оприлюднення спірного рішення.
В рішенні № 4 Мостиської міської ради Львівської області XI позачергової сесії VШ скликання від 22 червня 2021 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» вказано у п. 2 Оприлюднити рішення в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб, що було зроблено Мостиською міською радою. Таке підтверджується службовою запискою головного спеціаліста відділу організаційного та кадрового забезпечення ради від 19.11.2024, зі змісту якої слідує, що рішення Мостиської міської ради №4 від 22.06.2021 оприлюднено 25.06.2021.
Додатково відповідач 1 зазначив, що рішення Мостиської міської ради від 22.06.2021 № 4, яким встановлено ставки та пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, знаходиться у вільному доступі на сайті міської ради за посиланням: https://mostyska-gromada.gov.ua/docs/811428/.
Щодо надання пільги ОСОБА_1 у розмірі 100% зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об'єктів житлової нерухомості, як пенсіонеру у зв'язку з неплатоспроможністю, позивача повідомлено, що підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України - сільським, селищним, міським радам забороняється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Представник відповідача 1 в судовому засідання позовні вимоги заперечила, просила в задоволені позову відмовити повністю.
Позиція відповідача 2 викладена у відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області у 2019 році для нарахування майнових податків та для використання в роботі надано Мостиською міською радою Львівської області Рішення № 3 Мостиської міської ради Львівської області XXXIX-сесії VП-го скликання від 01.07.2019 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік» з додатками; для нарахування у 2020 році - Рішення № 9 Мостиської міської ради Львівської області ІІ - сесії VП-го скликання від 12.05.2020 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2021 рік» з додатками; для нарахування у 2021 році - Рішення № 4 Мостиської міської ради Львівської області XI позачергової сесії VШ скликання від 22 червня 2021 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» з додатками.
Тому з врахуванням ставки податку та відповідно до п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України та п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України Головним управлінням ДПС у Львівській області було сформовано ОСОБА_1 за 2023 рік податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості від 20 лютого 2024 №1186668-2414-1322-UА46140030000023506.
Відповідач 2 зазначив, що визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, тобто покладається на розсуд компетентного органу. Натомість у повноваження Головного управління ДПС у Львівській області входить лише контроль за формуванням та нарахуванням зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Відповідач 2 просить врахувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 810/1354/18 та у постанові від 15.09.2019 року по справі № 825/1496/17.
Головне управління ДПС у Львівській області стверджує, що діяло згідно та у відповідності до норм національного законодавства, а отже вважає, що доводи позивача викладені у позовній заяві безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача 2 в судовому засідання позовні вимоги заперечила, просила в задоволені позову відмовити повністю.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 16 жовтня 2025 року заяву представника позивача від 09 жовтня 2024 про звільнення від сплати судових витрат задоволено.
Ухвалою судді від 16 жовтня 2024 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання; витребувано у Мостиської міської ради Львівської області докази оприлюднення оскаржуваного рішення від 22 червня 2021 року № 4 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»; зобов'язано Мостиську міську раду Львівської області опублікувати не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання оголошення про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі № 380/21045/24 за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області щодо оскарження рішення Мостиської міської ради Львівської області від 22 червня 2021 року № 4 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у виданні, в якому зазначене рішення було або мало бути офіційно оприлюднене, зазначивши у такому оголошенні відповідно до положень частини п'ятої статті 264 КАС України вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи та надати суду докази опублікування такого оголошення.
В підготовчому судовому засіданні 04.02.205 представник відповідача 1 відкликав подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, просила його не розглядати, що відображено в протоколі судового засідання.
Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання від 04.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд заслухав пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Рішенням № 4 Мостиської міської ради Львівської області XI позачергової сесії VШ скликання від 22 червня 2021 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» установлено на території Мостиської міської ради:
- Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1;
- Пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2.
У пункті 2 даного рішення зазначено, оприлюднити рішення в засобах масової інформації або в іншій можливий спосіб.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фізична особа ОСОБА_1 володіє об'єктом нерухомого майна, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1505877246224) загальною площею 353,1 м. кв.
15.07.2024 позивач звернувся до Мостиської міської ради з проханням встановити для позивача як для пенсіонера, пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 100%. До цього звернення долучив докази своєї неплатоспроможності, а саме: довідку про доходи за період з 1 кв. 2019 р. по 1 кв. 2024 р., довідку про доходи пенсіонера від 14.07.2024, довідку ОК-5 від 14.07.2024, виписку з банківського рахунку станом на 15.07.2024.
Мостиська міська рада листом №1961/02-33 від 22.07.2024 відмовила у задоволенні прохання позивача, оскільки підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПКУ не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів. Додатково повідомила, що рішенням Мостиської міської ради від 22.06.2021 № 4 встановлено ставки та пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Дане рішення знаходиться у вільному доступі на сайті міської ради за посиланням: https://mostyska-gromada.gov.ua/docs/811428/.
Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано ОСОБА_1 за 2023 рік податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості від 20 лютого 2024 №1186668-2414-1322-UА46140030000023506 в сумі 3123,54 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями Мостиської міської ради Львівської області № 4 від 22 червня 2021 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 20 лютого 2024 №1186668-2414-1322-UА46140030000023506, а також діями Мостиської міської ради щодо відмови у встановленні для позивача, як для пенсіонера, пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 100%, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд застосував наступні норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначенні статтею 264 КАС України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Частинами другою третьою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут - і надалі в редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) визначено загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад згідно із якою сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.
Так, відповідно до пункту 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (тут - і надалі в редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пунктом 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
За змістом пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 10 Податкового кодексу України визначено перелік місцевих податків і зборів.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.
За змістом підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктами 10.2-1-10.4 статті 10 Податкового кодексу України передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Отже, відповідно до пункту 10.2-1 статті 10 Податкового кодексу України установлення податку на майно є обов'язковим для відповідної місцевої ради.
Повноваження, зокрема, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів установлені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України).
До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, в тому числі, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 ПК України).
Отже, виходячи з аналізу наведених норм права, суд дійшов висновку, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад.
Суд встановив, що Рішенням № 4 Мостиської міської ради Львівської області XI позачергової сесії VШ скликання від 22 червня 2021 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» установлено на території Мостиської міської ради:
- Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1;
- Пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2.
У пункті 2 даного рішення зазначено, оприлюднити рішення в засобах масової інформації або в іншій можливий спосіб.
Як слідує з матеріалів справи, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1505877246224) загальною площею 353,1 м. кв.
Таким чином, у даній справі, предметом спору є перевірка законності нормативно-правового акту суб'єкта владних повноважень. При цьому, як убачається зі змісту позову, судовий розгляд цього спору позивач ініціював з метою захисту своїх прав у сфері публічно-правових відносин щодо якого застосовано такий нормативно-правовий акт.
Щодо доводів позивача, що оскаржуване рішення Мостиської міської ради вважається таким, що не набрало законної сили, відповідно є нечинним, оскільки на веб-сайті Мостиської міської ради відсутнє посилання на дату оприлюднення в друкованих медіа відповідних рад, і відповідних доказів такого оприлюднення, отже таке рішення не оприлюднювалося в друкованих медіа всупереч п. 5, п.12 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ч. 5 ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», п.п.12.3.4 п. 12.3, п.п. 12.4.3. п. 12.4, п. 12.5. ст.12 ПК України, суд враховує наступне.
Відповідно до пп. 12.3.4-12.3.5 п. 12-3 ст. 12 ПК рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
Відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Отже, прийняті на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування (сільської, селищної, міської ради) рішення про встановлення місцевих податків та зборів набувають статусу нормативно-правового акта (набирають чинності) після їх офіційного оприлюднення в установленому законом порядку з дня офіційного оприлюднення, якщо таке мало місце до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), і якщо орган місцевого самоврядування, який прийняв таке рішення, не встановив пізнішу, ніж дата офіційного оприлюднення, дату набрання чинності рішенням. Якщо рішення про встановлення місцевих податків та зборів було офіційно оприлюднено після 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), то його норми застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Якщо рішення про встановлення податків та зборів не було офіційно оприлюднено в установленому законом порядку, то воно не набрало чинності (є нечинним) відповідно до норми частини третьої статті 57 Конституції України і не підлягає застосуванню, зокрема судом при вирішенні адміністративної справи. Враховуючи установлення конституційною нормою, як нормою прямої дій, нечинності нормативно-правового акта, яким встановлені права та обов'язки громадян (рішення про встановлення місцевих податків та зборів є таким нормативно-правовим актом), в разі коли він не був оприлюднений в установленому законом порядку, визнання такого акта нечинним судом не потребується.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 24.11.2023 у справі №814/1865/17.
Матеріалами справи підтверджено, що рішення Мостиської міської ради від 22.06.2021 № 4, яким встановлено ставки та пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, знаходиться у вільному доступі на сайті міської ради за посиланням: https://mostyska-gromada.gov.ua/docs/811428/.
Також, у газеті «Наш край» № 26 (21952) 1 липня 2021 року опубліковано оголошення про прийняття рішення Мостиської міської ради від 22.06.2021 № 4 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Відтак застереження позивача, що не є зрозумілим чи сайт, на якому позивач може ознайомитися з оскаржуваним рішенням, є офіційним сайтом Мостиської міської ради, немає посилання на рішення, яким сайт, на якому розміщене оскаржуване рішення, визначений офіційним сайтом Мостиської міської ради, рішення завантажене на сайт у вигляді сканованої копії, а не розміщене у текстовому форматі на веб-сторінці, дата оприлюднення взагалі не зазначена, суд відхиляє, як необґрунтовані. Адже суду відсутні будь-які підстави ставити під сумнів офіційність сайту Мостиської міської ради, який містить посилання https://mostyska-gromada.gov.ua.
Отже, відповідачем 1 дотримано процедуру оприлюднення спірного рішення відповідно до вимог п.п.12.3.4 п. 12.3, п.п. 12.4.3. п. 12.4, п. 12.5. ст.12 ПК України.
Водночас суд відхиляє покликання позивача на положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», з огляду на наступне.
У постанові від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду зробив висновок, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів ПК України та оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв'язку з чим дія цього Закону не поширюється на такі рішення. У цій постанові також зазначено, що як у ПК України, так і в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або будь-якому іншому акті законодавства немає норм, якими б був визначений спосіб оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, не встановлено обов'язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.
Вказаний висновок підтримав Верховний Суд у постанові від 24.11.2023 у справі №814/1865/17.
Відтак, наведені позивачем твердження щодо ненабрання чинності Рішення № 4 Мостиської міської ради Львівської області від 22 червня 2021 року є помилковими та не відповідають нормам законодавства та наведеним висновкам Верховного Суду.
Також позивач уважає рішення відповідача від 22.06.2021 № 4 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» є незаконним з тієї підстави, що, на його думку, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не дотримався вимог Податкового кодексу України, оскільки Додатком 2 до оскаржуваного рішення затверджений перелік об'єктів, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Цей перелік встановлений підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а не підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, крім цього Додаток 2 до оскаржуваного рішення не містить жодної пільги для фізичних осіб, які б встановлювалися з майнового стану та рівня їх доходів, а саме в цьому додатку повинні бути встановлені такі пільги, а не скопійований перелік об'єктів, які не підлягають оподаткуванню податком на майно.
Надаючи оцінку таким аргументам позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Статтею 7 Податкового кодексу України визначені загальні засади встановлення податків і зборів.
Так, відповідно до пункту 7.1 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Відповідно до пункту 7.2 Податкового кодексу України під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.
Відповідно до пункту 7.4 Податкового кодексу України, елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
Отже, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів, у тому числі й податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, місцева рада з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Податкового кодексу України для відповідного місцевого податку чи збору, зобов'язана визначити такі обов'язкові елементи, перелік яких передбачений статтею 7, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу, водночас законодавець надав можливість, а не встановив обов'язок щодо надання податкових пільг.
Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення відповідача 1, пунктом 1.2 указаного рішення вирішено установити пільги для фізичних і юридичних осіб, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
Пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України визначено пільги зі сплати податку.
Підпунктом 266.4.2. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Водночас, пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.2.2 пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
и) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
ї) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
й) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
к) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
л) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім'ям, у яких виховується п'ять та більше дітей.
Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 22.06.2021 № 4 про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач виконав вимоги, які встановлені статтею 7 та підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, оскільки визначив усі обов'язкові елементи, перелік яких передбачений наведеними нормами.
Тому суд критично оцінює доводи позивача про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач 1 не дотримався вимог закону, оскільки перерахування у рішенні місцевої ради про встановлення місцевих податків та зборів переліку об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об'єктами оподаткування цим податком відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не вказує на його незаконність та не може слугувати підставою для його скасування в цілому.
Водночас суд повторно наголошує, що відповідно до пункту 7.2 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів, у тому числі й податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, місцевій раді надано можливість, а не визначено обов'язок щодо надання податкових пільг.
З огляду на викладене, суд відхиляє твердження позивача про незаконність оскаржуваного рішення відповідача 1 з підстав, які він наводить у позовній заяві, відтак позовна вимога про визнання нечинним та скасування рішення № 4 Мостиської міської ради Львівської області XI позачергової сесії VШ скликання, ухвалене 22 червня 2021 року, «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» не підлягає задоволенню.
Щодо похідної позовної вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 20.02.2024 №01186668-2414-1322-UА46140030000023506, суд враховує наступне.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України закріплено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
У свою чергу база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано ОСОБА_1 за 2023 рік податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості від 20 лютого 2024 №1186668-2414-1322-UА46140030000023506 в сумі 3123,54 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення винесене контролюючим органом відповідно до рішення Мостиської міської ради Львівської області ХІ позачергової сесії VIІІ-го скликання від 22.06.2021 №4 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Оскільки податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2024 №1186668-2414-1322-UА46140030000023506 винесене контролюючим органом відповідно до рішення відповідача 1 від 22.06.2021 № 4, отже оскаржуване податкове повідомлення - рішення не підлягає скасуванню, із урахуванням п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, як похідної вимоги від основної, а у задоволенні позовної вимоги у цій частині належить відмовити.
Щодо відмови в задоволенні прохання позивача щодо встановлення пільги в розмірі 100% зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як для фізичної особи у зв'язку з його майновим станом та рівнем доходів, суд зазначає наступне.
15.07.2024 позивач звернувся до Мостиської міської ради з проханням встановити для позивача як для пенсіонера, пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 100%. До цього звернення долучив докази своєї неплатоспроможності, а саме: довідку про доходи за період з 1 кв. 2019 р. по 1 кв. 2024 р., довідку про доходи пенсіонера від 14.07.2024, довідку ОК-5 від 14.07.2024, виписку з банківського рахунку станом на 15.07.2024.
Мостиська міська рада листом №1961/02-33 від 22.07.2024 відмовила у задоволенні прохання позивача, оскільки підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПКУ не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів. Додатково повідомила, що рішенням Мостиської міської ради від 22.06.2021 № 4 встановлено ставки та пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Дане рішення знаходиться у вільному доступі на сайті міської ради за посиланням: https://mostyska-gromada.gov.ua/docs/811428/.
Як зазначено судом вище, згідно із підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Отже, виходячи з наведених норм права міська рада є тим органом, якому делеговано право встановлювати пільги з податку на майно.
При цьому, суд зазначає, що таке право органом місцевого самоврядування повинно реалізовуватися виходячи із вимог Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Отже, вказаною імперативною нормою права запроваджена заборона на встановлення індивідуальних пільгових ставок для окремих юридичних осіб та фізичних осіб, тобто конкретно визначених юридичних та фізичних осіб, що і просив позивач у даному спірному випадку.
Адже, як слідує зі змісту звернення позивача від 15.07.2024 позивач просив надати ОСОБА_2 відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільгу у розмірі 100% зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об'єктів житлової нерухомості, як для пенсіонера у зв'язку із майновим станом та доходами (у зв'язку із неплатоспроможністю), про що ухвалити відповідне рішення.
Відтак, відповідач 1, з огляду на імперативну норму підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, позбавлений можливості на встановлення індивідуальних пільгових ставок для окремих юридичних осіб та фізичних осіб, зокрема позивачу.
Посилання позивача на роз'яснення ДПС у Львівській області, опубліковане на офіційному сайті 09.12.2021 щодо встановлення пільг для пенсіонерів зі сплати податку на нерухоме майно, як на належне джерело правового обґрунтування, суд до уваги не бере, оскільки роз'яснення суб'єкта владних повноважень не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення.
З огляду на встановлені обставини та наведені правові положення, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій Мостиської міської ради щодо відмови в задоволенні прохання позивача у встановленні пільги в розмірі 100% зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як для фізичної особи у зв'язку з його майновим станом та рівнем доходів, а тому дана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує, що підстави для визнання протиправними дій Мостиської міської ради щодо відмови в задоволенні прохання позивача щодо встановлення пільги в розмірі 100% зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки як для фізичної особи у зв'язку з його майновим станом та рівнем доходів, визнання нечинним та скасування рішення № 4 Мостиської міської ради Львівської області XI позачергової сесії VШ скликання, ухвалене 22 червня 2021 року, «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», визнання нечинним та скасування податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 20.02.2024 №01186668-2414-1322-UА46140030000023506 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об'єктів житлової нерухомості відповідно за 2023 рік - 3123,54 грн, у суду відсутні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року, розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Мостиської міської ради Львівської області (вул. Грушевського, 6, м. Мостиська, Львівська область, 81300), Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування рішення, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 21 березня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна