24 березня 2025 рокусправа № 640/22798/21
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Єжова М.В. щодо винесення постанови про звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію від 24.02.2021 в межах ВП №64607369 та скасувати постанову про звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію від 24.02.2021 в межах ВП №64607369.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2021 відкрите загальне провадження в адміністративній справі, призначене підготовче засідання на 02.11.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2022.
25.01.2022 суд вирішив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 справу № 640/22798/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 адміністративну справу №640/22798/21 передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Морській Галині Михайлівні.
Ухвалою від 17.02.2025 справа прийнята до провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова М.В. знаходиться виконавче провадження ВП№64607369, яке було відкрито 23.02.2021 року де боржником є - ОСОБА_1 . 24.02.2021 державним виконавцем винесена постанова про звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника Відповідно до вказаної постанови із ОСОБА_1 стягується сума коштів у розмірі 20% від його пенсії.
30.06.2021 позивач звернувся із заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якій просив скасувати постанову та зупинити стягнення на пенсію боржника, яке відбувається в межах ВП№64607369, оскільки з його пенсії вже стягується 20% за іншими виконавчими провадженнями, де він також виступає боржником, а саме: №61295859 та №61296046, які знаходяться у Ірпінському міському відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Зазначені виконавчі провадження були відкриті раніше - 18.02.2020. У межах зазначених ВП відбувається стягнення на пенсію боржника у розмірі 20% від розміру пенсії, яку він отримує.
Відповіді від державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) позивач на момент звернення до суду так і не отримав, а тому вважає в праві звернутися до суду в межах шестимісячного строку від дня, коли він повинен був отримати відповідь.
Вважаючи дії відповідача протиправними, просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Київській області на примусовою виконанні перебуває виконавче провадження № 64607369 з примусового виконання постанови № 52353633, виданої 10.07.2020 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 442 929,75 грн.
23.02.2021 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64607369 з примусового виконання постанови від 10.07.2021 ВП №52353633 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 442929,75 гривень зобов'язав боржника подати декларацію про доходи та майно. Однак, останнє було проігноровано боржником. Копію постанови про відкриття направлено на адресу боржника.
Відповідно до Закону державний виконавець повинен у повному обсязі вчиняти виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчого документа, у тому числі здійснювати накладення арешту на майно боржника та звертати стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У зв'язку із чим, постанова від 23.02.2021 ВП № 64607369 про звернення стягнення на заробітну злату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, постанова 24.02.2021 ВП № 64607369 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постанова від 23.07.2021 про арешт коштів боржника ВП№ 64607369 є правомірними.
Також, протягом виконання виконавчого провадження, боржником жодним чином самостійно не погашається заборгованість за постановою ВП№ 52353633 про стягнення з боржника виконавчого збору, також ігноруються вимоги щодо надання державному виконавцю декларації про доходи та майно, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Враховуючи зазначене, підстави для скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах ВП № 64607369 від 24.02.2021 або зупинення стягнення на пенсію боржника, відсутні та не передбачається чинним законодавством
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
У відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Київській області на примусовою виконанні перебуває виконавче провадження № 64607369 з примусового виконання постанови № 52353633, виданої 10.07.2020 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 442 929,75 грн.
23.02.2021 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64607369 з примусового виконання постанови від 10.07.2021 ВП №52353633 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 442929,75 гривень
24.02.2021 державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 64607369, відповідно до якої звернув стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід/пенсію у Головному управлінні ПФУ у м. Києві. Та постановив здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20% з усіх видів доходу/пенсії до виплати загальної суми боргу 443829,75 грн.
30.06.2021 позивач звернувся із заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якій просив скасувати постанову та зупинити стягнення на пенсію боржника, яке відбувається в межах ВП№64607369, оскільки з його пенсії вже стягується 20% за іншими виконавчими провадженнями, де він також виступає боржником, а саме: №61295859 та №61296046, які знаходяться у Ірпінському міському відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Зазначені виконавчі провадження були відкриті раніше - 18.02.2020. У межах зазначених ВП відбувається стягнення на пенсію боржника у розмірі 20% від розміру пенсії, яку він отримує.
Матеріали справи містять копію листа-відповіді відповідача на вказане звернення від 09.07.2021 № 3201/3.3-19/6, у якому зазначено, що підстави для скасування постанови від 34.02.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 64607369 відсутні, вказану постанову позивач має право оскаржити до адміністративного суду
Проте відповідач не надав суду доказів надіслання позивачу відповіді на його заяву.
Не погодившись із цією постановою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін по справі, суд застосовує наступні правові норми у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За умовами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону підлягаю: примусовому виконанню, зокрема, постанови державних виконавців, про стягнення виконавчого збору. Тобто постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Відповідно до ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до ст. 70 Закону №1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Суд зауважує, що у позовній заяві позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та обгрунтовує тим, що з його пенсії вже стягується 20% за іншими виконавчими провадженнями, в яких позивач є боржником, а саме: ВП №61295859 та ВП №61296046.
Проте матеріали справи не містять ні постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №61295859 та ВП №61296046, ні постанов про звернення стягнення на пенсію позивача у межах цих виконавчих проваджень.
Тому для з'ясування вказаних обставин, суд ухвалою від 17.02.2025 зобов'язав ОСОБА_1 у строк до 28.02.2025 надати суду належним чином засвідчені копії постанов про відкриття виконавчих проваджень та постанов про звернення стягнень на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи винесені державними/приватними виконавцями в межах виконавчих проваджень ВП №61295859 та ВП №61296046.
Ухвала від 17.02.2025 надіслана судом на адресу, зазначену позивачем у позові. Проте поштове відправлення повернулось до суду із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст 251КАС України днем вручення судового рішення є: … 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак ухвала суду від 17.02.2025 вважається врученою позивачу 10.03.2025.
Проте позивач не надав суду витребувані документи.
Суд зауважує, що АСВП містить інформацію про наявність вказаних виконавчих проваджень ВП №61295859 та ВП №61296046. Проте без ідентифікатора доступу, зазначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження (які позивач не надав суду), доступ до постанов, прийнятих у межах ВП №61295859 та ВП №61296046 у суда відсутній.
Враховуючи наведене матеріали справи не містять доказів прийняття у межах ВП №61295859 та ВП №61296046 постанов про звернення стягнень на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи винесені державними/приватними виконавцями щодо позивача як боржника.
Відтак позивач не довів належними та допустимими доказами існування обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення через безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна