про повернення позовної заяви
25 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/3745/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи № 640/3745/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/3745/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
На час прийняття цієї справи до провадження Луганським окружним адміністративним судом, в матеріалах справи були відсутні відомості про усунення позивачем недоліків позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою суду від 10.02.2025 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022, на п'ять календарних днів.
Вищевказану ухвалу суду від 10.02.2025 надіслано в паперовому вигляді за допомогою засобів поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення відправлення.
17.03.2025 від позивача повернувся конверт з вказаним відправленням у зв'язку з його неврученням, із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».
Отже, з урахуванням положень частини 4 статті 124 КАС України позивач вважається таким, що повідомлений належним чином про постановлення ухвали суду від 10.02.2025.
Проте, станом на 25 березня 2025 року позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, що зазначені в ухвалах судів про залишення позовної заяви без руху та про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, у встановлений судами строк.
Крім того, жодних повідомлень щодо причин, які унеможливлюють виконання вимог вищевказаних ухвал, у строк визначений судом, також не надходило.
Отже, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, у строк встановлений судом.
Згідно з частиною 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський Суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Чуйкіна проти України» ((Заява № 28924/04) 13.01.2011) вказано, що «стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», п. п. 28 - 36, Series A № 18)».
Рішенням Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», яке 30.08.2013 набуло статусу остаточного, Європейським судом з прав людини констатовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
В рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13.12.2011 (17-рп/2011) зазначено, що «вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх належних заходів для реалізації та забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, проте позивач не усунув недоліків позовної заяви, у строк визначений судом та не продемонстрував готовність брати участь на цьому етапі розгляду його справи, тому логічним є застосування передбачених законодавством наслідків - повернення позовної заяви позивачу.
При цьому, суд роз'яснює позивачу, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяО.М. Качанок