Іменем України
25 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/9340/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в письмовому провадженні справу № 640/9340/22 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, державний виконавець), з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження від 25.05.2022, винесеної у виконавчому провадженні № 67405524 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 21.11.2018 призначити та провести виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/523/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та провести виплату пенсії за віком з 21.11.2018, відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
13.06.2022, засобами поштового зв'язку, позивач отримала постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 25.05.2022 № ВП № 67405524.
У постанові зазначається, що до відділу надійшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно до якого зазначено, що рішення суду виконано в повному обсязі.
Враховуючи викладене, відповідачем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження № 67405524 та припинення чинності арешту майна боржника.
Позивач вважає, що постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження № 67405524 від 25.05.2022 є незаконною та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/523/20 боржником не виконане. Відповідач не здійснював жодних дій, які б могли захистити порушені права позивача та припинити незаконне утримання 20% від розміру пенсійної виплати щомісячно.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/9340/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 прийнято справу до свого провадження; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також цією ухвалою запропоновано учасникам справи, у строк протягом п'яти днів з моменту отримання цієї ухвали, надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.
Окрім того, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, відповідачу запропоновано протягом семи днів з дня отримання цієї ухвали надіслати суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відзив на позовну заяву (відзив) і всі докази.
Відповідач 24.02.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
До відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов виконавчий лист № 640/523/20, виданий 19.08.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 21.11.2018 призначити та провести виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Державним виконавцем 08.11.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Чинним законодавством передбачено, що призначення (перерахунок) та виплата пенсій, покладається безпосередньо на Пенсійний фонд України та органи, які йому підпорядковані, а не на органи державної виконавчої служби.
15.12.2021 до відповідача надійшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким повідомлено, що останнє здійснило перерахунок пенсії, відповідно до якого, зменшився розмір отриманої пенсії.
Листом від 09.07.2021 № 2600-0307-8/111724 ОСОБА_1 повідомлено про недоцільність перерахунку пенсії згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021.
Станом на 01.12.2021 ОСОБА_1 не зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20. Спеціалістами відділу проведено перерахунок пенсії, розмір пенсії з 21.11.2018 складає 1452,00 грн.
Також до відповідача надійшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому зазначено, що рішення суду виконано в повному обсязі, а саме боржником з 21.11.2018 призначено та проведено виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно з статтею 37 Закону України «Про державну службу».
25.05.2022 державним виконавцем, керуючись нормами п. 9 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, оригінал виконавчого документа направлено до суду, копії сторонам виконавчого провадження до відома.
З аналізу вищевикладеного, на думку відповідача, державний виконавець дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для завершення виконавчого провадження та прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.05.2022 ВП № 67405524 відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Також 04.03.2025 від позивача надійшли пояснення, в яких викладено схожі обґрунтування до зазначених у позові. Додатково вказано, що у вересні 2022 року було припинено безпідставне порушення пенсійного законодавства утримання коштів з пенсії позивача та раніше утримані кошти були перераховані на її пенсійний рахунок.
Позивачу невідомо, що зупинило протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На теперішній час пенсія виплачується за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку із зазначеним, позивач просить об'єктивного виконання судового рішення та законного призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20 із застосуванням при обчисленні пенсії заробітної плати згідно з довідками про заробітну плату, які надавалися одночасно з заявою про призначення пенсії відповідно статті 37 Закону України «Про державну службу».
Ухвалою суду від 03.03.2025 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; витребувано у останнього докази, необхідні для розгляду справи; продовжено строк для розгляду цієї справи на двадцять днів.
Ухвалою суду від 25.03.2025 долучено до матеріалів справи подані третьою особою докази.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України та картки платника податків.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20, яке набрало законної сили 07.06.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 10.10.2019 № 238386/02/В-11681, про відмову в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 21.11.2018 призначити та провести виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу».
19.08.2021 позивачу був виданий виконавчий лист у вказаній справі, який пред'явлено до виконання.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.11.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 67405524, з примусового виконання виконавчого листа, виданого 19.08.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 21.11.2018 призначити та провести виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Листом від 08.12.2021 № 2600-0903-5/196557 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило державного виконавця, що оскільки в рішенні суду не було зазначено документів на підставі яких необхідно провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , управлінням було проведено попередній розрахунок розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» без врахування заробітної плати. Перерахунок згідно рішення суду призводить до зменшення розміру пенсії та становив би з 21.11.2018 - 1452,00 грн, з 01.12.2018 - 1497,00 грн, з 01.07.2019 - 1564,00 грн, 01.12.2019 - 1638,00 грн, з 01.01.2020 - 1638,00 грн, 01.07.2020 - 1712,00 грн, з 01.12.2020 - 1769,00 грн, з 01.07.2021 - 1854,00 грн. Листом від 09.07.2021 № 2600-0307-8/111724 ОСОБА_1 повідомлено про недоцільність перерахунку пенсії згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021. 26.10.2021 на адресу управління надійшов лист від адвоката Андрія Гончарова, вхідний № 31785/В-2600-21, щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021, яким адвокату було повідомлено про недоцільність виконання вищезазначеного судового рішення. Станом на 01.12.2021 ОСОБА_1 не зверталась до управління із заявою про не виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20. Оскільки ОСОБА_1 була повідомлена про зменшення розміру пенсії у зв'язку із виконанням рішення суду та отриманою постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2021 ВП № 67405524, спеціалістами відділу проведено перерахунок її пенсії відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20 з 21.11.2018. Станом на 01.12.2021 електронну пенсійну справу відпрацьовано та передано до відділу контролю. Розмір пенсії з 21.11.2018 складатиме 1452,00 грн. Отже, враховуючи вищевикладене та згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просило закрити виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
Згідно з листами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.12.2021 № 2600-0504-8/210467 та від 11.02.2022 № 2600-0504-8/26040 повідомлено ОСОБА_1 , що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/523/20 від 30 березня 2021 року здійснено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого виникла переплата за період з 21.11.2018 по 31.12.2021 в розмірі 169262 грн 82 коп. Запропоновано протягом місяця з дня отримання даного повідомлення, добровільно вирішити питання щодо повернення надміру виплачених коштів (разово або частинами) на р/р НОМЕР_2 , МФО 322609, код ЄДРПОУ 42098368 у Головному управлінні міста Києва та Київській області АТ «Ощадбанк», отримувач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, призначення платежу: погашення переплати по пенсійній справі ОСОБА_1 № 930050875095/3005.
Також листом від 15.02.2022 № В-446 відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив ОСОБА_2 , що чинним законодавством передбачено, що призначення (перерахунок) та виплата пенсій, покладається безпосередньо на Пенсійний фонд України (органу, наділеного повноваженнями вирішення спорів, що виникають з правовідносин за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») та органи, які йому підпорядковані, а не на органи державної виконавчої служби. 15.12.2021 до Відділу надійшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким повідомлено, що Головне управління здійснило перерахунок пенсії, відповідно до якого, зменшився розмір отриманої пенсії. Листом від 09.07.2021 № 2600-0307-8/111724 ОСОБА_1 повідомлено про недоцільність перерахунку пенсії згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021. Станом на 01.12.2021 ОСОБА_1 не зверталася до управління із заявою про не виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20. Спеціалістами відділу проведено перерахунок пенсії, розмір пенсії з 21.11.2018 складатиме 1452,00 грн. Додатково повідомлено, що керуючись ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зупинення виконавчих дій відсутні. В подальшому державним виконавцем будуть здійснені дії відповідно до вимог закону, про що сторони виконавчого провадження будуть повідомлені відповідними постановами.
Судом встановлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20 відповідачем прийнято рішення про призначення позивачу пенсії від 09.12.2021 № 930050875095 відповідно до Закону України «Про державну службу» з 21.11.2018.
Водночас, відповідно до вказаного рішення відповідача та розрахунку пенсії за віком держслужбовцям, відповідачем при розрахунку розміру пенсії, який був здійснений на виконання вищевказаного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20, не було взято до розрахунку середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Так, у відповідних графах наведених документів: «середньомісячний заробіток», «середньомісячний заробіток для обчислення», «основний розмір пенсії від середнього заробітку» вказано «0.00000».
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.05.2021 закінчено виконавче провадження ВП № 67405524, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». В обставинах, у зв'язку з якими закінчено виконавче провадження, виконавець зазначив, що до відділу надійшов лист від Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно до якого рішення суду виконано в повному обсязі, а саме: Управлінням з 21.11.2018 призначено та проведено виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, звернулась до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і у частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404 (далі - Закон № 1404, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин 1 статті 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону № 1404).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом частини 3 статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною 4 статті 19 цього Закону сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний, зокрема, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина 5 статті 19 Закону).
За змістом частини 1 статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону №1404).
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що державний виконавець, як суб'єкт владних повноважень, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов'язаний вчиняти всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення, а також перевіряти фактичне виконання судового рішення.
Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом № 1404. Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, а також після встановлення факту виконання боржником рішення, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 21.11.2018 призначити та провести виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу».
08.11.2021 відкрив виконавче провадження ВП № 67405524 з примусового виконання вказаного судового рішення, на підставі поданої позивачем заяви та виконавчого листа.
Листом від 08.12.2021 № 2600-0903-5/196557 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило державного виконавця, що оскільки в рішенні суду не було зазначено документів, на підставі яких необхідно провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , боржником проведено попередній розрахунок розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» без врахування заробітної плати. Також в цьому листі боржник зазначив про розміри пенсії позивача після проведеного перерахунку, а також просив закрити виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення.
На підставі вказаного листа, 25.05.2021 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
Однак, суд не може погодитись з такою постановою державного виконавця, з огляду на таке.
Суд зазначає, що державним виконавцем не вжито всіх необхідних заходів для перевірки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20 у повному обсязі.
Докази фактичного виконання вказаного рішення у повному обсязі, в матеріалах виконавчого провадження відсутні.
Водночас суд ухвалою від 03.03.2025 витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідні докази на підтвердження повного виконання зазначеного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва.
Так, на виконання згаданої ухвали, Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві надано рішення про призначення позивачу пенсії на підставі судового рішення від 30.03.2021 у справі № 640/523/20 та розрахунок до нього.
З вказаних документів судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві лише частково виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/523/20, а саме в частині призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 21.11.2018.
В той же час, з вказаних документів вбачається, що розмір пенсії позивача було розраховано без врахування суми заробітної плати, як це визначено згаданим судовим рішенням.
Тобто, рішення не було виконане боржником у повному обсязі, а державний виконавець не перевіривши факт його виконання, передчасно прийняв спірну постанову про закінчення виконавчого провадження.
Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі № 520/10601/2020, серед іншого, наголосив, що державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки виконання судового рішення у повному обсязі.
Однак відповідачем таких заходів здійснено не було.
Окрім того, слід вказати, що безпосередньо з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.12.2021 № 2600-0903-5/196557 вбачається, що боржником не в повному обсязі виконано рішення суду, оскільки в ньому вказано, що розмір пенсії позивача розраховано без врахування суми заробітної плати.
Проте відповідач не врахувавши таку інформацію, прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що державним виконавцем у спірних правовідносинах не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо перевірки фактичного виконання судового рішення у повному обсязі, а тому у нього не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, оскаржувана постанова прийнята не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, сплачений нею судовий збір у сумі 992,40 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний номер 43315602, місцезнаходження: м. Київ, пров. Музейний, буд. 2-Д), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний номер 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.05.2022 ВП № 67405524 про закінчення виконавчого провадження.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 25.03.2025.
Суддя О.М. Качанок