25 березня 2025 року м. Київ №320/29716/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.03.2023 №932220150052 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої Державним підприємством «Шахта-Зарічна» від 02.02.2023 з дня звернення про перерахунок пенсії - з 17.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Бажаючи здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням заробітної плати (доходу), яку позивач отримував під час роботи за Списком № 1 на шахті за період з травня 1982 року по серпень 1993 року, визначивши 60 календарних місяців з найбільшим коефіцієнтом. Він звернувся з відповідною заявою від 17.03.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, надавши необхідні документи, в тому числі довідку видану ДП «Шахта Зарічна» про заробітну плату за період з травня 1982 року по червень 1983 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01.02.2024 було надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.03.2023 за № 932220150052, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Вважає вказане рішення протиправним. Просить суд задовольнити позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
26 червня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року відкрито провадження у справі №320/29716/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 28.06.2024 у справі №320/29716/24 доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області 01.07.2024.
Копію позовної заяви з додатками отримано представником відповідача в приміщенні суду 13.05.2024, що підтверджується відповідною розпискою.
09 серпня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву.
В своєму відзиві відповідач 1 зазначає, що надана позивачем довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону №1058. У зв'язку з не підтвердженням довідки про заробітну плату первинними документами, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.03.2023 №932220150052, яким відмовлено у перерахунку пенсії, є законним та обґрунтованим. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. У зв'язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Київській області та отримує пенсію за віком.
17 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку про заробітну плату за період з травня 1982 року по червень 1983 рік, видану ДП «Шахта Зарічна».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.03.2023 за № 932220150052 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами та відсутній акт зустрічної перевірки відповідності сум заробітної плати, відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасувнаню, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Ключовим питанням для вирішення цієї справи є допустимість врахування пенсійним органом довідки про заробіток позивача для обчислення пенсії за період з 1982 року по 1983 рік, виданої Державним підприємством «Шахта «Зарічна», для перерахунку пенсії позивача.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою щодо зміни періоду 60 місяців заробітної плати).
Статтею 40 Закону №1058-IV визначено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
За змістом частини 1 цієї статті для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Пунктом 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок №22-1), визначено перелік документів, які подаються для призначення (перерахунку) пенсії.
Зокрема, за змістом пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
У свою чергу, згідно пункту 2.10 Розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
У цій справі судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.03.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 23.03.2023 №932220150052 про відмову в перерахунку пенсії, в якому визначено, що довідка про заробітну плату ОСОБА_1 не підтверджена первинними документами та відсутній акт зустрічної перевірки відповідності сум заробітної плати, зазначених в довідці, первинним документам.
У зв'язку з не підтвердженням довідки про заробітну плату первинними документами, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по заробітній платі та стажу.
Тобто, органом Пенсійного фонду фактично не враховано надану позивачем довідку з огляду на те, що така довідка не підтверджена первинним документами.
У даному контексті, оцінюючи спірне рішення, суд звертає увагу нате, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
У постанові від 20.03.2018 року у справі №527/1655/17 Верховним Судом наголошено на тому, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Така позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 2312.2020 року у справі № 520/7125/17 та від 17.01.2024 року у справі № 300/1516/21. Також, у постанові від 17.05.2023 року у справі №400/2297/19 Верховним Судом зроблено висновок про те, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі №520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати, в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки, визнав безпідставними, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана.
Судом визначено, що факт роботи позивача у спірний період підтверджено як записами в трудовій книжці, так і довідкою про заробітну плату. При цьому, посилання відповідача в обґрунтування оскаржуваного рішення на неможливість врахування заробітної плати, в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним, оскільки надана позивачем довідка містить посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Також, суд наголошує, що частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
З огляду на те, суд констатує, що перевірка достовірності виданих документів покладається на саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії (див. постанови Верховного Суд від 29.07.2020 року у справі №341/1132/17, від 21.02.2020 року у справі №291/99/17, від 12.04.2021 року у справі №219/4550/17, від 03.06.2021 року у справі №127/8001/17.).
У цій справі відповідачем не надано суду жодних доказів того, що довідка про заробітну плату містить недостовірні відомості. Натомість, позивачем вчинено усі достатні та доступні для нього дії та надано усі документи, необхідні для розрахунку пенсії із урахуванням заробітної плати за період до 01.07.2000 згідно поданої ним довідки, то під час обчислення пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказаний період роботи.
Відтак, суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача 2 щодо не врахування при розгляді заяви позивача поданих ним довідки про заробітну плату видану Державним Підприємством «Шахта-Зарічна» від 02.02.2023, а тому рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо дати з якої має бути проведений перерахунок пенсії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.
Як встановлено четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як вбачається судом з матеріалів справи, з заявою щодо перерахунку пенсії позивач звернувся 17.03.2023. Отже, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.04.2023. А тому позовні вимоги щодо перерахунку пенсії з 17.03.2023, не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за віком, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.03.2023 №932220150052 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої Державним Підприємством «Шахта-Зарічна» від 02.02.2023 - з 01.04.2023.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання учасників справи; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн згідно квитанції від 19.02.2024, згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в Тернопільській області, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.03.2023 №932220150052 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої Державним Підприємством «Шахта-Зарічна» від 02.02.2023 - з 01.04.2023.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.