24 березня 2025 року № 320/7433/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в містя Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в містя Києві державної адміністрації (далі - відповідач, Управління СЗН) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачці у встановленні статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення, та зобов'язання відповідача надати позивачці такий статус з видачею посвідчення.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона зверталася до відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з видачею відповідного посвідчення. Однак відповідач відмовив через відсутність підстав. Позивачка, вважаючи надану відмову протиправною, звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (в порядку ст. 262 КАС України).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на сім'ї осіб з інвалідністю, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки померлий чоловік позивачки відносився саме до таких осіб, тому їй правомірно відмовлено у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.10.2011р.
Чоловік позивачки мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням від 07.06.2000р. серії НОМЕР_2 .
04.09.2003р. чоловіку позивачки видано вкладку № НОМЕР_3 до вказаного посвідчення учасника лідквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки МСЕК серії КИ-1 № 060943 від 31.07.2003р., чоловіку позивачки встановлено ІІ групу інвалідності, що пов'язано з виконанням ним службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 08.11.2003р.
У подальшому позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати їй статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
На вказане звернення відповідач надав лист-відповідь, в якій відмовив позивачці у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни за відсутності законних на те підстав.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551-ХІІ, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
У силу пункту 1 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відповідно до пункту 1 абзацу першого частини першої статті 10 Закону №3551-ХІІ, до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
За змістом частин першої, п'ятої статті 18 Закону №3551-XII, ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Особам, які мають право на одночасне отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, видається одне посвідчення за їх вибором.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (надалі Положення №302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 4 Положення №302 передбачено, що членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім'ї загиблого, а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України.
Абзацом другим пункту 7 Положення №302 визначено, що Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім'ї загиблого, Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.
Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994р. № 302, визначено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".
Особам з інвалідністю внаслідок війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Учасникам війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-РП/04, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Суд зауважує, що предметом цього спору є правовідносини щодо наявності або відсутності підстав для встановлення позивачці, як дружині особи з інвалідністю, яка померла внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
З наведених приписів законодавства слідує, що статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни надається членам сім'ї осіб, які за життя мали статус, підтверджений одним з таких посвідчень:
- посвідченням учасника бойових дій;
- посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни;
- посвідченням учасника війни.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.07.2022 по справі №520/2798/19.
Втім, позивачкою жодного з наведених посвідчень до суду не надано, отже статус її чоловіка, як учасника бойових дій/особи з інвалідністю внаслідок війни/учасника війни, матеріалами справи - не підтверджено.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що померлого чоловіка позивачки за життя було визнано інвалідом від загального захворювання, виникнення якого пов'язано з проходження ним саме військової служби чи участі у бойових діях.
За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що позивачка не має права на отримання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни з видачею відповідного посвідчення.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність достатніх фактичних та юридичних підстав для задоволення позову.
Згідно приписів ст. 139 КАС України, судові витрати у даному випадку не відшкодовуються.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_5 ) до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в містя Києві державної адміністрації (місцезнаходження: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 176-Г; код ЄДРПОУ 37447984) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.