24 березня 2025 року м.Київ № 320/59620/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулось Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), у якому визнати протиправним та скасувати повідомлення про вчинення кримінального правопорушення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пилипчука Костянтина Ростиславовича у ВП №74539175, відповідно до якого за невиконання рішення суду в повному обсязі, державний виконавиць просить розглянути питання щодо притягнення до відповідальності службових осіб Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 640/16267/22 зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 у розмірі 30 000 грн на місяць. З метою виконання рішення суду у справі №640/16267/22 позивачем неодноразово направлялися листи до Голови Служби судової охорони про необхідність надання йому додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 у сумі 5 129 808,08 грн. Однак, незважаючи на дії, які були вчинені позивачем задля виконання рішення суду у справі №640/16267/21, 17.10.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пилипчуком Костянтином Ростиславовичем винесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у ВП № 74539175, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, державний виконавиць просить розглянути питання щодо притягнення до відповідальності службових осіб Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області. Позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення вищевказаної дії за невиконання судового рішення.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання у справі.
Протокольною ухвалою суду від 04.02.2025 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження відповідно до вимог ч.9 ст. 205 КАС України.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Третьою особою не надано заперечень.
Згідно ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позовних вимог суд виходить з таких підстав та мотивів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 640/16267/22 позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, задоволено частково та зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 у розмірі 30 000,00,00 грн на місяць.
26 лютого 2024 року, з метою виконання рішень Київського окружного адміністративного суду, в тому числі і по справі № 640/16267/22, про нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області направило лист Голові Служби судової охорони, в якому зазначено про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в сумі - 5 129 808,08 грн.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходився виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду виданого 12.03.2024 по справі №640/16267/22 про зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 у розмірі 30 000,00,00 грн на місяць (виконавче провадження №74539175).
Листами від 28 травня та від 28 серпня 2024 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костянтина Пилипчука було повідомлено про вчинені конкретні, залежні від Управління заходи, спрямовані на виконання рішення суду, та про те, що неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними від Управління та такими, що об'єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення.
Окрім того, в подальшому Управління повторно неодноразово зверталось до Центрального управління Служби судової охорони з листами про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень задля виконання рішень судів, зокрема і по справі № 640/16267/22, а саме 09.04.24, 24.05.2024, 29.07.2024, 30.08.2024, 27.09.2024.
З метою виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 640/16267/22 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Управлінням здійснено розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 та листами 26 лютого 2024 року, та повторно від 09.04.24, 24.05.2024, 29.07.2024, 30.08.2024, 27.09.2024., надіслано до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
У зв'язку з тим, що рішення суду у справі №640/16267/22 у строк наданий державним виконавцем боржником (позивачем) не виконано, керуючись ст.ст. 63,75 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн.
У зв'язку з повторним невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем винесено постанову, якою накладено штраф у розмірі 10200 грн.
Також, відповідачем 17.10.2024 сформовано та направлено до ГУ НП в м.Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за невиконання судового рішення, передбаченого ст. 382 КК України.
Не погоджуючись зі вказаним повідомленням відповідача від 17.10.2024 про вчинення кримінального правопорушення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як передбачено приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до положень ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Як передбачено приписами ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
При цьому, положеннями ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час судового розгляду справи державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах ВП №74539175 було винесено постанови накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн та у розмірі 10200 грн за невиконання рішення суду.
Також, відповідачем 17.10.2024 сформовано та направлено до ГУ НП в м.Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за невиконання судового рішення, передбаченого ст. 382 КК України.
Суд звертає увагу сторін, що постановами державного виконавця у ВП №74539175 зафіксовано факт невиконання боржником без поважних причин судового рішення №640/16267/22.
Відомості про оскарження чи скасування вказаних постанов у матеріалах справи та у базі ЄДРСР відсутні.
Отже, вказані постанови є чинними та обов'язковими для виконання.
Натомість, відповідно до вимог ч.2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний звернутися до правоохоронних органів у разі умисного невиконання рішення суду боржником.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що єдиною підставою для звернення відповідача до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення позивачем кримінального правопорушення стало прийняття ним двох постанов про накладення штрафів внаслідок невиконання судового рішення у справі №640/16267/22.
Тобто, ч.2 ст. 75 Закону України "про виконавче провадження" містить обов'язок відповідача діяти певним чином у разі невиконання боржником рішення з неповажних причин.
При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача щодо поважних причин невиконання ним вказаного судового рішення, оскільки вони могли б бути враховані тільки під час розгляду питання правомірності накладення на позивача штрафів.
Крім того, суд зазначає, що повідомлення відповідача саме по собі не є процесуальним рішенням, а лише є ініціюванням перевірки правоохоронними органами.
Якщо позивач вважає, що таке повідомлення є безпідставним або подано з порушенням закону, він може оскаржити дії правоохоронних органів у разі незаконного початку кримінального провадження, звернувшись з відповідною скаргою до слідчого судді відповідно до ст. 303 КПК України.
Враховуючи, що під час розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що за наявності двох чинних постанов про накладення штрафів за невиконання судового рішення у межах ВП №74539175, відповідач правомірно діяв у спосіб, передбачений вимогами ч.2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, у спірних правовідносинах права позивача не порушені рішенням відповідача від 17.10.2024 №74539175, з огляду на те, що заявлений позивачем спосіб захисту прав не є ефективним.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи, що мета адміністративного судочинства відповідно до положень ч.1 ст.2 КАС України це ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лисенко В.І.