24 березня 2025 року справа №320/12911/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Служби безпеки України до Благодійного фонду «ЄДИНЕ НАРОДНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО» про припинення благодійної організації,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Служба безпеки України (далі - позивач) з позовом до Благодійного фонду «ЄДИНЕ НАРОДНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО» (далі - відповідач) про припинення благодійної організації.
На обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що у діяльності відповідача вбачаються ознаки порушення норм діючого законодавства, адже керівник та члени зазначеного об'єднання з метою посилення проросійських настроїв серед населення України проводять активну антиукраїнську діяльність шляхом поширення дезінформації щодо взаємовідносин між Україною, рф та республікою білорусь на користь двох останніх. Позивач наголошує, що відповідачем здійснюється діяльність, яка суперечить меті організації, задля якої створена організація, та діяльність відповідача направлена на порушення конституційного ладу в Україні, порушення суверенітету та підрив її безпеки, а відтак, наявні підстави для припинення його діяльності в судовому порядку.
Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відтак, суд, з урахуванням приписів ст. 162 КАС України, здійснюватиме розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Так, структурними підрозділами СБУ під час виконання завдань із попередження, своєчасного виявлення та запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам державній безпеці України, в тому числі, посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення, в рамках кримінального провадження № 22022090000001068 від 24.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), нейтралізовано діяльність агентурної мережі, яка взаємодіяла з проросійськими структурами, а їх дії координувались російською стороною та були спрямовані на повалення конституційного ладу в Україні насильницьким шляхом.
Зокрема, задокументовано, що один із активних учасників вказаної агентурної групи, громадянин України ОСОБА_1 (визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, вирок від 01.11.2022 у справі № 344/13192/22 набрав законної сили 12.01.2023), будучи засновником БФ «Єдине народне казначейство» та ряду інших громадських формувань активно їх використовував у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення та для дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі.
Разом з тим, у ОСОБА_2 в період 2013-2014 років виник злочинний умисел насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні.
При цьому, ОСОБА_2 будучи прихильником єднання України, республіки білорусь та російської федерації під гаслами єдиного слов'янського народу та противником європейського вектору розвитку України, усвідомлюючи на підставі отриманого досвіду (під час проходження служби у підрозділі спеціального призначення МВС України та участі у бойових діях на території Афганістану), що він самостійно не зможе організувати та здійснити зміну конституційного ладу або захоплення державної влади, вирішив для досягнення зазначеної мети вступити в змову з іншими особами, які розділяли та підтримували його погляди.
Зокрема, з використанням підконтрольного йому БФ «Єдине народне казначейство» та ряду громадських організацій створював умови для здійснення зміни силовим шляхом конституційного ладу та захоплення державної влади.
Також, ОСОБА_1 в період 2015-2016 років, з метою відшукання однодумців, розповсюдження матеріалів щодо дискредитації чинної державної влади, популяризації ідей зміни конституційного ладу та системи влади в Україні (в т. ч. силовим шляхом), брав активну участь в публічних засіданнях проросійської структури, підконтрольної ОСОБА_3 громадської організації «УКРАЇНСЬКИЙ ВИБІР» (далі - ГО «Український вибір»).
Так у листопаді 2015 року, відповідно до спільного злочинного умислу ОСОБА_1 під час інтерв'ю з представником ГО «Український вибір», поширив ідеї щодо необхідності так званим «воїнам русі» захопити державну владу та силовим шляхом встановити в Україні «народовладдя» та «народне самодержавство».
Усвідомлюючи, що для насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні необхідні відповідні людські та матеріальні ресурси, ОСОБА_1 разом із співучасниками передбачили утворення підконтрольного їм збройного формування, учасники якого повинні були у визначений момент вчинити захоплення будівель органів державної влади, мостів, вузлів комунікацій, транспортних засобів, сховищ, а також здійснити насильство щодо представників влади і силових структур, та інші дії, необхідні для захоплення державної влади України.
З цією метою, протягом 2020 року ОСОБА_1 , який позиціонував себе, як керівник БФ «Єдине народне казначейство» та ряду інших громадських формувань на виконання злочинної змови підготував документи для створення т. зв. «УЧАСТКА МЕЖДУНАРОДНОГО ПОТРЕБИТЕЛЬСЬКОГО КООПЕРАТИВА «СВЕТЛАЯ ВЕЛИКАЯ РУСЬ» ЩИТ КРАЙ УКРАИНА» та «Маніфесту Конституційних зборів України».
Згідно з вказаними документальними матеріалами, рішенням так званих «конституційних зборів» зловмисники планували проголосити злочинність чинної влади, усунути від виконання обов'язків Президента України, розпустити Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України та оголосити про з перехід влади в Україні до «Ради Старійшин» та голови вищевказаних «конституційних зборів», з використанням при цьому насильницьких дій, які мали вчиняти учасники незаконного збройного формування «Щит свр мпк край Украина».
Зазначені обставини знайшли своє відображення і в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 12.01.2023 у справі № 344/13192/22, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 01.11.2022 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 109 КК України - без змін. Зокрема, судом встановлено, що злочинна змова на насильницьке захоплення державної влади передбачала створення ОСОБА_1 на території України БФ «Єдине народне казначейство», з використанням якого планувалося налагодження схеми поступлення в Україну з російської федерації грошових коштів та їх використання для розповсюдження звернень та матеріалів з дискредитацією чинної державної влади, шляхом проведення зборів, засідань, круглів столів, поширення через всесвітню мережу Інтернет та засоби масової інформації вказаних ідей, підготовки та підписання меморандумів, договорів, угод, що створювало сприятливі умови для подальшого здійснення зміни силовим шляхом конституційного ладу та захоплення державної влади.
Крім того, досягнена змова ОСОБА_2 передбачала використання підконтрольних громадських організацій та благодійних фондів, у тому числі МГО «МИ НАРОД УКРАЇНИ», ВГО «СЛОВ'ЯНСЬКИЙ РУХ «РУСЬ ВІДРОДЖЕНА», ГО «СОБОРНЕ КОЗАЦТВО», БФ «ЄДИНЕ НАРОДНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО» для створення видимості підтримки громадськістю їхніх ідей змін існуючого конституційного ладу, отримання фінансування, підготовки, розповсюдження звернень, матеріалів з дискредитацією чинної державної влади, шляхом проведення зборів, засідань, круглів столів, поширення через всесвітню мережу Інтернет та засоби масової інформації вказаних ідей, підготовки та підписання меморандумів, договорів, угод, що створювало сприятливі умови для подальшого здійснення зміни силовим шляхом конституційного ладу та захоплення державної влади.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що у діяльності функціонерів вказаної організації містяться ознаки антиконституційної діяльності на шкоду національним інтересам України на виконання завдань рф.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), Законами України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» № 5073-VI від 05.07.2012 (далі - Закон № 5073-VI), «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755-IV від 15.05.2003 (далі Закон № 755), Законом України «Про Службу безпеки України» № 2229-XII від 25.03.1992, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі Положення № 228).
Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Здійснення цих свобод, оскільки вони пов'язані з обов'язками і відповідальністю, можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Статтею 11 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Так, ст. 36, 37 Конституції України регламентовано, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійні організації набувають прав та обов'язків юридичної особи з моменту їх державної реєстрації. Державну реєстрацію благодійних організацій проводять державні реєстратори за місцезнаходженням благодійних організацій відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» державна реєстрація припинення благодійних організацій здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Статтею 27 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» також встановлено, що суб'єкти благодійної діяльності і посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування несуть цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства про благодійну діяльність у порядку, встановленому законом (ч.1).
Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення благодійної організації за позовом державного реєстратора, спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації або іншої заінтересованої особи, зокрема, є:
1) використання активів (доходів) благодійної організації з порушенням встановлених цим Законом вимог до здійснення благодійної діяльності, що триває протягом не менш як 12 місяців;
2) неможливість самостійної реорганізації або ліквідації благодійної організації у випадках, визначених законом або установчими документами цієї організації;
3) засудження уповноважених осіб благодійної організації за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України (ч. 2).
Крім того, частиною 2 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.
Відтак, приписами законодавства встановлено, що благодійна організація має діяти виключно для досягнення цілей благодійної організації, визначених законом та установчими документами організації. За порушення законодавства про благодійну діяльність суб'єкти благодійної організації несуть відповідальність, в тому числі у вигляді припинення благодійної організації.
Разом з тим, у п. 1 ч. 1 Положення № 228 визначено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, що реалізує державну правову політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 755 суб'єктом державної реєстрації є Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань.
Територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об'єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об'єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання.
З наведеного слідує, що законодавством чітко визначено правові підстави та порядок припинення благодійної організації, зокрема, такою підставою є наявність ознак порушення останньою вимог статей 36, 37 Конституції України та п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону №5073-VI.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фактична діяльність благодійної організації БФ «Єдине народне казначейство» та її засновника зокрема, мета, цілі та завдання благодійної організації не відповідають вимогам Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Більше того, дана благодійна організація від самого початку створювалась для досягнення інших протиправних цілей, що в свою чергу зумовлює необхідність вжиття відповідних заходів у вигляді її припинення.
Разом з тим, суд в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України враховує, що ОСОБА_1 , будучи засновником БФ «Єдине народне казначейство», визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, вироком від 01.11.2022 у справі №344/13192/22 (набрав законної сили 12.01.2023), адже судом встановлено, що ОСОБА_1 активно використовував благодійну організацію у скоєнні кримінального правопорушення та для дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі.
Відповідно до п. 3 і 5 Керівних принципів щодо заборони і розпуску політичних партій та подібних заходів, ухвалених Венеціанською Комісією на 41 пленарній сесії (Венеція, 10-11 грудня 1999 року), заборона чи примусовий розпуск політичних партій можуть бути виправдані лише у випадку партій, які пропагують застосування насильства чи використовують насильство як політичний засіб для повалення демократичного конституційного порядку, таким чином підриваючи права і свободи, гарантовані конституцією. Сам лише факт, що партія пропагує мирні зміни до конституції, не повинен розглядатися як достатній для її заборони чи розпуску. Заборона чи розпуск політичних партій як дуже далекосяжний захід повинен застосовуватися з крайньою стриманістю. Перш ніж звертатися до компетентного судового органу щодо заборони чи розпуску партії, уряд чи інший орган влади повинен оцінити, беручи до уваги ситуацію в конкретній країні, чи ця партія дійсно становить небезпеку вільному і демократичному політичному порядку або правам окремих осіб і чи таку небезпеку не можна усунути іншими, менш радикальними заходами.
У прецедентній практиці ЄСПЛ виробив алгоритм, що покликаний визначити, чи не становить порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року втручання держави у права на свободу мирних зібрань і свободу об'єднанням з іншими особами. Зокрема, втручання держави у реалізацію перелічених прав є виправданим та не є порушенням Конвенції у разі, якщо воно передбачене законом (prescribed by law), переслідує правомірну мету (pursues legitimate aim) та є необхідним в демократичному суспільстві (necessary in a democratic society) (справа Herri Batasuna and Batasuna проти Іспанії рішення від 30.06.2009).
Згідно з усталеним принципом прецедентного права ЄСПЛ, демократія не може бути без плюралізму. Суд уважає однією з головних характеристик демократії можливість диспуту щодо різних напрямів політичної думки через діалог без звернення до засобів насильства, навіть тоді, коли виголошені думки викликають тривогу та занепокоєння (справаBatasuna and Batasuna проти Іспанії рішення від 30.06.2009).
Так, ЄСПЛ наголошує, що політична партія може добиватися змін законодавства чи правового або конституційного ладу держави лише за дотримання двох умов: по-перше, засоби, що використовуються для цієї мети, повинні бути у всіх відношеннях правовими і демократичними; по-друге, зміна, запропонована політичною партією, має бути сумісною з основними демократичними принципами. Зважаючи на це, політична партія, лідери якої закликають до насильства або формують політику, яка не поважає демократію або яка спрямована на її знищення і нехтування прав і свобод, визнаних в демократичному суспільстві, не може претендувати на захист Конвенції проти заходів держави, що були викликані діяльністю партії (справаBatasuna and Batasuna проти Іспанії рішення від 30.06.2009).
ЄСПЛ підкреслює, що держава не може бути зобов'язана чекати перш ніж втручатися до того моменту, поки політична партія не захопить владу і почне вживати конкретних заходів щодо здійснення політики, несумісної з нормами Конвенції та демократичним устроєм. Суд повторює, що у разі, коли присутність такої небезпеки встановлена національними судами за результатами ретельного вивчення обставин, що може бути перевірено суворим європейським контролем, держава може розумно запобігти впровадженню такої політики, що є несумісною з положеннями Конвенції, до того як буде вчинена спроба реалізувати її за допомогою конкретних кроків, які можуть нанести шкоду громадянському миру та демократичному режиму в країні (справа Rafah Partisi and others проти Туреччини рішення від 13.02.2003).
У цьому контексті ЄСПЛ указує на те, що поняття невідкладна соціальна потреба, що є необхідною для обґрунтування правомірності втручання держави в діяльність політичних партій, має тлумачитися у світлі двох моментів: 1) наявності переконливих доказів того, що існує достатній та загрозливий ризик для демократії у діяльності партії; 2) наявності риторики лідерів та членів партії (виступи та дії), що вказує на прагнення до моделі суспільства, що не є сумісною з концепцією демократії (справаBatasuna and Batasuna проти Іспанії рішення від 30.06.2009).
Водночас, суд зазначає, що для перевірки дотримання інших двох умов трискладового тесту для оцінки необхідності втручання держави у діяльність відповідача, слід проаналізувати суспільно-політичну ситуацію у країні в цілому.
Росія протягом тривалого часу проводила щодо України недружню державну політику, а у 2014 році грубо порушила державний суверенітет і територіальну цілісність України, норми міжнародного права та свої міжнародні зобов'язання, окупувавши частину території України - Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, а також окремі території Донецької та Луганської областей.
Після визнання росією незалежності своїх маріонеткових утворень - так званих ДНР та ЛНР - 24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України, яке триває до нині.
Причиною цих подій, безумовно, можна назвати заперечення в росії можливості існування Української незалежної держави, агресивне несприйняття самобутності Українського народу.
Протягом всього часу збройної агресії росія продовжує вести проти України й інформаційну війну, спрямовану на підрив національної безпеки України, її національних інтересів, ліквідацію української державності та знищення української ідентичності, провокування проявів екстремізму, панічних настроїв у суспільстві, загострення і дестабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (ч. 1 ст. 65 Конституції України).
Наведене, на переконання суду, за даних обставин, свідчить про легітимність мети втручання держави у права громадської організації, передбачені Конвенцією.
Отже, в умовах протистояння державі-агресору, спираючись на принцип демократії, здатної захистити себе, суд зазначає про існування об'єктивної соціальної потреби в припиненні діяльності відповідача, яка спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади та розпалювання міжетнічної ворожнечі. Виходячи з цього, припинення діяльності в умовах повномасштабних воєнних дій є пропорційним заходом, адже здійснюється в інтересах національної безпеки, задля недопущення недемократичного функціонування публічної влади та запобігання порушенням основоположних прав людини.
Згідно статті 1 Закону № 2229-XII, Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, одним з основних завдань якої є контррозвідувальна діяльність, спрямована на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам державній безпеці України.
Статтею 2 Закону № 2229-XII визначені завдання Служби безпеки України, зокрема, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Зі змісту статті 27 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» слідує, що з позовом про припинення благодійної організації може звернутися, в тому числі, інша заінтересована особа, в даному випадку СБУ.
Враховуючи фактичні обставини діяльності БФ «Єдине народне казначейство», даний позов був поданий СБУ, як державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, і спрямований на захист інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України.
Таким чином, за наслідком розгляду справи, суд дійшов висновку, що за даних умов, в припиненні діяльності відповідача існує об'єктивна соціальна потреба з метою захисту демократичного суспільства та прав і свобод громадян. Вказане обмеження націлене на забезпечення більшої стабільності країни, зокрема, в умовах ведення воєнних дій та інформаційно-психологічних операцій з боку держави-агресора, а тому, вказаний захід є виправданим.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом припинення БФ «Єдине народне казначейство» (код ЄДРПОУ 38941144).
Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався жодних спростувань доводів позовної заяви не надав.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Служби безпеки України (місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33; код ЄДРПОУ 00034074) до Благодійного фонду «ЄДИНЕ НАРОДНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 24/1, кв. 17; код ЄДРПОУ 38941144) про припинення благодійної організації, - задовольнити.
2. Припинити діяльність благодійної організації Благодійного фонду «ЄДИНЕ НАРОДНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 24/1, кв. 17; код ЄДРПОУ 38941144).
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.