про залишення позовної заяви без руху
24 березня 2025 року м. Київ № 320/5493/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., дослідивши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Генерального штабу Збройних Сил України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 06.05.2023 року по 11.05.2023, з 23.10.2023 по 17.11.2023, з 19.12.2023 по 09.02.2024, з 01.04.2024 року по 22.04.2024 та пропорційно дням перебування у відпустках за станом здоров'я, рекомендованими довідкою довідками ВЛК: № 979х від 12.06.2023 року на 30 календарних днів; № 445 від 24.07.2023 року на 30 (тридцять) календарних днів; № 614 від 25.09.2023 року на 30 (тридцять) календарних днів, з урахування фактично виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.05.2023 по 02.06.2023, з 30.06.2023 по 20.07.2023, з 10.08.2023 по 30.08.2023 та за період відпустки за станом здоров'я, рекомендованої довідкою ВЛК № 1984 від 20.04.2023 строком на 30 днів, з урахування фактично виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Позивач у першій позовній вимозі просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за періоди з 06.05.2023 року по 11.05.2023, з 23.10.2023 по 17.11.2023, з 19.12.2023 по 09.02.2024, з 01.04.2024 року по 22.04.2024 та пропорційно дням перебування у відпустках за станом здоров'я, рекомендованими довідкою довідками ВЛК: № 979х від 12.06.2023 року на 30 календарних днів; № 445 від 24.07.2023 року на 30 (тридцять) календарних днів; № 614 від 25.09.2023 року на 30 (тридцять) календарних днів, з урахування фактично виплачених сум.
Водночас, позивач у другій позовній вимозі, яка є пов'язаною з першою, просить суд зобов'язати Головне управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період з 24.05.2023 по 02.06.2023, з 30.06.2023 по 20.07.2023, з 10.08.2023 по 30.08.2023 та за період відпустки за станом здоров'я, рекомендованої довідкою ВЛК № 1984 від 20.04.2023 строком на 30 днів, з урахування фактично виплачених сум.
Тобто, періоди зазначенні у першій вимозі та у другій, яка є пов'язаною, не співпадають, як і зазначенні у вимогах довідки ВЛК.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, відповідно до правового висновку, наведеного у пунктах 29, 33 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, а також у пунктах 21-22 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.
Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо був визначений тримісячний строк звернення до суду.
Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться про продовження строків, які визначені статтею 233 КЗпП України. У вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив'язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Відтак, строк звернення до суду має обраховуватись з 01.07.2023.
Суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особа, якій вона здійснюється, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
В позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за періоди з 06.05.2023 року по 11.05.2023, з 23.10.2023 по 17.11.2023, з 19.12.2023 по 09.02.2024, з 01.04.2024 року по 22.04.2024.
З урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку позивачу додаткової грошової винагороди за період з 23.10.2023 по 17.11.2023, з 19.12.2023 по 09.02.2024, з 01.04.2024 року по 22.04.2024 обмежений трьома місяцями з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Судом встановлено, що з позовними вимогами щодо перерахунку додаткової грошової винагороди за період з 23.10.2023 по 17.11.2023, з 19.12.2023 по 09.02.2024, з 01.04.2024 року по 22.04.2024 позивач звернувся до суду після спливу тримісячного строку звернення, визначеного статтею 233 КЗпП України.
Водночас, позивач у позовній заяві зазначає, що позивач не обмежений у строках звернення до суду, з посиланням на висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.
Суд не бере до уваги висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, оскільки спірні правовідносини виникли до внесення змін в статтю 233 КЗпП, на відміну від даного позову.
В даному випадку, суду не надано доказів неможливості звернення позивача до роботодавця із заявою про надання йому відповідної інформації протягом періоду проходження військової служби або не надання такої інформації відповідачем за запитом позивача, поданим в розумний строк після отримання відповідних виплат.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду: позовну заяву у новій редакції, в якій уточнити позовні вимоги; заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо періодів: з 23.10.2023 по 17.11.2023, з 19.12.2023 по 09.02.2024, з 01.04.2024 року по 22.04.2024.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Встановити позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
3. Попередити позивача про те, що у разі, якщо недоліки не буде усунуто у встановлений судом строк, позовну заяву буде повернуто відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жук Р.В.