25 березня 2025 року справа №320/22654/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
27.12.2023 засобами поштового зв'язку до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (платник податків) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС, податковий орган, контролюючий орган).
У зв'язку із надмірним навантаженням позов зареєстрований 23.05.2024.
Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2023 № 57434240207, прийняте відповідачем.
Ухвалою від 28.05.2024 судом відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржуване повідомлення-рішення є безпідставним і протиправним, а його прийняття зумовлене висновками у акті перевірки, які не відповідають чинному законодавству. Наголосив, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Стверджує, що у нього не виникало обов'язку реєструватися платником податку на додану вартість через те, що у 2019 році загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, яка перевищила 1 000 000 грн. (без урахування податку на додану вартість), - не підлягає оподаткування ПДВ, оскільки відповідне перевищення відбулося за рахунок коштів, отриманих від нерезидентів внаслідок постачання послуг з програмування, тому місце постачання послуг було за межами митної території України і, відповідно, такі операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Зазначав, що за наведеного у нього відповідно не виникло і обов'язку для визначення зобов'язання з ПДВ за лютий, червень, липень, вересень 2020 року на суму 65952 грн. з отриманого на території України доходу за період з 11.03.2020 по 22.03.2021 у розмірі 329 760 грн.
У зв'язку із цим, просив задовольнити позов.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову. Перерахував усі констатовані у акті перевірки позивача порушення податкового законодавства. При цьому, доводів стосовно аргументів позовної заяви про відсутність факту перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, яка перевищила 1000000 грн., які підлягають оподаткуванню відповідним податком, - не навели.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 22.03.2018. У подальшому позивач здійснив державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець з 22.03.2021 (запис у ЄДР №2000740060003034071).
У період з 31.07.2023 по 04.08.2023 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за періоди з 22.03.2018 по 22.03.2021 та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за той самий період.
За результатами перевірки складено акт від 11.08.2023 №53416/Ж5/26-15-24-02-07/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.24-50).
У акті перевірки констатовано наступні порушення:
- підпунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України і заниження через це податку на доходи фізичних осіб на 1642, 92 грн. за 2020 рік;
- пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу - не нараховано і не сплачено військовий збір у сумі 136,91 грн. за 2020 рік;
- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу - несвоєчасно подано податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи за І квартал 2021 року;
- пункту 292.1 статті 292, пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу - не нараховано та не сплачено до бюджету єдиний податок за період з 22.03.2018 по 31.12.2019 у розмірі 3 441,19 грн.;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2018 рік;
- абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не нараховано та сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2020 рік у сумі 1505,97 грн.;
- абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно перераховано єдиний соціальний внесок;
- пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.4 статті 183, статті 187 Податкового кодексу - не визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у 65 952 грн.
ОСОБА_1 подавав заперечення на акт перевірки, які рішенням ГУ ДПС від 08.09.2023 залишені без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін(т.1 а.с.51-58).
У зв'язку із констатацією останнього порушення прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2023 № 57434240207 (т.1 а.с.59-60), яким нараховано 65 952 грн. грошового зобов'язання за основним платежем із податку на додану вартість і 16 488 грн. за штрафними санкціями, що і є предметом оскарження у межах цієї справи.
Позивач оскаржив назване повідомлення-рішення до ДПС України; однак остання, у рішенні про результати розгляду скарги від 14.11.2023, залишила його без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.61-64).
Таким чином, у межах спірних відносин предметом дослідження є лише встановлення наявності (відсутності) порушення у частині сплати грошових зобов'язань із податку на додану вартість.
Так, прийняття такого повідомлення-рішення мотивоване констатацією невизначення ОСОБА_1 суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 65 952 грн. через отримання 329 760 грн. доходу у період із 11.01.2020 по 22.03.2021, який підпадає за твердженням відповідача оподаткуванню названим податком.
Як вбачається із акта перевірки, ОСОБА_1 у 2019 році отримав дохід у сумі 6 401 453, 47 грн.
У зв'язку із цим, податковий орган вказав, що оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована платнику податків ОСОБА_1 протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 1 000 000 грн. у 2019 році, тому він був зобов'язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням.
Також зазначено, що у порушення статті 187 Податкового кодексу платником податків ОСОБА_1 не визначено зобов'язання по податку на додану вартість; за результатами перевірки базою оподаткування податком на додану вартість визначено за період з 11.01.2020 по 22.03.2021 у розмірі 329 760 грн. (лютий - 18 390 грн., червень - 80 250 грн., липень - 83 850 грн., вересень - 147 270 грн.).
Через наведене резюмовано, що ОСОБА_1 у період з 11.01.2020 по 31.12.2020 здійснював діяльність у сфері операцій з постачання послуг комп'ютерного програмування на території України без додаткового нарахування податку на додану вартість, чим занизив податкові зобов'язання з ПДВ на 65 952 грн.
Також ГУ ДПС у акті перевірки вказано, що на розрахунковий рахунок платника протягом періоду з 22.03.2018 по 31.12.2019 надходили безготівкові кошти за контрактами зовнішньо-економічної діяльності та діяльності на території України (гривня, долар, євро); у відповідності до яких загальна сума доходу становить за період з 22.03.2018 по 31.12.2018 - 3 106 591,27 грн., за 2019 рік - 6 401 453, 47 грн. (т.1 а.с.38).
Податковий орган не надав як первинних, так і інших документів, на підставі або зі змісту яких зроблено або ж можливо зробити висновок про те, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована позивачу протягом останніх 12 місяців сукупно перевищила 1 000 000 грн. в 2019 році. Не пояснив і не аргументував того, чи аналізувалися суми доходу отриманого від нерезидентів із місцем постачання послуг за межами митної території України, не обґрунтував і не деталізував, який саме дохід у 2019 році і у якій сумі підлягав оподаткуванню податком на додану вартість, що відповідно потягло необхідність сплати податку на додану вартість за 2022-2023 року.
У свою чергу, ОСОБА_1 стверджував, що надавав послуги із місцем постачання не на митній території України і, відповідно, відсутність у нього обов'язку реєструватися платником податку на додану вартість у відповідний період.
Надав засвідчені копії договорів постачання послуг програмування нерезидентам компанії «Wheleapp LTD» (Ізраїль) за контрактом від 17.07.2019 №WА-001-05222019 і компанії G5 Holdings LTD (Мальта) за контрактом від 12.07.2019 №5170, а також інвойсів і замовлень за такими договорами, датовані 2019 роком; такі документи подані англійською мовою, а також із перекладом українською мовою (т.1 а.с.65-175).
Стосовно періоду з 11.01.2020 по 22.03.2021 у акті вказано, що ОСОБА_1 задекларував обсяг постачання операцій, що не є об'єктом оподаткування, операцій за межами митної території України та місце провадження яких визначено за межами митної території України, операцій, які звільнені від оподаткування - у сумі 4 373 986, 60 грн. Зазначено і те, що базою оподаткування податком на додану вартість за такий період є 329 760 грн. (операції з постачання послуг комп'ютерного програмування на території України), однак позивач на порушення статті 187 Податкового кодексу не визначив і не сплатив із них ПДВ у сумі 65 952 грн.
Таким чином, факт стверджуваного порушення нерозривно пов'язаний із декларованою податковим органом необхідністю позивачу у 2019 році реєструватися платником податку на додану вартість.
Тобто з'ясування питання наявності за результатами отримання доходів у 2019 році у позивача обов'язку реєстрації платником податку на додану вартість або ж його відсутності має вирішальне значення для встановлення наявності або ж відсутності у позивача обов'язку сплачувати податок на додану вартість із отриманої у період з 11.01.2020 по 22.03.2021 суми доходу у 329 760 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого (норми наводяться у редакції на час виникнення спірних відносин).
За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (Податковий кодекс, Кодекс, ПК України).
Згідно положень пункту 109.1 статті 109 Кодексу податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
У відповідності із пунктом 109.2 статті 109 Податкового кодексу порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
За визначення у підпункті 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
За приписами у пункті 181.1 статті 181 Податкового кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
За змістом пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
У відповідності до пункту 186.3 статті 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:
а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);
б) рекламні послуги;
в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;
г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;
ґ) надання в оренду, лізинг рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;
д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;
е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;
є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому пункті;
ж) надання транспортно-експедиторських послуг;
з) надання послуг з виробництва та компонування відеофільмів, кінофільмів, анімаційних (мультиплікаційних) фільмів, телевізійних програм, рекламних фільмів, фоторекламних матеріалів та комп'ютерної графіки.
На підставі аналізу наведених правових норм і встановлених у справі обставин, суд приходить до наступних висновків.
Враховуюче, що твердження про оподаткування податком на додану вартість отриманого доходу у 2020 році на території України у сумі 329 760 грн. невід'ємно пов'язані із наявністю необхідності у позивача обов'язку із реєстрації платником податку на додану вартість за результатами отриманого у 2019 році доходу, податковому органу необхідно було довести наявність підстав для такої реєстрації.
Суд зазначає, що обсяг операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, при обрахунку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не включається.
Також суд погоджується із доводами позивача про те, що у розрахунку граничного обсягу у 1 000 000 грн. беруть участь не всі операції за останні 12 місяців, а лише ті, що належать до оподатковуваних відповідним податком.
Судом витребовувалися у податкового органу додатково ухвалою від 06.03.2025 докази і пояснення стосовно того, що операції позивача з постачання товарів/послуг, сума яких, як констатував податковий орган, за останні 12 календарних місяці (зазначених у акті), сукупно перевищила 1 000 000 грн. за 2019 рік - підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, з урахуванням, у тому числі, місця надання послуг.
Разом із тим, відповідачем надані: копія книги обліку доходів позивача за 2018-2019 роки, копія заключної виписки Приватбанку за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, копія службового листа (містить відтворений зміст акта перевірки), копія договору із«Wheleapp LTD» (Ізраїль) за контрактом від 17.07.2019 №WА-001-05222019, копії інвойсів до такого договору, податкова декларація платника єдиного податку за 2019 рік (т.1 а.с.241-250, т.2 а.с.1-31).
У той же час, доказів того, що позивачем у 2019 році отримано доходи від надання послуг, які були об'єктом оподаткування із податку на додану вартість і що їх розмір перевищив 1 000 000 грн. - не надано.
За наведеного, суд погоджується з доводами платника про те, що у дослідженому випадку ГУ ДПС не довели, що у нього виник обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість за наслідками отримання доходу від операцій із постачання товарів (послуг) у сумі, що перевищила 1 000 000 грн. у 2019 році
Податковий орган, зазначивши про отримання у 2019 році позивачем доходу у 6 401 453, 47 грн. і констатувавши те, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 1 000 000 грн. у 2019 році не деталізував операції, які підпали за твердженням ГУ ДПС під таке оподаткування, не вказав суми, які підпадали під оподаткування, не спростував доводи позивача про те, що місце постачання відповідних операцій із надання послуг було не на території України, не виокремив серед наданих послуг такі, що підлягали відповідному оподаткуванню (якщо вони мали місце).
За наведеного, враховуючи недоведеність наявності у позивача обов'язку за результатами отриманих доходів у 2019 році реєструватися платником податку на додану вартість, суд констатує, як наслідок, і недоведеність наявності підстав для оподаткування податком на додану вартість операцій із постачання послуг у сфері комп'ютерного програмування на території України за період з 11.01.2020 по 22.03.2021 у сумі 329 759, 75 грн.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У випадку, який розглядається, відповідач такий свій обов'язок не виконав.
За положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно із квитанції від 22.12.2023 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві як суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2023 № 57434240207.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.