ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" березня 2025 р. справа № 300/953/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги
Представник позивача Марченко Олена Віталіївна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 30.10.2023 року №0007274-1303-0919.
Позовні вимоги мотивовані прийняттям Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області протиправної податкової вимоги від 30.10.2023 року №0007274-1303-0919.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження.
06.03.2024 року від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що згідно наявної інформації у відповідача по ОСОБА_1 були сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сплати земельного податку фізичною особою, які були отримані позивачем та не оскаржувались. Враховуючи те, що позивач не здійснив сплати податку, виник податковий борг, відповідачем надіслано ОСОБА_1 оскаржувану податкову вимогу від 30.10.2023 року №0007274-1303-0919. Позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , отримав оскаржувану податкову вимогу від 30.10.2023 року № №0007274-1303-0919.
Ознайомившись із змістом податкової вимоги позивачу було зрозуміло лише те, що у нього згідно даних контролюючого органу наявний податковий борг у сумі 5 985,62 грн. за сплату земельного податку.
Зі змісту Податкової вимоги від 30.10.2023 року №0007274-1303-0919 було незрозумілим щодо якої земельної ділянки стягується земельний податок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, розмір ставки земельного податку, закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Повідомлення-рішення щодо сплати земельного податку та будь-яких інших документів зі сплати земельного податку до отримання оскаржуваної податкової вимоги ОСОБА_1 не отримував.
На думку позивача загалом підстава нарахування земельного податку була необґрунтована, оскільки, позивач не є власником земельних ділянок, власником земельних часток(паїв) та землекористувачем в місті Івано-Франківську.
Зважаючи на вищезазначені обставини позивач вжив заходи досудового вирішення спору, а саме скористався процедурою адміністративного оскарження.
Таким чином, 10.11.2023 р. ОСОБА_1 подав до ДПС України скаргу з метою скасувати податкову вимогу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 30.10.2023р. №0007274-1303-0919.
15.01.2024 року позивач отримав Рішення про результати розгляду скарги від 11.01.2024р. №728/6/99-00-06-03-03-06 від 11.01.2024. Даним рішенням Державна податкова служба України податкову вимогу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 30.10.2023р. №0007274-1303-0919 залишила без змін, а скаргу - без задоволення.
Водночас в даному рішенні зазначається, що "як свідчать обставини справи, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС, станом на 29.10.2023 3 ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника по земельному податку з фізичних осіб обліковується податковий борг в сумі 5985,62 грн, який виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями рішеннями ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 02.09.2022 №836900-2405-0915, від 21.04.2023 №181854-2405-0915 та від 28.04.2023 №2528977-2405-0915".
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області як платник податків, що зобов'язує сплачувати передбачені законодавством податки і збори у встановленому порядку й розмірі.
Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; т
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право
постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
г) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок
в натурі ( на місцевості) власникам земельних частинок (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право
власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки
(паї).
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючих органів інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходження земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючих органів інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Однак, позивачем не подавалось до контролюючого органу та до суду інформацію про відсутність у нього земельних ділянок чи інформації про перехід права власності до іншої особи на об'єкт оподаткування.
Також суд зазначає, що позивач зазначає, що не власником земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачем в м. Івано-Франківськ, однак не надає до суду доказів про відсутність в його володінні чи користуванні земельних ділянок, земельних часток (паїв) на території Івано-Франківської області.
Згідно п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податків у порядку, визначеному статей 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Податкове зобов'язання з цього податку може бути нарахованої за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області згідно наявної інформації сформовано податкові повідомлення-рішення по ОСОБА_1 №836900-2405-0915 від 02.09.2022 року, №181854-2405-0915 від 21.04.2023 року та №2528977-24050915 від 28.04.2023 року.
Як передбачено п.287.5 ст.287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 42.2, 42.4 статті 42 ГІК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Вказані вище податкові повідомлення рішення були надіслані позивачу згідно законодавства - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно відміток на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового направлення:
- податкове повідомлення-рішення №836900-2405-0915 від 02.09.2022 року було вручено поштою вх. №7601872405851;
- податкове повідомлення-рішення №181854-2405-0915 від 21.04.2023 року та №2528977-2405-0915 від 28.04.2023 року було вручено поштою вх. №7601873938543.
Відповідно до вимог п.57.2 ст.57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішння про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України.
Згідно п. 54.5 ст.54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
ОСОБА_1 не оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку.
Оскільки платник не здійснив сплати податку в повному обсязі згідно з зазначених вище податкових повідомлень-рішень протягом 60 днів з дня їхнього вручення, сформувався податковий борг.
Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (врученого) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до п.41.2 ст.41 Кодексу.
За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 30.10.2023 в інтегрованій картці платника (далі (ІКП)) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) по ГУ ДПС в Івано-Франківській області обліковувався податковий борг на загальну суму 5985,62 грн. по земельному податку з фізичних осіб (Івано-Франківська ТГ) згідно податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Івано- Франківській області (форма «Ф») від 02.09.2022 № 836900-2405-0915, від 21.04.2023 №181854-2405-0915 та від 28.04.2023 №2528977-2405-0915
Зважаючи на вищезазначене та на підставі даних ІКС ГУ ДПС в Івано-Франківській області в автоматичному режимі сформовано ОСОБА_1 податкову вимогу від 30.10.2023 №0007274-1303-0919.
На підставі цих даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.10.2023 №0007274-1303-0919, відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 88.1. ст. 88 Кодексу, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Відповідно до п.89.3. ст. 89 Кодексу майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.
У зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу та керуючись вимогами ст. 89 Кодексу, ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 30,10.2023 №4403/09-19-13-15/13-03-20.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.