ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про зупинення провадження у справі
"25" березня 2025 р. справа № 300/1546/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши питання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Архипов Олександр Васильович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 не в повному розмірі, а також зобов'язання до вчинення дій щодо перерахунку і виплати посадового окладу і окладу за військовим званням у складі грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій та здійснити нарахування та виплату суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє Архипов Олександр Васильович (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Архипов О.В.) 07.03.2025 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати позивачу - ОСОБА_1 за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати позивачу - ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 та 2023 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу надбавку за особливості проходження служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу щомісячної премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у непроведені повного розрахунку виплати грошового забезпечення позивачу та порушення строків розрахунків при звільнені позивача ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування позивачу суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" але не більш як за шість місяців.
Дана заява надійшла до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 06.03.2025" та підписана електронно-цифровим підписом адвоката Архипова Олександра Васильовича, який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АН №1626788 від 17.02.2025.
Підставою звернення позивача із вказаним позовом є протиправні дії відповідача щодо невірного та як наслідок неповного нарахування і виплати грошового забезпечення позивачу за період з 01.02.2020 по 12.05.2023.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків.
Позивач 13.03.2025 усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, зокрема адвокат Архипов О.В. подав через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 13.03.2025", в якій вказано про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки відповідач не надав в день звільнення зі служби, а також і на час подання позову, письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені заробітної плати (грошового забезпечення), тому позивач не порушив трьохмісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.03.2025 визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_2 строк звернення до суду з цією позовною заявою, з урахуванням доводів і мотивів, викладених в заяві від 13.03.2025 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, відкрити провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України).
Відповідач скерував на адресу суду клопотання про зупинення провадження із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 20.03.2025", реєстрацію якого проведено судом 20.03.2025 за вх.№7053/25.
Військова частина НОМЕР_1 вказане клопотання мотивує тим, що у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України) мають перевагу у застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України (якою установлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби). Характерною особливістю спірних правовідносин по даній справі є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення, за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України (до/після 19 липня 2022 року).
Відповідач зазначив, що 13.02.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу про передачу справи №460/21394/23 на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду з метою відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23, від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23. Вказана ухвала мотивована тим, що під час касаційного перегляду установлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання.
Предметом судового спору по справі №460/21394/23, що перебуває на розгляді Верховного Суду, є визнання протиправними дій військової частини щодо нарахування та виплати з 01.02.2020 по 30.03.2023 основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2020, 2021, 2022, 2023 року, та відповідно зобов'язати військову частину перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на те, що судом вирішуватиметься питання дотримання строків встановлених статтею 233 КЗпП України при зверненні позивача до суду, правовідносини у цій справі та у справі №460/21394/23 є подібними, а передача останньої на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснена з метою формування єдиної правозастосовної практики. Просить зупинити провадження по цій справі до набрання законної сили рішення Верховного Суду в справі № 460/21394/23.
Також представник позивача адвокат Архипов О.В. скерував через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 24.03.2025", реєстрацію якого здійснено судом 25.03.2025 за вх.№7494/25. Представник позивача заперечив проти клопотання ВЧ НОМЕР_1 , з огляду на те, що процесуальне питання щодо поновлення строку звернення до суду та відкриття провадження у справі є вирішеним ухвалою суду.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження від 20.03.2025 у адміністративній справі №300/1546/25, з урахуванням заяви представника позивача, слід вказати на таке.
Судом, з Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) з'ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 13.02.2025 справу №460/21394/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду з метою відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.01.2025 по справі №500/6880/23, від 28.08.2024 по справі №580/9690/23, від 23.01.2025 по справі №400/4829/24, від 20.11.2023 по справі №160/5468/23.
В ухвалі Верховного Суду від 13.02.2025 зазначено наступне:
"…у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України мають перевагу у застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України [якою установлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби].
29. Практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та послідовною, та викладена, зокрема, у постановах від 27 грудня 2024 року у справі №420/15311/23, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 тощо.
30. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
31. Законом України від 01 липня 2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) ".
32. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
33. У межах цього касаційного провадження слід вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.
34. Підставою для залишення позову без розгляду слугував висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дати звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
35. Апеляційний суд зазначив, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 30 березня 2023 року і мав би закінчитися 30 червня 2023 року.
36. А отже, звернувшись до суду з позовом лише 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.
37. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає таке.
38. Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].
39. Тож для вирішення питання яку редакцію статті 233 КЗпП України застосовувати до спірних правовідносин необхідно з'ясувати з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів.
40. Під час касаційного перегляду установлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання, зокрема:
1) у постановах від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23 Верховний Суд, до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
2) у постановах від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року] Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби.
3) у постанові від 05 грудня 2024 року у справі №560/866/24 [предмет спору - нарахування та виплата індексації заробітної плати за період з 2013 по 2017 роки; дата звернення до суду з позовом - 18 січня 2024 року] Верховний Суд дійшов висновку про те, що нові зміни в законодавстві, які обмежують строк звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону. Тобто, в указаній постанові Верховний Суд застосовує статтю 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною у період, за який позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.
41. Тож, з урахуванням наявності різних підходів до застосування приписів статті 233 КЗпП України колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу з метою відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23, від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23…".
Предметом спору у справі №460/21394/23, що перебуває на розгляді Верховного Суду, є визнання протиправними дій військової частини щодо нарахування та виплати з 01.02.2020 по 30.03.2023 основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, та відповідно зобов'язати військову частину перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
Спір в адміністративній справі №300/1546/25, при співставленні із справою №460/21394/23, стосується аналогічного предмету, зокрема, визнання протиправних, на переконання позивача, дій ВЧ НОМЕР_2 щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 не в повному розмірі, а також зобов'язання здійснити перерахунок і виплату посадового окладу і окладу за військовим званням у складі грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій та здійснити нарахування та виплату суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у даній справі №300/1546/25 та з таким предметом в справі №460/21394/23.
Крім того, у справах №460/21394/23 та №300/1546/25 заявлено позовні вимоги за періоди, які охоплюють часові проміжки як до [19.07.2022], так і після [19.07.2022] внесення змін до статті 233 КЗпП України.
Визначальною у цій справі є обставина вирішення судом питання щодо застосування строків звернення до суду, встановлених статтею 233 КЗпП України, в редакції як до [19.07.2022], так і після [19.07.2022] внесення змін до коментованої статті Кодексу.
Отже, висновки суду під час розгляду справи №460/21394/23 можуть вплинути на застосування норм права у правовідносинах, що склалися у справі №300/1546/25.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про зупинення провадження по адміністративній справі №300/1546/25, до набрання законної сили рішення Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №460/21394/23.
Окремо слід зазначити, що у разі незгоди позивача із постановленою судом ухвалою про зупинення провадження у справі, останній може реалізувати своє право, передбачене пунктом 5 частини 3 статті 44 КАС України.
Керуючись статтями 237, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження від 20.03.2025 в адміністративній справі №300/1546/25 до набрання законної сили рішення Верховного Суду в справі №460/21394/23 - задовольнити.
2. Зупинити провадження в адміністративній справі №300/1546/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Архипов Олександр Васильович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 не в повному розмірі, а також зобов'язання до вчинення дій щодо перерахунку і виплати посадового окладу і окладу за військовим званням у складі грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій та здійснити нарахування та виплату суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, - до набрання чинності судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №460/21394/23.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається до безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Чуприна О.В.