24 березня 2025 року Справа № 280/11631/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (69011, м.Запоріжжя, вул.Перша ливарна, буд.36, код ЄДРПОУ 08563553)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
16.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача - Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 08.07.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
зобов'язати відповідача - Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 08.07.2022 у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткової винагороди у період з 08.07.2022 по 18.10.2022 пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
зобов'язати відповідача - Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткову винагороду у період з 08.07.2022 по 18.10.2022 пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо невиплати Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби;
зобов'язати Відповідача - Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» виплатити Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.
Зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в державній установі "Запорізький слідчий ізолятор". Відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.22 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивач вважав, що має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно, однак у період з лютого по жовтень 2022 року йому не здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди в зазначеному розмірі.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що за період з 24.02.2022 року по 08.07.2022року виплату додаткової винагороди було проведено відповідно до наказів від 26.05.2022 року №94/ОС-22, від 18.08.2022 року №156/ОС-22, від 29.09.2022року №176/ОС-22, від 26.10.2022 року № 204/ОС-22. За період з 08.07.2022 по 18.10.2022 виплати проводились за фактичний час несення служби. Починаючи з 01.09.2022 додаткові виплати не проводились у зв'язку зі змінами постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 які були внесені 08.10.2022 за №1146 та застосовувались з 01.09.2022 року про виключення Державної кримінально-виконавчої служби з вище зазначеної постанови. Окрім того сам позивач зазначив, що був звільнений 20.09.2022, тому вимагати додаткову винагороду за період 08.07.2022 по 18.10.2022 - не коректно. Щодо виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби, повідомляємо: розрахунок суми що підлягає до виплати було складено в день звільнення ОСОБА_1 та оформлено відповідні документи, які направлено до керівного органу для виділення коштів. Враховуючи загальну ситуацію в країні станом на 31.01.2025 кошти не надійшли на розрахунковий рахунок нашої установи для проведення розрахунку з ОСОБА_1 , проте розрахунок буде проведений одразу після отримання коштів від керівного органу. В задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 23.12.2024 вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви, зокрема заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою від 23.01.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач в період з 27.11.2019 по 20.09.2023 працював в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» на посаді старшого по корпусу відділу режиму і охорони, що підтверджується записами трудової книжки.
Позивач зазначає, що в період з 24.02.2022 по 08.07.2022 мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, оскільки ніс службу в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», а в період з 08.07.2022 по 18.10.2022 мав право на отримання додаткової винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, оскільки ніс службу в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби, що розташовані в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Однак, така додаткова винагорода позивачу або виплачувалась не у повному обсязі, або не виплачувалась взагалі.
З цього приводу, представником позивача, адвокатом Луговим Б.В., 14.11.2024 на адресу відповідача був направлений адвокатський запит.
У відповіді від 26.11.2024 №2/5-9473 відповідач повідомив, що щомісячна додаткова винагорода, визначена Постановою КМУ №168, виплачувалась позивачу згідно Постанови КМУ №168, листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 23.05.2022 №3.3-1385/Е та наказів начальника Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» у наступних розмірах: за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у сумі 8064,00 грн, за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 у сумі 7250,58 грн, за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 у сумі 1083,42 грн, за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 у сумі 5644,80 грн, за період з 01.06.2022 по 06.06.2022 у сумі 1666,80 грн., за період з 14.07.2022 по 31.07.2022 у сумі 4838,40 грн. Тобто розмір виплачуваної додаткової винагороди складав частку від 30000 грн пропорційно фактичних годин проходження служби (перебування на роботі) у співвідношенні до загальної кількості годин часу в розрахунковому календарному місяці.
Крім цього, у відповіді від 26.11.2024 №2/5-9473 відповідач повідомив, що нарахування грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування було здійснено при звільненні 20.09.2023, але кошти на виплату до установи не надійшли.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з довідкою про грошове забезпечення, позивачу за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року спірна винагорода виплачувалась пропорційно відпрацьованому часу лише за декілька місяців: травень 2022 року - 15314,58 грн, серпень 2022 року - 8395,02 грн, вересень 2022 року - 4838,40 грн.
Наказом начальника СІЗО № 94/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 26.05.2022 за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (з 01.03.2022 до 31.03.2022 - 206 год., 01.04.2022 до 25.04.2022 - 174 год.) у розмірі 15314,58 грн.
Наказом начальника СІЗО № 156/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 18.08.2022 за період з 26.04.2022 по 06.06.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу: з 26.04.2022 до 30.04.2022 - 26 год. - 1278,44 грн; з 01.05.2022 до 31.05.2022 - 140 год. - 6660,86 грн; з 01.06.2022 до 06.06.2022 - 40 год. - 1966,82 грн.
Наказом начальника СІЗО № 176/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 23.09.2022 за період з 14.07.2022 по 31.07.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (з 14.07.2022 до 31.07.2022 - 120 год.) у розмірі 5709,31 грн.
Наказом начальника СІЗО № 204/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди персоналу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 26.10.2022 за період з 01.08.2022 по 09.08.2022, з 23.08.2022 по 31.08.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, пропорційно фактично відпрацьованому часу (114 год.) у розмірі 4596,48 грн.
Також відповідачем до справи долучено лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22, у якому зазначено, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у повному розмірі до 30000 грн за період з 24.02.2022 по 18.10.2022 у відповідності до п. 1 постанови КМУ №168 та щодо невиплати грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 (далі - Порядок № 925/5).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 925/5, при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця.
Таким чином, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме щомісячні його види, виплачуються пропорційно відпрацьованому часу.
Суд враховує, що на час розгляду цієї справи Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 у справі № 160/11851/22 сформував висновок щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 у подібних правовідносинах, який у подальшому було підтримано Верховним Судом у постанові від 18.01.2024 у справі № 200/297/23.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023. Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Надалі до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком. До такого переліку включено Запорізьку область.
Отже, з 24.02.2022 на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Запорізької області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. щомісячно.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, установлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Водночас статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
У рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 Конституційний Суд України також зазначив, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи
Крім того, частина перша статті 52 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Згідно з карткою документа, розміщеною на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, постанова КМУ № 754 від 01.07.2022 набрала чинності 08.07.2022 - з дня її опублікування в офіційному виданні «Урядовий кур'єр».
З огляду на викладене, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин змін, внесених до Постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 з 01.06.2022, оскільки до 08.07.2022 відповідні зміни не були чинними. В іншому випадку, ретроактивне застосування внесених Кабінетом Міністрів України змін до Постанови № 168 призведе до звуження прав позивача.
Таким чином, право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у період з 24.02.2022 по 08.07.2022, окрім інших, мали особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога в рамках Програми єПідтримка.
Суд звертає увагу, що у випадку відпрацювання позивачем неповного місяця, розрахунок відповідної додаткової винагороди здійснюється в порядку, визначеному пунктом 8 Порядку № 925/5, тобто пропорційно до кількості відпрацьованих позивачем календарних днів у місяці.
За обставинами справи відповідач нараховував і виплачував позивачу додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, пропорційно за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).
Отже, проведення відповідачем виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, пропорційно за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) не узгоджується з приписами ані Постанови № 168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ані з положеннями Порядку № 925/5.
При цьому суд підкреслює, що лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22 не є нормою права та не може бути покладений в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Роз'яснення, надані у зазначеному листі, мають рекомендаційний характер.
При нарахуванні зазначеної виплати додаткової винагороди відповідач зобов'язаний був застосовувати саме нормативно-правові акти, а не лист Міністерства юстиції України.
Водночас, суд зауважує, що зміст внесених змін до постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції.
Таке тлумачення змісту постанов Кабінету Міністрів України №168 та №793 наведене, зокрема, у постанові Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.
У постанові від 02.11.2023 в адміністративній справі №160/11851/22 Верховний суд надаючи оцінку поняттям «несення служби» та «проходження служби» зазначив наступне: на переконання Верховного Суду, у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. Положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо.
Враховуючи те, що позивач у спірний період (березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року) проходив службу у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», що належить до сфери управління Державної кримінально-виконавчої служби України, Запорізька область включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди, оскільки у вказаний період Постанова №168 передбачала виплату щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, яка у даному випадку (з урахуванням відпрацювання позивачем неповного місяця) повинна була виплачуватись пропорційно до кількості відпрацьованих позивачем календарних днів у місяці, а не годин, як було нараховано та виплачено відповідачем за обставинами цієї справи.
Отже, суд констатує про застосування неправильного методу обчислення належної до виплати позивачу додаткової винагороди.
Постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 (набрала чинності 19.07.2022) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Пунктом 2 Постанови № 793 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Водночас з огляду на наведені приписи частини першої статті 58 Конституції України та частини першої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», суд також дійшов висновку про неможливість застосування внесених Постановою № 793 змін з 24.02.2022.
Щодо права позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, у період з 08.07.2022 по 18.10.2022 суд зазначає наступне.
З довідки про грошове забезпечення позивача та наказів начальника СІЗО № 94/ОС-22, №156/ОС-22, № 176/ОС-22, судом встановлено, що за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 8064,00 грн, за період з 01.04.2022 по 25.04.2022, яка була виплачена у травні 2022 року; за період з 26.04.2022 по 06.06.2022 додаткова винагорода нарахована у розмірі 8395,02 грн та виплачена у серпні 2022 року; за період з 14.07.2022 по 31.07.2022 позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 4838,40 грн та виплачена у вересні 2022 року.
У період з 08.07.2022 по 18.10.2022 Запорізька міська територіальна громада була включена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 зі змінами відповідно до наказів № 193 від 26.08.2022, № 206 від 13.09.2022, № 217 від 26.09.2022, № 233 від 17.10.2022).
Проте, на переконання відповідача, у зазначений період виплати не передбачені у зв'язку зі змінами до Постанови № 168, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 за №1146, та які застосовувались з 01.09.2022 про виключення Державної кримінально-виконавчої служби з вище зазначеної постанови.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 внесені зміни до пункту Постанови № 168, зокрема: в абзаці першому слова “, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),» та “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключено. У пункті 2 такої постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року.
Разом з тим, суд знову звертає увагу на принцип дії незворотності нормативно-правових актів у часі, та зауважує що постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 набрала чинності 18.10.2022, через що у період з 30.08.2022 по 17.10.2022 позивач мав право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, але відповідачем така винагорода у зазначений період не нараховувалась та не виплачувалась.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо не виплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби позивача, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №578 затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами (далі Порядок №578).
Відповідно до пункту 23 Порядку №578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.
Згідно пункту 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Пунктом 60 Порядку №578 передбачено, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Разом з тим, відповідачем в супереч вимог Порядку №578 не було проведено виплату позивачу зазначених коштів, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (69011, м.Запоріжжя, вул.Перша ливарна, буд.36, код ЄДРПОУ 08563553) -задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року у розмірі до 30000,00 грн пропорційно до кількості відпрацьованих календарних днів у відповідному місяці, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у період з 08.07.2022 по 17.10.2022 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у період з 08.07.2022 по 17.10.2022 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби ОСОБА_1 .
Зобов'язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 24.03.2025.
Суддя О.В. Конишева