24 березня 2025 року (16:00)Справа № 640/25202/21 ЗП/280/283/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Кооператива по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» (04107, м. Київ, вул. Ромоданова, 19-А; код ЄДРПОУ 24936321) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) про визнання протиправною та скасування постанови, -
07.09.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Кооператива по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» (далі - позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), у якій позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 16.08.2021 у виконавчому провадженні №66491721 про стягнення основної винагороди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.09.2021 позивачем отримана постанова про відкриття виконавчого провадження. Вказана постанова винесена на підставі виконавчого листа №761/7530/20 від 26.07.2021, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, яким зобов'язано Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» видати ОСОБА_1 трудову книжку. Пунктом 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66491721 від 16.08.2021 постановлено стягнути з боржника основу винагороду приватного виконавця у розмірі 24 000 грн. 00 коп. (двадцять чотири тисячі гривень) 00 коп. Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною оскільки, рішення суду виконано добровільно без проведення будь-яких виконавчих дій. Отже, чинним законодавством передбачено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до пункту 19 Постанови №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10% стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Виходячи з вищевикладеного, обов'язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми; розмір винагороди вираховується також з фактично стягнутої суми. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ,» але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
26.02.2025 матеріали адміністративної справи №640/25202/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Калашник Ю.В.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.03.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовні заяву (вх. №11395), в якому останній зазначає, що керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 16.08.2021 державним виконавцем Відділу Ліщинським О.В. винесено вмотивовану постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам провадження. Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 24000,00 грн. та витрати на ведення виконавчого провадження - 450,00 грн. Оскільки, форма постанови формується автоматично у Автоматизованій системі виконавчого провадження та передбачена для винесення державними та приватними виконавцями, у 3 пункті зазначеної постанови є формулювання "основна винагорода приватного виконавця", що передбачено для приватного виконавця. Частиною третьою статті 27 Закону передбачено, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Звертає увагу, що під час примусового виконання виконавчого листа по справі № 761/7530/20 виданого 26.07.2021 Шевченківським районним судом м. Києва в рамках виконавчого провадження 66491721 державним виконавцем Відділу не виносилась постанова про стягнення основної винагороди, оскільки зазначена постанова передбачена для винесення виключно приватним виконавцем. Тому, обґрунтування представника позивача у своїй позовній заяві, щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу Ліщинського О.В. від 16.08.2021 про стягнення основної винагороди, є безпідставними та необґрунтованими, як мінімум з тієї причини, що така постанова не виносилась. Вважає, що державним виконавцем Ліщинським Олексієм Валерійовичем, здійснено виконавчі дії, при винесені постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн., в межах чинного законодавства України. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у Шевченківському відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 66491721 з примусового виконання виконавчого листа №761/7530/20, що виданий 26.07.2021 Шевченківським районним судом м. Києва про зобов'язання Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» видати ОСОБА_1 трудову книжку.
Так, постановою державного виконавця Шевченківському відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.08.2021 на підставі вказаного виконавчого листа, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження ВП №66491721. Пунктом 3 резолютивної частини постанови стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 24000,00 грн. та витрати на ведення виконавчого провадження - 450,00 грн.
Не погодившись із постановою про відкриття виконавчого провадження №66491721 від 16.08.2021 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн. позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.5-6 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття «виконавчий збір» та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.
Так, згідно з ч.1 ст.27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч.3 ст.27 Закону №1404-VІІІ, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.
Згідно з частиною 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 9 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
З огляду на системний аналіз наведених норм права, стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
За змістом положень частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною третьою статті 40 Закон №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Також окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, одночасно, в безумовному порядку, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору (якщо його стягнення передбачено Законом).
Частиною п'ятою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII та Інструкції № 512/5, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов'язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню, та витрати виконавчого провадження у тому числі мінімальні. Тобто, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
При цьому, у розумінні положень Закону №1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов'язаний самостійно з'ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.
Матеріали справи свідчать, що 16.08.2021 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ліщинським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66491721 з виконання виконавчого листа про зобов'язання Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» видати ОСОБА_1 трудову книжку.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем постановлено стягнути з боржника (позивача у справі) виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент винесення оскаржуваної постанови, державному виконавцю було відомо про виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва.
Посилання позивача на те, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення суд вважає безпідставними, оскільки положеннями статті 27 Закону №1404-VIII прямо передбачений обов'язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що відповідач, приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, діяв правомірно та у відповідності до частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII.
Розмір виконавчого збору, що визначений оскаржуваною відповідає приписам частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII (чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати) та статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", що становить 6000 грн. х4/24000,00 грн.
Окрім того, відсутність примусового виконання рішення не може свідчити про відсутність підстав для винесення, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова від 16.08.2021 в частині стягнення виконавчого збору у сумі 24000,00 грн. винесена в межах виконавчого провадження №66491721 є такою, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження»; державний виконавець, приймаючи спірну постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування зазначеної постанови у судовому порядку.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Кооператива по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» (04107, м. Київ, вул. Ромоданова, 19-А; код ЄДРПОУ 24936321) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.03.2025.
Суддя Ю.В. Калашник