20 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/8260/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Симканич Ю.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Петрова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 березня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 25 березня 2025 року.
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області № 12679/07-16-24-07-03 про сплату ОСОБА_1 грошового зобов'язання в сумі 156413,93 грн. - податок з отриманого у ІV кварталі 2020 року від АТ "Укрсоцбанк" доходу (додаткове благо).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області № 12679/07-16-24-07-03 від 25 листопада 2024 року про сплату грошового зобов'язання у сумі 156413,93 грн., оскільки таке винесене без врахування всіх обставин, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, позивач зазначає про відсутність підстав для нарахування податку з додаткового блага, порушення відповідачем порядку притягнення до адміністративної відповідальності та спливу строку позовної давності, що є безспірними підставами для визнання оскаржуваного рішення протиправним та скасування такого.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області складено акт від 21.10.2024 р. № 15243/07-16-24-07-03/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2020 році від АТ «Сенс Банк» доходу (додаткове благо)», яким встановлено порушення ст. 162, 163, 164, 168 ПК України. На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 25.11.2024 року № 12679/07-16-24-07-03, № 12680/07-16-24-07-03 та №12678/07-16-24-07-03. Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що винесене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначеним ПК України, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року призначено до розгляду справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що доводи відповідача викладені у відзиві є безпідставними, не відповідають дійсним обставинам справи, а відтак підлягають відхиленню.
В судовому засіданні позивач підтримала вимоги позовної заяви та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями (далі - ПК України) та наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04.09.2024 № 763-п, з 15.10.2024 по 17.10.2024 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , податкова адреса - АДРЕСА_1 , з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2020 році від АТ «Сенс Банк» доходу (додаткове благо).
Підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 була інформація, отримана з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів у вигляді додаткового блага за ознакою « 126» та неподання фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік.
Інформація про суму отриманих доходів у вигляді додаткового блага у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу за кредитом в сумі 868966,28 грн., підтверджена АТ «Сенс Банк» листом від 21.06.2024 № 28614-46/2024. Також, згідно листа АТ «Сенс Банк» встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено у порядку, визначеному пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України про прийняте рішення щодо анулювання (прощення) їй кредитором основної суми боргу (кредиту) боржника.
Перевіркою встановлено, що кредитором - АТ «Сенс Банк» у IV кварталі 2020 року було нараховано дохід (додаткове благо) ОСОБА_1 у вигляді анулювання (прощення) основної суми кредитної заборгованості за кредитом в сумі 868966,28 грн. Також, податковим органом встановлено, що ОСОБА_1 не подано до органів Державної податкової служби податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2020 рік та не задекларовано суму доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, в розмірі 868966,28 грн.
Таким чином, за результатами перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області складено акт від 21.10.2024 №15243/07-16-24-07-03/1997723126 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2020 році від АТ «Сенс Банк» доходу (додаткове благо)», яким встановлено порушення: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, пп.«в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України - у частині неподання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік; пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого перевіркою нараховано 156413,93 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2020 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо; пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого перевіркою нараховано 13034,49 грн. військового збору за 2020 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.
На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 25.11.2024 року № 12679/07-16-24-07-03 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 156413,93 грн., № 12680/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору на суму основного платежу - 13034,49 грн. та № 12678/07-16-24-07-03, яким визначено суму штрафної санкції 340 грн. за неподання податкової звітності.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення - рішення від 25.11.2024 року № 12679/07-16-24-07-03, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями ПК України.
У відповідності до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Зокрема, проведення документальних позапланових невиїзних перевірок регламентується статтями 75-79 ПК України.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Зокрема, відповідно до пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Як визначено ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Пунктом 79.3 ст. 79 ПК України визначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом - у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до її початку. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов'язковою, в тому числі і при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Що стосується листування між платниками податків та контролюючими органами, то ці вимоги регламентуються статтею 42 ПК України.
У відповідності до даної статті платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження)платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Порядок проведення перевірок з врахуванням строків давності регламентується статтею 102 ПК України.
У відповідності до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Підпунктом 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 ПК України визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Крім того, відповідно до пункту 52 прим.2 підрозділу 10 розділу XX ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
До завершення карантину, який постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан.
Статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9 згідно із Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ (із змінами, внесеними Законами України від 24.03.2022 №2142- ІХ, від12.05.2022 № 2260-ІХ) такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом».
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності з 01.08.2023) пункт 102.9 статті 102 ПК України виключено. Тобто, з 01 серпня 2023 року для платників податків та контролюючого органу відновлено перебіг строків, визначених ПК України та іншими законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Щодо порядку нарахування, сплати та подання декларації про доходи фізичними особами, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Згідно пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
У відповідності до пп. 14.1.47, 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
За змістом пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Крім того, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
У відповідності до пункту 3.6 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556, (далі - Порядок) у графі 5 «Ознака доходу» визначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу.
Згідно Додатку до Порядку ознака доходу « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV ПК України).
Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Підпунктом 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Обов'язок платник податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів визначений пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України.
Також пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України визначено, що платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
У відповідності до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Таким чином, вищевказані норми ПК України регламентують порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та нарахування за результатам її проведення податкових зобов'язань, а також зобов'язують фізичну особу самостійно обліковувати свій дохід, задекларувати його у річній податковій декларації про майновий стан і доходи нарахувати та сплатити з такого доходу податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.
Судом встановлено, що 05 вересня 2024 року, з дотриманням вимог п. 42.2 ст. 42 ПК України, на податкову адресу ОСОБА_1 , контролюючим органом надіслано копію наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04.09.2024 № 763-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», письмове повідомлення від 04.09.2024 № 202/07-16-24-07-03 (про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки), а також лист Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04.09.2024 №13463/6/07-16-24-07-06 про надання підтверджуючих документів, пов'язаних з анулюванням (прощенням) основної суми боргу (кредиту).
Вказані документи надіслано рекомендованим листом (№0600959050950) з повідомленням про вручення, який отримано позивачем 16.09.2024 р., що підтверджується матеріалами справи.
Згідно листа ОСОБА_1 від 30.09.2024 р. (вх. № 23942/6/24 ГУ ДПС у Закарпатській області від 03.10.2024) встановлено, що платником податків не надано відповідь на запитувану контролюючим органом інформацію, про що зазначено на сторінці 2 акту перевірки та у листі від 21.10.2024 № 16844/6/07-16-24-07-06.
Суд звертає увагу, що позивачем, на порушення вимог пп. 16.1.5 та 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України не надано інформацію та документи, визначені вказаними підпунктами, в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
З врахуванням вимог податкового законодавства та, зокрема, п. 79.3 ст. 79 ПК України, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт перевірки від 21.10.2024 № 15243/07-16-24-07-03/1997723126.
Вказаний акт перевірки разом з супровідним листом від 21.10.2024 р. № 16844/6/07-16-24-07-06 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (№ 0600974997514), який згідно довідки ф. 20 «Укрпошти» повернутий з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а відтак у відповідності до п. 42.2 ст. 42 ПК України, даний Акт вважається належним чином врученим позивачу.
28 листопада 2024 року на адресу ОСОБА_1 скеровано податкові повідомлення-рішення від 25.11.2024 року № 12679/07-16-24-07-03, №12680/07-16-24-07-03 та №12678/07-16-24-07-03. Вказані податкові повідомлення - рішення надіслані рекомендованим листом (№0600987887564) з повідомленням про вручення, який отримано позивачем 04.12.2024 р., що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем не наведено доказів факту порушення вимог законодавства при проведенні відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки, а відтак посилання позивача на неправомірність дій посадових осіб податкового органу в цій частині, є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо недотримання, на думку позивача, строків давності під час організації та проведення перевірки, суд враховує наступне.
Актом перевірки від 21.10.2024 р. № 15243/07-16-24-07-03/1997723126 встановлено, що у зв'язку з отриманням фізичною особою ОСОБА_1 у 2020 році доходу, як додаткове благо, у вигляді прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту) громадянина, у ОСОБА_1 виник обов'язок подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік до 01 травня 2021 року (пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України). Також вказаним актом встановлено, що ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік до контролюючого органу не подано, чим порушено пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, пп.«в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179, п.52 прим.3 підр. 10 розд. ХХ ПК України, що стало підставою для проведення документальної позапланової перевірки вказаного платника податків.
Отже, враховуючи те, що строк давності, як зазначалося вище, передбачений статтею 102 ПК України був зупинений з 18 березня 2020 року і відновився з 01 серпня 2023 року, а також те, що податковим органом встановлено факт неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік, контролюючий орган провів перевірку та визначив суми грошових зобов'язань ОСОБА_1 за 2020 рік, зокрема, з податку на доходи фізичних осіб, в межах строку давності.
Щодо твердження позивача про відсутність доходу у ІV кварталі 2020 року у вигляді додаткового блага, то суд зазначає наступне.
Так, відсутність доходу у ІV кварталі 2020 року у вигляді додаткового блага позивач обґрунтовує тим, що сума прощеного боргу - це сума основної заборгованості по договору кредиту, яка, на думку позивача, становить вартість квартири, звернутої іпотекодержателем, як стягнення на предмет іпотеки у відповідності до договору іпотеки № 08/297-88 від 18.12.2007 року.
Також, позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на судову справу № 308/11827/20 за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи: Органу опіки та піклування Ужгородської міської ради про виселення та зобов'язати вчинити дії, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д.В. про скасування реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. При цьому, позивач наголошує, що у зв'язку з тим, що дана справа не розглянута по суті, то судом ще не вирішено остаточно питання законності переходу права власності на належне позивачу майно, що у свою чергу унеможливило виникнення підстав для прощення (анулювання) боргу та, відповідно, нарахування податкових зобов'язань.
Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що Верховним Судом 13 вересня 2023 року прийнято постанову у справі № 308/11827/20, згідно якої було встановлено наступні обставини: «Підписаний сторонами іпотечний договір, у якому передбачено і можливість позасудового врегулювання спору, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку, а також те, що іпотекодержателем АТ «Альфа-Банк» для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки державному реєстратору було подано всі необхідні документи, у тому числі й досудову вимогу, надіслану позивачу, з наданням 30-денного строку для її виконання. За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до банку про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора. З урахуванням того, що належним способом захисту іпотекодавця є відновлення становища, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до банку про виключення з державного реєстру прав на нерухоме майно запису про право власності, відновивши попередній стан реєстрації права власності. Договір іпотеки № 08/297-88 від 18 грудня 2007 року містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки у підпункті 4.5.3. пункту 4.5. сторони домовилися про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», а тому аргументи касаційної скарги в цій частині необґрунтовані».
Крім цього, у вказаній постанові Верховним Судом встановлено, що банком було надіслано ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням (вимога про усунення порушень), яка була отримана позивачем 22 липня 2020 року.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд не приймає до уваги твердження позивача стосовно відсутності документів (повідомлення/договору), що стосуються прощення (анулювання) боргу.
При цьому, суд звертає увагу, що з метою проведення перевірки та визначення податкових зобов'язань стосовно ОСОБА_1 , податковому органу достатньо було відомостей, отриманих листом АТ «Сенс Банк» від 21.06.2024 р. № 28614-46/2024, з врахуванням даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь даного платника податку і сум утриманого з них податку.
Також, суд вважає, що судове оскарження позивачем дій банку по привласненню іпотечного майна, не спростовує того, що ОСОБА_1 у IV кварталі 2020 року кредитором - АТ «СЕНС БАНК» було нараховано дохід (додаткове благо) у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом, а доказів того, що позивач в судовому порядку оскаржила рішення банку про прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом в сумі 868966,28 грн., суду надано не було.
Разом з тим, позивач у позовній заяві також акцентує увагу на погашенні заборгованості по кредитному договору від 18.12.2007 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки банком, однак при цьому не надано доказів, які дали б змогу дійти висновку про наявність або відсутність зв'язку між даним кредитним договором та наданою банком інформацією про прощення (анулювання) основної суми боргу ОСОБА_1 в сумі 868966,28 грн. за самостійним рішенням банку.
Натомість, АТ «Сенс Банк» у листі від 21.06.2024 р. № 28614-46/2024 підтвердило, що банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма 1-ДФ), за ІV квартал 2020 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126», у вигляді основної кредитної заборгованості ОСОБА_1 в сумі 868966,28 грн. (у вигляді додаткового блага) за самостійним рішенням банку. Крім цього, згідно довідки про джерела/суми нарахованого доходу (перерахованого) податку та військового збору за ІV квартал 2020 року від 14.01.2025 року, встановлено отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага у вказаній сумі.
Отже, вказаними доказами підтверджено, що позивачу прощено заборгованість за «тілом» кредиту, а відтак отримано дохід в сумі 868966,28 грн.
Правову позицію щодо визначення додаткового блага, як основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, без включення в суму боргу (кредиту) процентів, нарахованих за користування кредитом, прощених (анульованих) кредитором, виснував Верховний Суд у постанові від 28 липня 2021 року у справі № 826/12872/17.
Таким чином, суд вважає твердження позивача щодо відсутності доходу у IV кварталі 2020 року у вигляді додаткового блага безпідставними, а вказана вище сума у відповідності до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2020 рік, та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 25.11.2024 року № 12679/07-16-24-07-03, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька