25 березня 2025 року Справа 160/8238/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати неправомірними дій командира військової частини НОМЕР_1 стосовно відмови у задоволення рапорту ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення за виконання військових обов'язків за період часу з 1 січня 2025 року по 14 січня 2025 року, про виплату грошового забезпечення за отриману травму 14.06.2024 року, а також за звернення до правоохоронних органів з питання порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за скоєння злочину, який передбачено ст. 407ч.5 КК України, відмови у направленні на ім'я ОСОБА_1 копії постанови про проходження ВЛК 9-10.07.2024 року у Харьківському воєнному госпіталі ДПСУ у зв'язку з травмою 14.06. 2024 року;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 провести виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за виконання військових обов'язків за період часу з 1 січня 2025 року по 14 січня 2025 року у сумі близько 60 тисяч гривень, (ця сума буде уточнена після отримання довідки з частини за заявою про витребування доказів), провести виплату грошового забезпечення за отриману травму 14.06.2024 року, відізвати з правоохоронних органів заяву про порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 407ч. 5 КК України, направити на мою адресу копію постанови про проходження ВЛК 9-10.07. 2024 року у Харьківському воєнному госпіталі ДПСУ у зв'язку з травмою 14.06. 2024 року.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення та розгляду його рапортів.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/8238/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Способи захисту визначено у ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2024 року у справі №990/220/24.
Заявлені позовні вимоги не містять достатньою конкретизації щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною.
Так, позивач у підставах позову згадує, що звернувся до відповідача з рапортом на звільнення, який був направлений 31.01.2025 року, однак рапорт не був задоволений з підстав відсутності у матері позивача групи інвалідності.
Водночас, в матеріалах справи наявні два рапорти позивача від різних дат, в зв'язку з чим не можливо ідентифікувати який з них розглядався відповідачем. При цьому саме зміст рапорту з більш ранньою датою дає підстави вважати його повторним зверненням, що вказує на існування попередніх звернень. Більш того, зміст відповіді відповідача, яка надана до суду, не містить тих підстав для відмови, які згадані позивачем в підставах позову. Тобто, в наявності невизначеність як щодо того з яким саме рапортом звертався позивач (від якої дати), так і щодо того, який саме рапорт розглядав відповідач.
Отже, позивачу належить подати уточнену позовну заяву, в якій необхідно конкретизувати обставини порушення його прав та позовні вимоги: вказати з яким саме з двох наявних в матеріалах справ рапортів позивач звернувся до відповідача 31.01.2025 року, а також зазначити форму прояву неправомірних дій відповідача, з якими позивач не погоджується (зазначити конкретні відомості листа, в якому втілені відповідні дії). Також необхідним є обґрунтування надання до суду двох різних рапортів (уточнити, чи обидва з них були направлені, навести пояснення щодо згадки рапорті від 18.02.2025 року про нерозгляд рапорту на звільнення - коли та за яких обставин мало місце відповідне звернення). Разом з цим, позивачу необхідно конкретизувати коли в якій саме формі вчинено саме відмову у виплаті його грошового забезпечення, в т.ч. в аспекті того, що наданий лист відповідача не містить викладу відмови з порушених позивачем у позові питань.
Відповідно, позивачу належить надати до суду і докази направлення того з рапортів, з яким позивач звернувся до відповідача 31.01.2025 року.
Також позивач посилався на обізнаність про звернення відповідача до правоохоронних органів. Водночас, ані конкретизовані підстави позову, ані конкретизовані позовні вимоги щодо цієї частини позовних вимог відсутні. При цьому в наданому листі відповідача йдеться про потенційне звернення до правоохоронних органів, в той час як позивач посилається на наявний факт.
Як наслідок, позивачу належить в уточненій позовній заяві конкретизувати виклад обставин щодо звернення відповідача до правоохоронних органів, підстави позову в цьому аспекті, а також надати докази на підтвердження дійного існування таких обставин (або заявити клопотання про їх витребування).
Також позивачем заявлено вимоги щодо відмови в направленні позивачу постанови ВЛК, однак наданий лист відповідача не містить згадки про таку відмову. В зв'язку з цим позивачу слід уточнити спосіб виявлення відповідачем такої відмови в підставах позову та позовних вимогах (зазначити в якому саме листі та у відповідь на який саме рапорт викладена така відмова). Якщо йдеться про інший документ, що до суду не наданий - необхідним є його надання.
Окрім цього, положеннями ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №580/12642/23.
Частина позовних вимог стосується отримання позивачем виплати грошового забезпечення за травму, отриману 14.06.2024 року. Водночас, з цим позовом позивач звернувся 20.03.2025 року, тобто - за межами тримісячного строку, що передує дню звернення до суду.
Отже, позивачу належить подати заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду та надати підтверджуючі докази (наприклад, обґрунтувати затримку проходженням військової служби та надати копію військового квитка чи клопотання про його витребування).
Окрім цього, згідно ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, частина позовних вимог стосується не виплати грошового забезпечення, а саме проходження позивачем публічної служби: звернення відповідача до правоохоронних органів та відмови у направленні позивачу постанови ВЛК. Як наслідок, щодо цієї частини позовних вимог застосовується місячний строк звернення до суду. Водночас, в позовній заяві відсутнє обґрунтування, а з додатків до позовної заяви не вбачається зміст обставин, за яких позивач дізнався про порушення своїх прав, в т.ч. дата такої обізнаності.
Як наслідок, позивачу належить в уточненій позовній заяві обґрунтувати та документально підтвердити дотримання місячного строку звернення щодо відповідної частини позовних вимог (наприклад, надати докази на підтвердження отримання листа відповідача в межах місячного строку, що передує дню звернення до суду), або надати заяву про поновлення строку звернення до суду та обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду (наприклад, догляд за хворою матір'ю), що необхідно підтвердити документально.
Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:
- позовну заяву, оформлену відповідно до викладених в мотивувальній частині цієї ухвали зауважень, для суду та відповідача;
- засвідчені належним чином копії доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідно до викладених в мотивувальній частині цієї ухвали зауважень, для суду та відповідача;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко