20 березня 2025 рокуСправа №160/34047/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
24 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просять суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 03 травня 2024 року № 10/в, в частині відмови ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви (з доданими документами) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 , з врахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із загибелю ОСОБА_4 під час виконання бойових завдань, його дружина, донька та мати загиблого мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Члени сім'ї загиблого ОСОБА_4 звернулися в установленому законом порядку до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги. Під час розгляду питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачем було зроблено висновок про перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння в момент загибелі. Позивачі вважають такі висновки передчасними, з рішенням не погоджуються, вважають його протиправним та таким, що порушує їх законні права, свободи та інтереси.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
13.01.2025 року відповідачем до суду надано відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позову відмовити. Вказав, що згідно з листом Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи від 28.06.2023 № 2080, за результатами проведення судово-медичної експертизи під час судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_4 було виявлено етиловий спирт в концентрації 1,32 %. Зазначене не було враховано в службовому розслідуванні, проведеному військовою частиною НОМЕР_4 . Тому, відповідач вважає, що підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги немає.
16.01.2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на тридцять днів.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.04.2022 було призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України, згідно з Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 року №69/2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 загинув під час бойових завдань.
ОСОБА_3 , 1946 р.н., є матір'ю ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 , 1971 р.н., є дружиною ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 , 2006 р.н., є дочкою ОСОБА_4 .
26.07.2023 року позивачі звернулись до відповідача із заявами та доданими до них документами стосовно призначення одноразовою грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Листом від 16.05.2024 № 7/17704/19 відповідачем було повідомлено позивачів про те, що Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 07.05.2024 року №10/в, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
У Висновку Комісії від 20.09.2023 року №7/21402/15, зокрема, вказано про те, що утриманці ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дії воєнного стану, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не мають права на одержання рівними частками одноразової грошової допомоги (в крові загиблого алкоголь 1,32%).
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами статті 41 Закону №2232-XI, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).
У постанові від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: «Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.».
Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (підпункт 1);
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).
Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 6, 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975 у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
В силу пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 10 Порядку №975, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Надаючи оцінку відмові відповідача, суд наголошує, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме, вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022.
Таким чином, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Верховний суд в постанові від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а зазначив, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов'язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.
Як зазначалось вище, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.04.2022 було призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України, згідно з Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 року №69/2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_4 .
У межах розгляду справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 загинув.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 821/НЕ від 24.02.2023, виданим Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, причиною смерті ОСОБА_4 вказано «Токсична дія оксиду вуглецю. Ушкодження внаслідок військових дій, не уточнені». Також, вказаним лікарським свідоцтвом про смерть визначено, що смерть настала в зоні бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, у графі 9 вказаного документу зазначено, що смерть настала внаслідок: ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, воєнних дій - 8.
Згідно з Наказом № 1097 від 03.03.2023 командира військової частини НОМЕР_4 «Про загибель старшого державна ОСОБА_4 », загибель старшого державна ОСОБА_4 визначено вважати такою, що настала під час бойових дій.
Крім того, даним наказом встановлено, що 20.02.2023 під час обслуговування артилерійського озброєння танку, збройні сили російської федерації здійснили вогневий удар з ворожого безпілотного літального апарату, в результаті якого ОСОБА_4 отримав поранення, несумісні з життям. При цьому, загибель старшого сержанта ОСОБА_4 не пов'язана з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Також, вказаним наказом встановлено, що старший сержант ОСОБА_4 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та шолом кевларовий захисний).
Наказом № 2204 від 01.05.2023 командира військової частини НОМЕР_4 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі екіпажу танку № НОМЕР_5 танкового батальйону частини» було завершено службове розслідування стосовно загибелі екіпажу танку Т-72М1В № НОМЕР_6 стройовий № 536, зокрема, навідника цього танку старшого сержанта ОСОБА_4 .
Так, службовим розслідуванням було встановлено, що 20.02.2023 близько 07:30 години танк №536 з екіпажем: старший лейтенант ОСОБА_5 , командир взводу танкової роти танкового батальйону частини, старший сержант ОСОБА_4 , навідник танкового взводу танкової роти танкового батальйону частини, молодший сержант ОСОБА_6 , механік-водій танкового взводу танкової роти танкового батальйону частини знаходився на полігоні в районі населеного пункту Райгородок Слов'янського району Донецької області. Коли екіпаж готував озброєння танка до експлуатації, вивірки приладів прицілювання та спостереження, приведення до нормального бою озброєння танка, з ворожого безпілотного літального апарату у відкритий люк навідника танку залетів якийсь предмет, ймовірно вибуховий засіб, після чого відбувся вибух та загоряння у бойовому відділені машини, що призвело до загибелі екіпажу танку. Танк Т-72М1В №2205 НОМЕР_7 стройовий № 536 було знищено.
Причини та умови, що сприяли знищенню танка Т-72М1В №2205А0089 стройовий № 536, є удар з ворожого безпілотного літального апарату, що призвело до загибелі старшого сержанта ОСОБА_4 , молодшого сержанта ОСОБА_6 та зникненню безвісти старшого лейтенанта ОСОБА_5 , під час виконання бойового завдання.
Вини екіпажу танка у завданні шкоди державі не встановлено.
В діях, зокрема, старшого сержанта ОСОБА_4 не виявлено фактів вчинення злочину чи адміністративного правопорушення та фактів вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Таким чином, службовим розслідуванням військової частини НОМЕР_4 встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони територіальної цілісності Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області, а також те, що вини екіпажа у знищенні танка не встановлено.
Крім того, службовим розслідуванням, проведеним посадовими особами військової частини НОМЕР_4 , не встановлено факту вживання старшим сержантом ОСОБА_4 алкоголю 20.02.2023.
Окрім цього, відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протокол №711 від 03.07.2023 року: «Травма (24.02.2023) старшого сержанта ОСОБА_4 , 1966 року народження: «Токсична дія оксиду. Ушкодження внаслідок військових дій, неуточнені», згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10.04.2023 №84, витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_4 (з основної діяльності) №1097 від 03.03.2023, лікарського свідоцтва про смерть №821/НЕ від 24.02.2023, виданого КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, Новокодацьке відділення, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 20.02.2023, виданого Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , - ТРАВМА І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.».
Згідно з листом Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи від 28.06.2023 № 2080: «…При судово-токсикологічному дослідженняі крові з трупа Невідомого чоловіка /акт № 4182/ виявлений етиловий спирт в концентрації 1,32%о. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.
При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа Невідомого чоловіка /акт № 4183/ виявлено карбоксигемоглобін в кількості 45%.».
Також, згідно з довідкою Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» від 10.07.2024 № 6461, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться в реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями.
Також, як вбачається з матеріалів справи, представник позивачів 17.07.2024 звернувся з запитом №17-07-24/01 до ВЧ НОМЕР_4 щодо надання інформації стосовно організаційних питань несення служби.
Військова частина НОМЕР_4 на адвокатський запит листом від 09.08.2024 № 8832/1 повідомила представника позивачів про те, що: «з метою недопущення несення служби особовим складом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння проводяться відповідні профілактичні бесіди, під час яких військовослужбовцям роз'яснюються правові наслідки дій, пов'язаних із вживанням алкогольних або наркотичних речовин. Під час допуску до виконання завдань (зокрема використання броньованої техніки) командирами або відповідними уповноваженими особами проводиться візуальних огляд особового складу, який ставить за мету визначення придатності військовослужбовців до виконання службових обов'язків. В разі обґрунтованої підозри відносно стану військовослужбовця залучаються фахівці військової служби правопорядку (ВСП), які за допомогою відповідних приладів або лабораторних аналізів перевіряють попередні висновки. В разі підтвердження вживання військовослужбовцем алкогольних або наркотичних речовин проводиться правове регулювання у відповідності з діючим законодавством.».
Таким чином, перед виходом на бойову позицію військовою частиною НОМЕР_4 вживаються відповідні заходи реагування з метою недопущення військовослужбовців у станні алкогольного сп'яніння до роботи, пов'язаної з використанням броньованої техніки.
Отже, суд зазначає, що матеріалами справи (так само і наявними у розпорядженні відповідача документами) не підтверджується, що настання загибелі (смерті) ОСОБА_4 , який загинув під час здійснення заходів відсічі ворогу, від дії вибухового засобу, який скинуто з ворожого безпілотного літального апарату у відкритий люк навідника танку, тобто, саме в ту частину танку, де і перебував ОСОБА_4 , перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із вчинення загиблим певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до загибелі (смерті).
За таких обставин, суд зазначає, що факт перебування ОСОБА_4 на момент загибелі (смерті) у стані алкогольного сп'яніння не є обґрунтованою підставою для відмови у призначені та виплаті членам сім'ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_4 дій у стані алкогольного сп'яніння, що мали своїм наслідком його загибель (смерть), як наслідок, висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам як членам його родини є безпідставним.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Отже, під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому, рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 03 травня 2024 року № 10/в, в частині відмови ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 , є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів та додані до них документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 , що настала в період проходження ним військової служби, у порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 03 травня 2024 року № 10/в, в частині відмови ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви (з доданими документами) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 , з врахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5813,76 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник