11 лютого 2025 рокуСправа №160/32369/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» про стягнення заборгованості,-
03.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» (далі - відповідач), в якій просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з січня 2022 року по листопад 2024 року включно, яка складає 238606,23 грн на р/р НОМЕР_1 ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 305482, ЄДРПОУ 21910427.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» в порушення ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відшкодовує витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з січня 2022 року по листопад 2024 року у розмірі 238606,23 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 відкрито провадження у справі № 160/32369/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
06.02.2025 року на адресу суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» надійшла заява про залишення позову без розгляду.
10.02.2025 року на адресу суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що норми не передбачають сплату витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підприємствами, на яких особи, які є пільговими пенсіонерами, не працюють. Крім того, згідно п. 2 розділу 6 «Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах» Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 р.: Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. Крім того, абз. 5 ч. 6 Інструкції № 21-1, вказує, що частка відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, яким відповідно до законодавства стаж, що дає право на призначення цих пенсій, зараховується у кратному розмірі, розраховується з урахуванням кратності стажу. За змістом наведених норм, вбачається, що витрати на виплату пільгових пенсій сплачують саме ті підприємства-роботодавці, працюючи на яких пенсіонери і заробили пільговий стаж, до яких Відповідач не відноситься. Крім того, відповідачем вказано, що господарська діяльність ТОВ «РАНТЬЄ» протягом останніх п'яти років є збитковою. А протягом спірного періоду 2022-2024 р.р .на підприємстві працюють лише директор, бухгалтер, вантажник-оператор, та працівник, якого мобілізовано з початком війни. Таким чином, через незадовільний фінансовий стан та збиткові результати діяльності, підприємство Відповідача позбавлене можливості нести витрати з доставки та виплати пільгових пенсій. Як передбачено абз. 6 п. 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
13.02.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзиви, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та такими що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
Крім того, 13.02.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо строків звернення, та зазначено, що у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України, - не застосовуються.
18.02.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла додаткові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області своєчасно надсилались за юридичною адресою відповідача - вул. Каштанова, буд. 11, с. Нива Трудова, Дніпропетровська область, 53810, про що свідчать реєстри відправлених листів, - Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів “б - з» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для нарахування суми до відшкодування пенсій та відомості про наявну заборгованість ТОВ «РАНТЬЄ» перед Пенсійним фондом України. Зазначені розрахунки відповідачем не оскаржувались.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» (код ЄДРПОУ 32949090) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як платник страхових внесків.
За обліковими даними позивача заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня 2022 року по листопад 2024 року за Списком №2 у сумі 238606,23 грн.
Вказана заборгованість виникла відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2-8 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та до п.п. “а» та “б»-“з» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Особливості відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі - Інструкція), що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б»-“з» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону (абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону №400/97-ВР).
Положеннями частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення».
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок покривати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до п.п. “а», “б»-“з» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та п.2-8 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1,2).
Згідно із п. 6.1 ч. 6 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в таких розмірах:
- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (пункт 6.4 Інструкції №21-1).
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції №21-1).
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції №21-1).
Відповідно до матеріалів справи відповідачем не сплачено кошти, призначені на покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють у ТОВ «РАНТЬЄ» за Списком № 2 в сумі 238606,23 грн. за період з січня 2022 року по листопад 2024 року в терміни визначені законом.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надіслано відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій для відшкодування пільгових пенсій за період з січня 2022 року по листопад 2024 року, що підтверджено матеріалами справи.
У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона Крим). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 Інструкції №21-1).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів “а», “б»-“з» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та п.2-8 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за Списком №1 покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).
За таких обставин, з урахування того, що відповідачем не було надано доказів сплати коштів, призначених на покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених застрахованим особам, суд вважає правомірним стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2022 року по листопад 2024 року за Списком №2, яка складає 238606,23 грн.
Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів того, що зазначені в розрахунках пенсіонери, дійсно працювали та заробили пільговий стаж в тому розмірі, який визначено в розрахунках щодо фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні такі докази, а також розрахунки відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсії та докази їх направлення відповідачу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.01.2021 у справі №640/18421/19 зазначив, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд в постановах від 14.09.2022 у справі №817/1943/17, від 26.10.2022 у справі №812/1231/17.
Доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах або їх нарахування, а також доказів щодо погашення відповідачем заборгованості суду не надано.
Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб визначена у статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
Разом з тим, наведена норма не містить в собі застережень, що строки давності не застосовуються з разі стягнення недоїмки виключно по сплаті страхових внесків.
Системний аналіз законодавчих положень, дозволяє дійти висновку, що сплата страхових внесків, витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, належать до платежів однієї категорії, облік надходження яких здійснює Пенсійний фонд, а тому до таких застосовується єдиний порядок стягнення.
Таким чином, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд звертає увагу на правовий висновок щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/18891/14 та від 26.06.2018 у справі № 804/8277/14, відповідно до якого у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 122 КАС, не застосовуються.
Крім того, колегія суддів Верховного Суду у постановах від 28.11.2019 у справі №460/3113/18 та від 01.12.2021 у справі № 140/1205/19 не знайшла необхідності відступати від вказаного висновку, оскільки в даному випадку термін «недоїмка» вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов'язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.
Таким, чином, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України, не застосовуються.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи відсутність відзиву по справі, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» про стягнення заборгованості.
Як передбачено ч. 2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 КАС України,-
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНТЬЄ" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНТЬЄ» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з січня 2022 року по листопад 2024 року включно, яка складає 238606,23 грн на р/р НОМЕР_1 ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 305482, ЄДРПОУ 21910427.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко