18 березня 2025 рокуСправа №160/26933/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/26933/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними наказів та зобов'язання вчинити певні дії,-
09 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 , до відповідача-3: Міністерства оборони України, направлена поштовим зв'язком 06 жовтня 2024 року, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування до списків особового складу Навчального центру військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на відповідну посаду;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідачів щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією. Стверджує, що мав бронювання від підприємства, на якому працює, оформлене за допомогою функціоналу сервісу «Дія», а тому його мобілізація є протиправною. При цьому підприємство позивача заздалегідь надіслало до відповідача-1 інформацію про бронювання позивача.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/26933/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
18 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено уточнену копію позовної заяви, де Міністерство оборони України зазначено позивачем, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26933/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
15 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивача наказом відповідача-2 від 17.09.2024 року №277 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення як призваного відпвоідачем-1. Постановляючи цей наказ відповідач-2 діяв в межах повноважень, в зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року продовжено Військовій частині НОМЕР_3 строк для подання відзиву у справі до дати його фактичного подання.
26 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від представника третьої особи в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що з трудової книжки позивача вбачається, що він працює на посаді начальника дільниці АТ «Суха Балка» та отримав бронювання на цьому підприємстві з 07.08.2024 року по 07.08.2025 року. Отже, належним доказом підстави надання позивачу відстрочки від призову за п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) є надання завіреної копії довідки про надання позивачу бронювання. При цьому визнання протиправними дій чи рішень відповідача-1, що стосуються мобілізації позивача, не відновлять порушених прав позивача, оскільки наслідком такого способу захисту прав не може бути звільнення позивача з військової служби. Направлення позивача до відпвіоадча-2 свідчить про початок нових відносин вже не щодо мобілізації, а щодо проходження військової служби. Існування підстав для звільнення з військової служби позивачем не доведено.
06 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що згідно з п. 58 Порядку № 560 ПРАТ «Суха Балка» на підтвердження бронювання повинна була надати до ІНФОРМАЦІЯ_3 завірену копію довідки про надання ОСОБА_1 згідно Додатку № 6. Однак наголошую на тому, що така Довідка відносно Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходила! Позивач зазначає, що ПРАТ «Суха Балка» надала списки осіб. Однак, п. 58 Порядку № 560 передбачено надання завіреної копії Довідки згідно Додатку № 6. Таким, чином, станом на 17.09.2024 рік бронювання ОСОБА_1 , жодним документом, який передбачений чинним законодавством України підтверджений не був. Відповідно, ОСОБА_1 , як громадянин України, який не має встановленим чином відстрочки - підлягає загальній мобілізації. Позивач - військовозобов'язаний ОСОБА_1 надав до Суду роздруковане фото військово-облікового документу «Резерв +». Звертаємо увагу Суду, що в військово-обліковий документ «Резерв +» містить таку приписку: «Зверніть увагу, що військово-обліковий документ дійсний до зазначеного терміну за умови що дані вказані у ньому не змінювалися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів». У випадку зміни даних документ втрачає чинність». У наданому Позивачем військово-обліковому документі в облікових даних дата ВЛК вказано: 06.06.2012. Відтак, зазначаємо, що дата проходження ВЛК 06.06.2012 року, є дата коли Позивач будучи в категорії відносно військового обов'язку - «Призовник», проходив приписку до призивної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_3 (на той період часу ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Відповідно, Позивач здійснював бронювання як «Призовник», а не як «Військовозобов'язаний» (п.9 ч.1 стаття 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:). Військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності): відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку. Як вбачається, роздрукованого фото військово-облікового документу «Резерв +» Позивача, датою проходження ним ВЛК є 06.06.2012 - коли Позивач перебував у статусі призовника. Однак, як військовозобов'язаний останній ВЛК до 17.09.2024 року на проходив. Відтак, зазначені відомості є не чинними.
12 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-1 надійшла заява згідно ухвали суду про витребування доказів. Також в заяві зазначено, що згідно з даними ЄДРПВР позивач знятий з військового обліку, призваний чи прийнятий на військову службу, придатний, відстрочка відсутня. Відомості про бронювання позивача відповідачу-1 не надходили. Лист підприємства позивача від 29.08.2024 року №62.5/1726 отриманий.
17 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-1 надійшов відзив, ідентичний раніше поданому.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання відзиву у справі до дати його фактичного подання.
23 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що відносно зауважень Відповідача-1 про те, що ОСОБА_1 не отримав військовообліковий документ, а отже бронювався, як «призовник», і тому підлягає мобілізації взагалі не піддається будь-якій логічній послідовності. Також, відповідач -1 зазначає, що у ОСОБА_1 був відсутній військово-обліковий документ, а той, що сформовано в системі Резерв+ є нечинним. Але ж дані системи Резерв+ формуються саме з даних, які надаються районними ТЦК. До цього ж, ОСОБА_1 має Тимчасове посвідчення № НОМЕР_5 (замість військового квитка), що видано 06.06.2016 року, що є належним військово-обліковим документом. В 2012 році, як зазначено у відзиві, ОСОБА_1 мав статус призовника, що начебто вбачається з даних «Резерв+». Одночасно, представником відповідача - 1, долучено до відзиву копію особової картки позивача ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останній проходив ВЛК 06.06.2016 року і ці дані також були відомі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року призначено розгляд адміністративної справи №160/26933/24 за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим. Підготовче засідання призначено на 21 січня 2025 року. Витребувано докази у справі.
26 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Міністерства економіки України надійшов лист від 26.12.2024 року 32701-10/93548-05, згідно якого в міністерстві відсутня інформація щодо бронювання позивача, однак зауважено, що при бронюванні через засоби порталу «Дія» прийняття рішення Мінекономіки не передбачено.
31 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Міністерства економіки України надійшов лист від 31.12.2024 року №2701-10/94887, який надано на заміну попереднього листа. Зазначено, що в наявності наказ Мінекономіки про бронювання працівників ПрАТ «Суха Балка» від 20.07.2023 року №8920 строком на 6 місяців, а також повторно зауважено, що при бронюванні через засоби порталу «Дія» прийняття рішення Мінекономіки не передбачено.
08 січня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Міністерства економіки України повторно надійшов лист від 26.12.2024 року.
16 січня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника третьої особи-1 в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено наявні у третьої особи документи щодо бронювання позивача: накази Мінекономіки від 20.07.2023 року №8920 та від 01.03.2024 року №5691 разом з додатками.
16 січня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від представника третьої особи-1 в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що третя особа-1 є власником реєстру та персональних даних, однак розпорядником є Генеральний штаб Збройних Сил України, в зв'язку з чим надати відомості про факт бронювання позивача у третьої особи-1 не має можливості.
20 січня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від представника відповідача-1 підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що у його розпорядженні відсутній лист ПАТ «Суха Балка» від 29.08.2024 року №62.5/1726. Відповідно, будь-яких заходів відносно зазначеного листа ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймалось.
Підготовче судове засідання, призначене на 21 січня 2025 року, знято з розгляду в зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці. Наступне судове засідання, призначене на 28 січня 2025 року.
28 січня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від представника позивача підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що бронювання позивача здійснювалося засобами веб-порталу «Дія», що має особливості відповідної процедури, в т.ч. автоматичне переведення заброньованих працівників на спеціальний військовий облік у ТЦК та СП.
Підготовче судове засідання, призначене на 28 січня 2025 року, відкладено за клопотанням представника позивача. Наступне судове засідання призначено на 18 лютого 2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року витребувано у Генерального штабу Збройних Сил України відомості про факт бронювання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , номер в реєстрі «Оберіг»: 100120221425953600021), а також усю пов'язану з цим інформацію (в т.ч. дата та спосіб бронювання), зокрема, про бронювання через електронний портал «ДІЯ» за заявою №20240807-109838.
04 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Міністерства економіки України надійшов лист, ідентичний тому, що надійшов 31.12.2024 року.
Підготовче судове засідання, призначене на 18 лютого 2025 року, відкладено за клопотанням представника позивача. Наступне судове засідання призначено на 04 березня 2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 160/26933/24 на тридцять днів.
18 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Генерального штабу Збройних Сил України надійшли витребувані відомості щодо бронювання позивача.
Зважаючи на значущість таких документів, що надійшли до суду, 18 лютого 2025 року судом направлено документи, що надійшли, учасникам справи через підсистему «Електронний Суд».
19 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника позивача підсистемі «Електронний Суд».
04 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від представника позивача підсистемі «Електронний Суд». Позивач вказує необхідність оцінки спірного наказу саме станом на дату його прийняття.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 березня 2025 року.
17 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про проведення судового засідання без участі відповідача-2, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».
18 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».
В судове засідання, призначене на 18 березня 2025 року, представники учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в зв'язку з чим та враховуючи подання сторонами заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд на місці ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно трудової книжки позивача від 31.10.2005 року він з 14.06.2005 року працює у АТ «Суха Балка», при цьому з 28.12.2021 року на посаді начальника дільниці №20 шахти «Ювілейна» з повним робочим днем у підземних умовах.
Відповідно до тимчасового посвідчення від 06.06.2016 року позивач є військовозобов'язаним, зарахований в запас з 29.10.2008 року.
Згідно повідомлення про бронювання військовозобов'язаного, складеного АТ «Суха Балка» позивач відповідно до результату бронювання за заявою через електронний портал «ДІЯ» за заявою №20240807-109838 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком з 07.08.2024 року по 07.08.2025 року.
Листом від 29.08.2024 року №62.5/1726 ПрАТ «Суха Балка» направила відповідачу-1 додаток 5, додаток 4 та повідомлення про бронювання військовозобов'язаних працівників через електронний портал «ДІЯ». На Листі в наявності відмітка «отримав. 29.08.2024 року», що узгоджується з заявою відповідача-1, зареєстрованій судом 12.12.2025 року.
Відповідно до наданого позивачем скріншоту мобільного застосунку «Резерв+» в наявності відомості про бронювання до 07.08.2025 року, а номер позивача в реєстрі «оберіг»: 100120221425953600021, позивач перебуває на обліку у відповідача-1, дата ВЛК: 06.06.2016 року.
Листом від 30.09.2024 року №62.5/1888 ПрАТ «Суха Балка» повідомила представнику позивача, що позивач не бронювався згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76, натомість бронювався згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560) через портал «ДІЯ», відповідна інформація була надіслана до відповідача-1 29.08.2024 року.
Згідно військово-облікового документу позивача в електронній формі («Резерв+») у формі відомостей з витягу від 07.10.2024 року позивач має відстрочку до 07.08.2025 року, перебуває на обліку у відповідача-1, є придатним до військової служби згідно ВЛК від 06.06.2016 року, номер в реєстрі оберіг: 100120221425953600021.
Наказом відповідача-1 від 17.09.024 року №883 наказано заступнику начальника ТЦК та СВ призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період, зокрема, позивача - до команди А1363.
Наказом відповідача-2 від 17.09.2024 року №277 позивача як такого, що прибув з ТЦК та СП для комплектування начальних батальйонів школи індивідуальної підготовки відповідача-2, з 17.09.2024 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Згідно довідки відповідача-2 від жовтня 2024 року (дата не вказана) позивач перебуває на військовій службі у відповідача-2 з 17.09.2024 року.
В наявності облікова картка від 26.12.2016 року з номером 100120221425953600021, в якій вказано, що позивача 17.09.2024 року призвано за мобілізацією, військовий квиток видано 16.09.2024 року. На облік прийнято 26.12.2016 року, знято з обліку 17.09.2024 року.
Згідно листа Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 05.02.2025 року №321/813, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідно до відомостей, які містяться в базі даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач перебував на військовому обліку у відповідача-1. Бронювання позивача здійснене 07.08.2024 року автоматично засобами порталу «Дія». В базі даних реєстру зазначена підстава скасування бронювання позивача «за заявою керівника організації».
Відповідний лист керівника організації також надано: лист ПрАТ «Суха Балка» від 18.09.2024 року №4099/1861, яким підприємство повідомляє відповідача-1 про недоцільність бронювання позивача, що заброньований за допомогою порталу «Дія» через зміни в організації виробництва.
Також в наявності накази Мінекономіки від 20.07.2023 року №8920 та від 01.03.2024 року №5691, з додатками, однак вони не впливають на вирішення спору по суті з огляду на сплив встановлених у них строків бронювання станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Вважаючи свою мобілізацію протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Частиною 2 ст. 35 встановлено, що Закону №2232-ХІІ на спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
За ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Частинами 7-9 ст. 23 Закону №3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов'язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.
Згідно ст. 24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону №3543-XII бронювання підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою ст. 25 Закону №3543-XII встановлено, що порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560).
За п. 58 Порядку №560 органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76 (далі - Порядок №76).
Згідно п. 9 Порядку №76 Підприємства, установи та організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, банки та інші установи, державне регулювання діяльності яких здійснюється Національним банком, подають список центральному органу виконавчої влади або Національному банку, або відповідній обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації (військовій адміністрації у разі її утворення), який прийняв рішення про визначення таких підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Список подається в електронній формі засобами Порталу Дія (у разі наявності технічної можливості) відповідно до Порядку бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу або у паперовій та/або електронній формі за формою згідно з додатком 1 разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов'язаних за формою згідно з додатком 2.
Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 року №650 (далі - Порядок №650).
За п. 1 Порядку №650 він визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - установи).
Відповідно до п. 1 Порядку №650 бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками засобами Порталу Дія.
Згідно п. 18, 19 Порядку №650 сформований список перевіряється засобами Реєстру військовозобов'язаних з метою перевірки наявності особи в зазначеному Реєстрі.
У разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов'язаних автоматично здійснюється переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.
З моменту переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (далі - Порядок №1487).
Пунктом 16 Порядку №1487 визначено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
За п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Військовозобов'язані, які згідно із Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);
добросовісно (п. 5);
розсудливо (п. 6);
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
Передусім суд вважає за необхідне підкреслити, що бронювання позивача здійснювалося засобами порталу «Дія».
Вказане має значення для вирішення саме даного спору, оскільки згідно п. 58 Порядку №560 заброньовані особи не подають заяв про надання відстрочки (абз. 1), однак обов'язок оформити таку відстрочку все ще існує (абз. 2), в т.ч. для підприємств, установ та організацій, при цьому передбачено подання клопотання про таке оформлення керівником підприємства, установи, організації.
Водночас, бронювання працівників засобами порталу «Дія» Порядком №560 взагалі не врегульовано, ця процедура передбачена Порядком №650.
Слід констатувати, що Порядком №650 фактично передбачено іншу процедуру бронювання працівників підприємств, установ, організацій.
Вирішення цього питання належить здійснювати відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність», згідно якої у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:
1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);
2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.
При цьому з вказаного правила поведінки вбачається, що порівнювати слід конкретну норму права, а не, наприклад, редакцію правового акта в цілому, в свою чергу нормою права є загальнообов'язкове формально визначене правило поведінки, що регулює суспільні відносини, яке охороняється і забезпечується державою (ст. 8 Закону України «Про правотворчу діяльність»).
Отже, порівнюючи зміст правил поведінки щодо бронювання працівника суд констатує, що Порядок №650 містить норми, що прийняті пізніше, а також містить правила поведінки, які мають спеціальний характер щодо бронювання засобами порталу «Дія», що і мало місце в даній справі. Як наслідок, вирішення цього спору належить здійснювати згідно положень саме Порядку №650. Відповідно, суд констатує відсутність потреби підприємства позивача оформлювати відстрочку згідно положень Порядку №560 (загальне правило поведінки, що втілено у подання клопотання про оформлення відстрочки), натомість питання про бронювання позивача має бути вирішено згідно спеціального правила поведінки: без участі відповідача-1 згідно приписів Порядку №650 - шляхом перевірки у відповідний спосіб поданого підприємством списку працівників на бронювання та, в разі позитивного результату перевірки, автоматичного зарахування на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.
Встановлюючи факт бронювання позивача через засоби порталу «Дія» суд акцентує увагу на наступному.
Позивачем надано довідку Військової частини НОМЕР_3 без дати і номеру, однак з печаткою військової частини та підписом її командира, про те, що позивач перебуває на військовій службі в цій військовій частині з 17.09.2024 року. Суд визнає цей доказ належним.
Більш того, згідно наданої відповідачем-2 копії наказу від 17.09.2024 року №277 позивача як такого, що прибув з ТЦК та СП (від відповідача-1) 17.09.2024 року призначено з цієї ж дати на посаду.
Окрім цього, самим відповідачем-1 надано власний наказ від 17.09.2024 року №883, згідно якого позивача призвано і відправлено до відповідача-2. Також відповідач-1 надав облікову картку позивача № НОМЕР_6 , в якій наявна відмітка про зняття (виключення) позивача з військового обліку з 17.09.2024 року та його направлення до відповідача-2.
Таким чином, судом встановлено, що позивача призвано на військову службу саме 17.09.2024 року.
В цій справі основним доводом позивача було твердження про протиправність його призову саме з огляду на те, що позивач був заброньований.
Відповідно, оскільки мобілізація позивача здійснена 17.09.2024 року, визначальним є встановлення факту та обставин бронювання позивача станом на 17.09.2024 року.
Суд акцентує увагу на вказаному в аспекті змісту наявного в матеріалах справи листа підприємства позивача від 18.09.2024 року №4099/1861, в якому підприємство просило не вважати позивача таким, що перебуває на спеціальному обліку. Оскільки цей лист виник пізніше, ніж позивача було призвано, він не створює юридичних наслідків для правомірності процедури призову позивача, оскільки вона була проведена раніше. Як наслідок, цей доказ судом оцінено, однак відхилено як неналежний.
На противагу цьому суд звертає увагу на інший доказ: лист Генерального штабу Збройних Сил України від 05.02.2025 року №321/813, згідно якого підтверджено, що позивача 07.08.2024 року заброньовано засобами порталу «Дія». Суд визнає цей доказ належним, оскільки він є засвідченням обставин, які входять до предмета доказування у справі, зі сторони уповноваженого суб'єкта. Цей доказ судом направлено усім учасникам справи в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний Суд» і жодні заперечення проти викладених у ньому відомостей до суду не надійшло.
При цьому цей доказ узгоджується з іншими доказами на підтвердження бронювання позивача: наданими відомостями (скріншоти) військово-облікового документу позивача («Резерв+»), згідно якого позивач заброньований до 07.08.2025 року, а також листа ПрАТ «Суха Балка» від 29.08.2024 року №62.5/1726. Суд зауважує, що визначальним для встановлення дати та способу бронювання позивача визнано саме лист Генерального штабу Збройних Сил України від 05.02.2025 року №321/813.
Щодо наявних у справі листів Міністерства економіки України та наданих разом з ними доказів суд зазначає, що відповідні докази є неналежними, оскільки стосуються попередніх бронювань позивача, які здійснювалися в іншому порядку та строк дії таких бронювань сплив станом на 17.09.2024 року, в зв'язку з чим ці докази не впливають на вирішення спору. З цих же підстав суд відхиляє і надані Міністерством оборони України документи на підтвердження бронювання позивача, що було проведено за іншою процедурою (Згідно Порядку №76, а не Порядку №650).
Отже, судом встановлено, що станом на 17.09.2024 року позивач був заброньований, однак попри це його було призвано на військову службу відповідачем-1.
З'ясовуючи ці обставини судом у відповідача-1 витребовувалися документи та відомості.
Відповідач-1 повідомив, що підприємство позивача повинно було на виконання вимог п. 58 Порядку №560 надати відповідачу-1 довідку про бронювання позивача.
Таке посилання відповідача-1 суд визнає необґрунтованим, оскільки Додаток 5 до Порядку №560 прямо вказує, що він стосується процедури бронювання згідно Порядку №76 або Порядку №45. Відповідно, процедура згідно Порядку №650 є самостійною та не пов'язана з Порядком №560.
В свою чергу Порядок №650 фактично виключає участь ТЦК та СП в процедурі бронювання особи, адже згідно п. 19 Порядку №650 у разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов'язаних автоматично здійснюється переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки. З моменту переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76.
Відповідно, Порядок №76 має значення лише щодо визначення строку дії відстрочки (є нормою, до якого виключно в межах цього питання відсилає Порядок №650), наданої заброньованим згідно Порядку №650, та жодним чином не стосується процедури здійснення бронювання як такого або ж його оформлення.
Таким чином, посилання відповідача-1 на необхідність вжиття будь-яких додаткових дій для визнання за позивачем бронювання та відстрочки є безпідставним, позивач з 07.08.2024 року був заброньований, а тому згідно п. 19 Порядку №650 автоматично був переведений на спеціальний військовий облік та мав відстрочку.
Як наслідок, надані підприємством позивача документи щодо його бронювання мали інформаційний характер, а тому незалежно від їх змісту на статус позивача не впливали. Натомість їх існування має значення для оцінки дотримання відповідачем-1 вимог до його діяльності згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже окрім зміни статусу позивача відповідача-1 ще й додатково було повідомлено про це, що не є обов'язковим, однак очевидно впливає на обізнаність суб'єкта про відповідний факт.
Суд зауважує, що відповідач-1 заперечував факт отримання листа підприємства позивача від 29.08.2024 року, однак в наявності копія цього листа з відміткою про його отримання 29.08.2024 року молодшим сержантом Панченко, відповідач-1 не надав змістовних пояснень щодо цієї обставини. Відповідно, не зважаючи на те, що документи від підприємства не впливали на статус позивача, суд визнає факт отримання відповідачем-1 відповідного листа підприємства, з якого відповідач-1 додатково був повідомлений про бронювання позивача.
Також відповідач-1 стверджував, що «позивач здійснював бронювання як призовник» та що облікові дані позивача, подані підприємством до Мінекономіки відносно позивача були нечинними.
Суд повторно зазначає, що процедура бронювання саме згідно Порядку №650 здійснюється без участі відповідача-1, відповідні правові наслідки настають самостійно, відповідач-1 не може заперечувати їх настання та впливати на значущість таких наслідків. Позивача було заброньовано не відповідачем-1, в зв'язку з чим останній не може оцінювати цей факт жодним іншим чином, окрім як визнавати його як такий, тобто - що позивач є заброньований, переведений на спеціальний військовий облік та має відстрочку. Зауваження до належності проведеної процедури мали б бути висловлені відповідачем-1 суб'єкту прийняття рішення для вжиття відповідних заходів, оскільки відповідач-1 не навів жодного обґрунтування щодо наявності у нього повноважень не визнавати бронювання особи згідно Порядку №650, в т.ч. оцінювати належність здійсненої процедури бронювання та заперечувати її наслідки. Такі дії відповідача-1 суперечать принципу законності, за якого відповідач-1, не маючи відповідних повноважень, заперечував юридичні наслідки дій інших учасників правовідносин, які настали в результаті реалізації наявних у таких учасників правовідносин повноважень.
Отже, позивач був заброньований в автоматичному режимі згідно спеціально створеного державою для цього механізму, що відповідач-1 проігнорував, не маючи жодних розумних підстав для цього.
Суд зазначає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.05.2023 року у справі № 640/22934/20.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка вирішення органу влади повинна бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки.
Європейський суд з прав людини також підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, в силу положень п. 19 Порядку №650 позивач набув відстрочку від призову як заброньована особа. Відповідач-1 здійснив мобілізацію позивача всупереч цієї обставини. Докази обґрунтованості таких дій відсутні. При цьому незалежно від наявності таких доказів слід констатувати, що позивач здійснив усі належні дії для настання відповідних юридичних наслідків, а факт бронювання позивача судом встановлено.
Як наслідок, суд констатує, що є протиправною мобілізація особи, що проведена за наявності у такої особи бронювання та відстрочки, оформленої саме згідно Порядку №650 (за допомогою веб-порталу "Дія" - спеціального державного механізму, спрямованого на спрощення процедури бронювання та за якого втілення наслідків бронювання повністю перебуває в межах сфери відповідальності органів державної влади, а не особи, на відміну, наприклад, від оформлення відстрочки з інших причин, які не є бронюванням, та за нормами Порядку №560).
Рішення відповідача не відповідає принципу «належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). В даній справі виключно суд є тим органом влади, який здатен реально забезпечити виправлення помилки, допущеної відповідачем-1.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71). Тобто, позивач не повинен зазнати негативних наслідків у вигляді фактично анулювання його відстрочки через бронювання, що зумовлено ігноруванням відповідачем-1 обставини бронювання позивача.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Однак в даній справі відповідачем-1 не наведено доводів, які б належним чином виправдовували призов особи, яка є заброньованою засобами веб-порталу "Дія" за нормами Порядку №650.
Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов'язків (див., наприклад, рішення у справі Крастанов проти Болгарії (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, пункт 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах Молдован та інші проти Румунії (№ 2) (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, пункт 94, ECHR 2005-VII (витяги), та Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, пункт 159, Series А № 25).
В даній справі йдеться про право позивача на законне поводження щодо нього, яке є складовою принципу верховенства права та втілено в принцип законності, який створює пов'язані між собою в т.ч. приватні права громадян та публічні обов'язки органів державної влади. В свою чергу відповідач, діючи всупереч встановленої законодавством процедури та не зважаючи на обставини, які мали значення для правильного вирішення юридичної ситуації за участю позивача, допустив порушення прав останнього, мобілізувавши його всупереч наявному бронюванню.
Оскільки позивача було мобілізовано протиправно, скасуванню підлягають усі правові акти, в яких втілено таку процедуру - відповідний наказ відповідача-1 та відповідача-2. В свою чергу накладення на відповідача-2 зобов'язання виключити позивача зі списків особового складу військової частини забезпечить правову визначеність для учасників спірних правовідносин та ефективний захист прав позивача, а також остаточність вирішення спору.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що в даній справі не йдеться про звільнення позивача з військової служби. Як наслідок, ані нормативно-правове регулювання, ані правові висновки Верховного Суду щодо правозастосування відповідного нормативно-правового регулювання з питань звільнення військовослужбовців з військової службі в даній справі не застосовані, оскільки є нерелевантними. В даній справі позивач потрапив до військової частини на підставі спірного наказу відповідача-1, такий наказ є протиправним, а тому не може створювати легальних правових наслідків у вигляді зміни правового статусу особи.
Так, вищевказане є втіленням в т.ч. сталої правової позиції Верховного Суду про те, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.
Судом констатовано, що йдеться про істотне (фундаментальне) порушення, яке напряму визначає поведінку відповідача-1 з питань призову позивача: позивач не підлягав призову в день, коли відповідач-1 такий призов здійснив, оскільки був заброньований. Ігнорування цієї обставини відповідачем, незалежно від причин такого ігнорування, не може створювати негативні наслідки для позивача, який мав відстрочку від військової служби саме за п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII. Така відстрочка була оформленою, що і зумовило зміни в правовому статусі позивача, які відповідачем-1 не були ані встановлені, ані враховані.
З цих підстав йдеться не про звільнення позивача з військової служби, а про виключення зі списків особового складу військової частини, адже позивач неправомірно був зарахований спірним наказом відповідача-2 до таких списків, оскільки такий наказ є наслідком та має похідний характер від спірного наказу відповідача-1.
Подібне за змістом правозастосування здійснено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 року у справі №280/5782/23, постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 року у справі № 600/6799/23-а та від 27.01.2025 року у справі №120/7924/24, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 року у справі №300/5636/24.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними наказів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.09.2024 року №883 в частині призову на військову службу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.09.2024 року №277 в частині зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_3 , а також визнання таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко