19 березня 2025 рокуСправа №160/729/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням її уточнень від 14.01.2025 р., просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення медичного огляду військово-лікарською комісією з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402;
- зобов'язати відповідача повторно провести його медичний огляд для визначення придатності до військової служби, із врахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він 19.12.2024 року пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 , але по завершенню проходження висновку військово-лікарської комісії йому надано не було. Відповідно до картки обстеження стану здоров'я на підставі статей 61-б, 42-б, 23-б, 46-б графи ІІ розкладу хвороб його було визнано «Придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони». Так як він досить великий проміжок часу працював на вугільному підприємстві ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у дуже тяжких умовах праці, було втрачено 40% професійної працездатності. Діагноз захворювання є таким: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженим статико-динамічним порушенням, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Він заявляв прохання направити його на додаткове медичне обстеження з проведенням нових знімків шийного та поперекового відділу хребту з тих підстав, що останні знімки робилися в 2020 р. - 2021 р. проте було зазначено, що висновків лікарів буде достатньо. Крім того, він має проблеми з лівою кінцівкою, а саме: після тромботична хвороба вен лівої кінцівки. В даному випадку, лікарі до огляду стану його здоров'я підійшли досить формально. Формальний підхід посадових осіб військово-лікарської комісії щодо огляду свідчить про відсутність у картці обстеження медичного огляду останнього, обов'язкових видів обстежень визначених пунктами 3.4, 3.5 постанови № 402, таких як загальний аналіз крові, визначення групи крові та резус-належності (особам, у яких немає відповідної відмітки у військовому квитку), дослідження сечі, а також дані із психоневрологічних, протитуберкульозних, шкірно-венеричних диспансерів, наркологічних закладів. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій уточнити зміст позовних вимог, відповідно до ст.5 КАС України та вказати вимоги щодо визнання протиправними дій, бездіяльності або рішень відповідача, які були підставою для не проведення повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби, із врахуванням вимог Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по цій справі.
На виконання ухвали суду 14.01.2025 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано до суду уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали, 29.01.2025 року до суду надійшов відзив на позову заяву, в якому відповідач зазначив, що дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку (абз.4 п.3.3 глави 3 розділу I положення №402). Аналіз вказаних приписів Положення №402 вказує на існування чіткої ієрархічної структури закладів, що здійснюють військово-лікарську експертизу, де ЦВЛК та ВЛК регіонів є штатними ВЛК та військово-медичними установами. При цьому, Положення №402 встановлює чіткий алгоритм оскарження дій (бездіяльності) чи рішень ВЛК районного ТЦК та СП, відповідно до якого, такі дії можуть бути предметом перегляду у ВЛК обласного ТЦК та СП, а в подальшому в штатних ВЛК або в судовому порядку. З урахуванням зазначеного, беручи до уваги невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права до встановленого Положенням №402 порядку оскарження, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 29.01.2025 року заяву відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у цій справі - задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Третя особа до теперішнього часу будь-яких пояснень що стосується даного предмету спору на адресу суду не надіслала.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача викладену у позові, позицію відповідача викладену у відзиві на позов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2024 року Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за результатом якого встановлено, що він придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Позивач вважає дії відповідача щодо проведення його медичного огляду Військово-лікарською комісією з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закону №3543-ХІІ).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (абзац 3 частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Поряд з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. №402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402).
Згідно із пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункти 2.3.4 та 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК (пп.2.6.1 п.2.6 глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до пп.2.6.7 п.2.6 розділу І Положення №402, на підставі затвердженого переліку начальник ВМКЦ регіону своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи. Головою позаштатної постійно діючої ВЛК призначається лікар, найбільш підготовлений з питань військово-лікарської експертизи, який має досвід роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах та пройшов підготовку (удосконалення) з військово-лікарської експертизи.
Документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою військового лікувального, цивільного лікувально-профілактичного закладу, військової частини, при яких ці комісії утворені (п.п.2.6.11 п.2.6 розділ І Положення №402).
За правилами пункту 2.7 розділу І Положення №402, госпітальна ВЛК створюється у військовому госпіталі, на госпітальному судні, у цивільному лікувально-профілактичному закладі, де обстежуються і лікуються військовослужбовці. На особливий період госпітальна ВЛК створюється в усіх військових санаторіях.
На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:
проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;
ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;
проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;
проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров'я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров'я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.
Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення; перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні; залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відповідно до підпункту "б" пункту 6.1. глави 6 розділу II Положення №402, направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Так, позивача визнано придатним до військової служби, при цьому обґрунтовуючи протиправність дій ВЛК, він вказує, що сукупність у нього таких діагнозів та недослідженням медичної документації, що фактично унеможливлює його проходження військової служби.
Оцінюючи аргументи позивача, суд має врахувати відповідно до ч.5 ст.242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у цій категорії справ сформував сталу практику, суть якої полягає у тому, що суди при розгляді справ, пов'язаних з медичною оцінкою стану здоров'я особи, вправі оцінювати процедури прийняття тих чи інших індивідуальних актів спеціалізованими медичними установами, але суди не вправі здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 р. у справі №638/2723/16-а та від 12.10.2021 р. у справі № 280/4820/19.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК і ці повноваження базуються на спеціальних знаннях, якими суд не володіє і володіти не може, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як вище зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
У обставинах цієї справи суд так само, як описано правові висновки вище, має право оцінити дотримання відповідачем процедури надання висновку та винесення постанови ВЛК. У той же час суд не вправі оцінювати обґрунтованість встановлення і врахування чи неврахування діагнозів стану здоров'я позивача.
Так, єдиним аргументом позивача, покладеним в обґрунтування позову, є медична оцінка симптомів здоров'я та порушень його здоров'я.
Як вже вказано вище, з даного питання суд не є компетентним органом та не вправі надавати медичних оцінок, які не стосуються права.
У разі наявності сумніву щодо медичної правильності висновку ВЛК щодо придатності до військової служби з точки зору врахування/неврахування критеріїв, позивач має право звернутися до Центральної ВЛК для перегляду відповідного висновку відповідно до підпунктів 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402.
Таким чином, судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів, а тому суд вважає за можливе відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма