25 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/960/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави до Луцької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Заступника керівника Луцької окружної прокуратури (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся з позовом до Луцької міської ради (далі - Луцька міськрада, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо набуття у комунальну власність протирадіаційного укриття №04006, яке знаходиться по вул. П'ятницька Гірка, 15, в м. Луцьку, в тому числі шляхом державної реєстрації права комунальної власності на вказане протирадіаційне укриття; зобов'язання Луцьку міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття у комунальну власність протирадіаційного укриття №04006, яке знаходиться по вул. П'ятницька Гірка, 15, в м. Луцьку, в тому числі шляхом державної реєстрації права комунальної власності на вказане протирадіаційне укриття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання прокурорських повноважень виявлено порушення у діяльності Луцької міської ради, якою більше семи років не вжито заходів щодо оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття №04006, яке знаходиться по вул. П'ятницька Гірка, 15, в м. Луцьку. Відповідно, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності. При цьому, нездійснення державної реєстрації права комунальної власності на згадане ПРУ, може призвести до можливого протиправного вибуття нерухомого майна з комунальної власності Луцької територіальної громади.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до статті 262 КАС України.
У відзиві на позовну заяву від 17.02.2025 відповідач - Луцька міська рада просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Вважає, що позивачем не наведено жодної правової норми, яка порушена відповідачем внаслідок ненабуття у комунальну власність укриття, а також не наведено жодної обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Також, є незрозумілим, які конкретні дії має вчинити Луцька міська рада задля набуття у комунальну власність укриття цивільного захисту, яке і так вже перебуває в комунальній власності Луцької міської територіальної громади.
Відтак, позивачем обрано неправильний спосіб судового захисту, який би мав відповідно до статті 5 КАС України забезпечувати ефективний захист інтересів держави.
У відповіді на відзив від 19.02.2025 позивач просить суд відхилити наведені доводи відповідача та позовну заяву задовольнити.
Будь-яких інших заяв по суті справи чи клопотань на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Луцькою окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог чинного законодавства в діяльності органів влади та місцевого самоврядування в частині набуття права власності та подальшого управління майном територіальних громад Луцького району.
В ході перевірки встановлено, що на території міста Луцька перебуває нерухоме майно, зокрема споруда цивільного захисту населення - протирадіаційне укриття (далі - ПРУ) №04006, загальною площею 59,2 кв.м, що знаходиться по вулиці П'ятницька Гірка, 15.
Відповідно до Технічного паспорта на вказану споруду від 19.12.2016 ПРУ є вбудованим в будівлю за вищевказаною адресою та введено у експлуатацію у 1946 році.
Згідно листа Луцької міської ради від 09.05.2023 № 1.1-9/5752/2023 власником вказаного ПРУ є Луцька міська територіальна громада в особі Луцької міської ради.
Відповідно до інформації комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради від 16.12.2023 № 7234/01-04 до 2013 року право власності на вказане ПРУ не зареєстровано.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо набуття у комунальну власність протирадіаційного укриття, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України.
Згідно із положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №810/3164/18, від 05.03.2019 у справі №806/602/18, від 13.03.2019 у справі №815/1139/18, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а та від 05.11.2019 у справі №804/4585/18.
Частиною 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Згідно із статтею 316 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтями 328, 331 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно із частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав здійснюється на засадах обов'язковості державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Крім того, статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, підлягають обов'язковій державній реєстрації.
У Державному реєстрі прав, відповідно до статті 5 Закону, реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 182 ЦК України, ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до пунктів 6, 7, 44 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об'єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об'єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності). Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, що отримані державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Згідно із частиною 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать: сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
Таким чином, захисні споруди є об'єктами нерухомого майна, речові права на які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону.
Статтями 13 та 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією.
Сільські, селищні, міські ради, згідно статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до підпунктів 3 та 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Права суб'єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.
Отже, єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території м. Луцька, є Луцька міська рада.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2025 №408835489 вбачається, що будь-якого права власності на споруду цивільного захисту ПРУ №04006 за вказаною адресою не зареєстровано.
Згідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях від 12.12.2024 № 10-03-1361 Луцька міська рада не зверталася до вказаного відділення з приводу видачі документа, який підтверджує факт відсутності перебування споруди цивільного захисту № 04006 (м. Луцьк, вул. П'ятницька Гірка, 15) в державній власності.
Також, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності чи будь-яке інше речове право на вказане нерухоме майно Луцькою міською радою не реєструвалося.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що за наявності підстав та відповідних повноважень Луцькою міською радою, як суб'єктом, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад, відповідні права комунальної власності, упродовж більше семи років з моменту виготовлення технічного паспорту не здійснено жодних юридично значимих обов'язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на протирадіаційного укриття №04006.
У постанові від 15.05.2019 у справі № 688/4324/16-а Верховний Суд зазначив, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що невжиття заходів відповідачем спрямованих на реєстрацію права власності на нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої міська рада представляє, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади.
Отже, наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо невжиття дієвих заходів щодо набуття у комунальну власність протирадіаційного укриття, що є підставою для визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача вжити заходів спрямованих на набуття у комунальну власність протирадіаційного укриття, в тому числі шляхом державної реєстрації права комунальної власності на вказане протирадіаційне укриття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Луцької міської ради щодо набуття у комунальну власність протирадіаційного укриття №04006, яке знаходиться по вулиці П'ятницька Гірка, 15, в місті Луцьку та зобов'язання Луцьку міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття у комунальну власність протирадіаційного укриття №04006, яке знаходиться по вулиці П'ятницька Гірка, 15, в місті Луцьку, в тому числі шляхом державної реєстрації права комунальної власності на вказане протирадіаційне укриття.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок, 13, ЄДРПОУ/Умовний 02909915) в інтересах держави до Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Б. Хмельницького, будинок, 19, ЄДРПОУ 34745204) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо набуття у комунальну власність протирадіаційного укриття №04006, яке знаходиться по вулиці П'ятницька Гірка, 15, в місті Луцьку.
Зобов'язати Луцьку міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття у комунальну власність протирадіаційного укриття №04006, яке знаходиться по вулиці П'ятницька Гірка, 15, в місті Луцьку, в тому числі шляхом державної реєстрації права комунальної власності на вказане протирадіаційне укриття.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський