Справа № 493/1579/24
Номер провадження 6/493/39/25
24 березня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Тітової Т.П.
за участю секретаря Сирота О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Князь Інни Іванівни про відстрочення виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 13.02.2025 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19.09.2024 року позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором від 13.02.2022 року у сумі 47810 грн та судові витрати.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 13.02.2025 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суму заборгованості у розмірі 35870 грн.
Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 13.02.2025 року набрало законної сили, і на виконання вищевказаного судового рішення Балтським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист.
12.03.2025 року через підсистему Електронний Суд відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Князь І.І. звернулась до суду з заявою про відстрочення виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 13.02.2025 року у справі № 493/1579/24 на один рік по 3557,30 грн на місяць, посилаючись на те, що матеріальний стан відповідача є незадовільним та унеможливлює належне виконання судового рішення. Зокрема зазначає, що вона не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, отримує соціальні виплати у розмірі 860 грн на місяць. Її чоловік ОСОБА_2 працює на посаді комерційного директора ТОВ «Єльбор» і отримує заробітну плату у розмірі 18000 грн. Вони мають на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, вона не має власного нерухомого майна і орендує в м. Одеса квартиру, орендна плата складає 6000 грн на місяць, додатково сплачує комунальні послуги.
Таким чином, зазначає, що на її переконання, відстрочення виконання судового рішення є необхідним з метою отримання нею можливості повернути надані нею у борг грошові кошти та подальшого належного виконання нею рішення Балтського районного суду Одеської області від 13.02.2025 року у справі № 493/1579/24, у зв'язку з чим вона звертається до суду із даною заявою.
Від представника позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Крюкової М.В. надійшли заперечення на заяву про відстрочення судового рішення, в яких вона вважає заяву безпідставною, посилаючись на те, що недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути надано розстрочення виконання судового рішення, а тому доводи заявника про скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки отримали ухвалу суду про відкриття провадження у справі 12.03.2025 року о 15:15:55 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Дослідивши матеріали справи, ознайомившись із доводами заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду та запереченнями позивача, суд вважає, що заява відповідача не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 13.02.2025 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суму заборгованості у розмірі 35870 грн. Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 13.02.2025 року набрало законної силиі на виконання вищевказаного судового рішення було видано виконавчий лист.
За змістом ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПКУкраїни за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).
Право на звернення до суду звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
За змістом ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження», якою регулюється відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення, рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду Українив п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 ЗУ «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Отже, підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Так, згідно з положень ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доводи заяви про те, що заявниця на даний момент проживає в орендованому житлі, сплачує орендну плату та комунальні послуги та має на утриманні малолітню дитину, отже вимушена нести додаткові витрати, які в свою чергу, мають істотний вплив на матеріальний стан заявника як підстава для задоволення її заяви про відстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не заслуговують на увагу, оскільки вказане не є тими виключними обставинами в розумінні вимог ст. 435 ЦПК України і 33 ЗУ «Про виконавче провадження», які можуть бути враховані судом.
Посилання заявниці на те, що дохід заявниці складається фактично лише із соціальної виплати, розмір якої складає 860 грн, та єдиним доходом її сім'ї є заробітна плата чоловіка, яка становить 18000 грн, у неї відсутнє майно, на яке може бути звернення стягнення, не є тими виключними обставинами, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим та можуть бути враховані судом як підстава для відстрочення виконання рішення суду та не можуть впливати на право стягувача за судовим рішенням отримати належне.
Таким чином, самі по собі ті факти, що відповідач не може одразу виконати рішення, так як на теперішній час не працює, постійного доходу вона не має, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, не свідчать ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Оскільки суду не надано належних доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин для розстрочення виконання рішення суду, суд вважає відмовити у задоволенні заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 435 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Князь Інни Іванівни про відстрочення виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 13.02.2025 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 25.03.2025 року.