Справа № 464/314/25 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г. О.
Провадження № 33/811/241/25 Доповідач: Белена А. В.
14 березня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю захисника-адвоката Тимошика І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за апеляційною скаргою захисника Тимошика І.Я. на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року
Постановою судді Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2КУпАП, та на нього накладено адміністративне у виді 15 діб адміністративного арешту.
Направлено ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він будучи підданий адміністративному стягненню будучи підданий адміністративному стягненню за ч.1 ст.173-2 КУпАП, повторно протягом року, 30 грудня 2024 року близько 22:50 год за адресою проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав її, принижував, штовхав, чим завдав шкоди її фізичному та психічному здоров'ю, передбачене ч.3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На постанову судді захисник Тимошик І.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_3 зазначає, що у постанові не вказано, що він як захисник Басалика Р.Б. був присутній у судовому засіданні та надавав пояснення щодо причини відсутності самого ОСОБА_1 .
Вважає, що у справі відсутні докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_4 та зазначає при цьому, що усі так звані докази, зокрема письмові пояснення ОСОБА_2 , заборонний припис, складалися наступного дня.
Окрім цього апелянт звертає увагу, що протокол складався у присутності ОСОБА_1 , проте мало місце грубе порушення права на захист останнього, оскільки він є німий, не розмовляє та не міг надати пояснення поліції, а сурдоперекладача або адвоката йому забезпечено не було.
Наполягає на відсутності домашнього насильства, оскільки мав місце звичайний сімейний конфлікт, який ОСОБА_2 неправильно пояснила працівникам поліції.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибув та про поважні причини неприбуття суду не повідомив.
Захисник ОСОБА_1 адвоката Тимошик І.Я. не заперечував проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника Тимошика І.Я. на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП є правильними.
Ці висновки підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії АА №081868 від 31.12.2024; формою оцінки ризиків домашнього насильства від 31.12.2024, який визначений як середній та низький; терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА № 432650 від 31.12.2024; заявами ОСОБА_2 від 29.12.2024 та 31.12.2024, а також фотознімками та відеозаписами з місця події.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,настає адміністративна відповідальність.
Підставою для складання вказаного протоколу стала заява ОСОБА_2 , згідно з якою остання просила вжити заходів щодо її чоловіка ОСОБА_1 , який зловживає алкоголем, у зв'язку з чим б'є її та дітей, ображає їх, блокує їх телефони.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, взаємоузгоджуються між собою, у зв'язку з чим твердження захисника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є необґрунтованими.
Достовірність даних, викладених в протоколі та правдивість показань, перевірені в судовому засіданні, а тому суддя районного суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об'єктивно з'ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на таке.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 6 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Проте, суддею першої інстанції, при розгляді справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначених вимог закону в повній мірі враховано не було.
Як вбачається з постанови судді, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді 15 діб адміністративного арешту, за наявності в санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП більш м'якого стягнення, місцевий суд не перевірив та не врахував належним чином даних про особу ОСОБА_1 .
Так потерпіла ОСОБА_2 скерувала до суду апеляційної інстанції заяву від 03.03.2025,у якій просить не карати суворо її чоловіка ОСОБА_1 та пом'якшити останньому накладене щодо нього стягнення, оскільки він після того випадку пройшов повне лікування, виправився, усвідомив скоєне та щиро розкаявся.
Також апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою МСЕК серії ЛВА-1 № 191226, а також згідно з довідкою № 358 від 12.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом Психічні та поведінкові розлади у зв'язку з вживанням алкоголю.
На думку апеляційного суду, з врахуванням того, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, суддя дійшов правильного висновку про накладення на останнього стягнення у вигляді адміністративного арешту, водночас вважає, що розмір такого стягнення надмірно суворим.
Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу захисника Тимошика І.Я. слід задовольнити частково, постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 слід змінити, пом'якшити накладене за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП стягнення у виді 15 діб адміністративного арешту на 10 діб адміністративного арешту.
У решті постанову судді слід залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Тимошика Ігоря Ярославоввича задоволити частково.
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Пом'якшити накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у виді 15 діб адміністративного арешту на 10 діб адміністративного арешту.
В решті постанову судді залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА