Дата документу 25.03.2025 Справа № 336/5503/24
Справа № 22-ц/807/771/25 Головуючий у 1-й інстанції: Савеленко О.А.
Є.У.№336/5503/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
26 березня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кухаря С.В., Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Акцент-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2025 року,
У червні 2024 року АТ КБ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 05.06.2016 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач зобов'язання з повернення кредиту належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 13.05.2024 виникла заборгованість в сумі 22 207,41 грн., із яких: 16 970,91 грн. - заборгованість за кредитом, 5236,5 грн. - заборгованість за відсотками. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.06.2016 в розмірі 22207,41 грн. станом на 13.05.2024 та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку були повернуті банку. З виписки по картці наданої позивачем вбачається, що сума внесених на карту відповідачем коштів за весь період користування дорівнює 101 005,36 грн., а сума використаних відповідачем кредитних коштів складає 62 338,43 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «А-Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги АТ КБ «А-Банк» зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг, оскільки відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Банком станом на час укладання договору на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію у письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законом не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Фельський С.Л. зазначив, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Банку без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.
Встановлено, що АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Акцент Банк», про що зазначено у п.1.1 статуту АТ «Акцент-Банк» (далі А-Банк).
05.06.2016 ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.10).
У п. 1 вказаної Анкети-заяви зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті, визначено, що після одержання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви Банк виконує перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт надає право Банку у будь який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт (п.2.1.1.2.3) Підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком (п.2.1.1.2.4).
У разі порушення Власником або Довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов цього Договору та/або у разі виникнення Овердрафта Банк має право призупинити здійснення розрахунків по Картці (заблокувати Картку) та/або визнати Картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній Банком частці у разі невиконання Власником та/або Довіреною особою Власника своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим Договором (2.1.1.4.2).
Клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором (2.1.1.5.5) (а.с.33-39).
Згідно з Витягом з Умов та правил надання банківських послугу ПАТ «Акцент-Банк» визначені Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold» (а.с.39-40).
Відповідно до довідки за картами ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано дві банківські картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 (а.с.30).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 05.06.2016, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , останній станом на 13.05.2024 має заборгованість в сумі 22207,41 грн., яка складається з наступного: 16079,22 - заборгованість за тілом кредиту, 891,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту (прострочений), 5236,5 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами (3211,71 грн. - на поточну заборгованість, 2024,79 грн. - на прострочену заборгованість) (а.с.4-9)ю
Згідно з довідкою за лімітами за договором № б/н від 05.06.2016, укладеного з ОСОБА_1 , 05.06.2016 останньому встановлено кредитний ліміт 300 грн., який у подальшому був збільшений: 16.11.2016 - до 18000 грн., 15.02.2017 - до 19000 грн., 17.05.2017 - до 22000 грн., 17.05.2017 - до 22000 грн. (а.с.31).
АТ «Акцент-банк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
З огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановлено, що 05.06.2016 між АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) було укладено кредитний договір № б/н. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачеві надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
До кредитного договору позивач додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» (а.с. - 33-39), витяг з Умов та правил надання банківських послуг за тарифом користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с. зворот 39-40).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість, яка рахується за ОСОБА_1 станом на 13.05.2024 по кредитному договору становить 22 207,41 грн., із яких: 16 970,91 грн. - заборгованість за кредитом; 5236,50 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.4-9).
Проте в анкеті-заяві позичальника від 05.06.2016 не зазначена процентна ставка.
Крім того, у цій анкеті, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.06.2016, посилався Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме зазначені Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «Акцент-Банку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові по справі № 342/180/17 від 03.07.2019 суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ ««Акцент-Банк»» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05.06.2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.06.2024), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі 342/180/17-ц, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З урахуванням викладеного, висновку Великої Палати Верховного Суду у згаданому рішенні по справі № 342/180/17, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Акцент-Банк», який міститься в матеріалах даної справи та не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.06.2016 року шляхом підписання заяви-анкети.
Отже, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» 5236,50 грн. заборгованості за відсотками.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаному рішенні по справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Не підтверджує вказаних обставин і паспорт споживчого кредиту, що міститься в матеріалах справи.
Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 05.06.2016 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, висновок Великої палати ВС України у справі № 342/180/17, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 16 970,91 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Окрім того, відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, скасовуючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги АТ «Акцен Банк» задовольняються частково, то і судові витрати, які були понесені Банком в суді першої та апеляційної інстанції мають бути компенсовані за рахунок відповідача частково, а саме за подання позову - 2314 грн., за подання апеляційної скарги - 3685 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Акцент -Банк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2025 року у цій справі скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 05.06.2016 р. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент банк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 05.06.2016 р. за тілом кредиту в сумі 16 970,91 гривня (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 91 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент банк» судові витрати понесені першої та апеляційної інстанції у сумі 5999 гривень (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков