Дата документу 24.03.2025 Справа № 337/2793/24
ЄУН 337/2793/24 Головуючий у І інстанції: Салтан Л.Г.
Провадження № 22-ц/807/315/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
24 березня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Онищенка Е.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 5 листопада 2022 року ОСОБА_2 під приводом продажу металопластикового вікна заволоділа грошовими коштами позивача в розмірі 3300 грн. Згодом, відповідач передала грошові кошти працівникам ТОВ «Віконда». За фактом вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 було внесено до ЄРДР за №1202387050000492 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України. Постановою від 29 грудня 2023 року зазначене кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 стверджує, що відповідач безпідставно заволоділа її грошовими коштами та своїми діями завдала їй моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки життя ОСОБА_1 було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями, відтак заподіяну шкоду оцінює в 1000 грн, що є мінімальним відшкодуванням.
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3300 грн та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви, ОСОБА_1 зазначала, що суд першої інстанції не врахував, що під час замовлення склопакету, ОСОБА_2 проігнорувала вимоги ОСОБА_1 щодо функціональності та порядку відкривання вікон, а позивач, не читаючи комерційну пропозицію, її підписала.
Зважаючи, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися правовідносини з виконання умов договору, якому притаманні ознаки побутового підряду щодо встановлення в оселі позивача металопластикового вікна, відтак грошові кошти, набуті відповідачем, є авансом за умовами укладеного між сторонами правочину.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що 05 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконда» було укладено домовленість щодо виготовлення та демонтажу/монтажу металопластикового вікна за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією рахунку за заказом № Соборон3557, за яким покупцем зазначено ОСОБА_1 на загальну суму 6300 грн, що включає вартість стекло пакету - 5300 (СПД - 32 мм (4х8х4х12х4), заміру - 100 грн, доставки, монтажу, демонтажу - 900 грн (а.с.7-б).
Відповідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 324 від 05 листопада 2022 року, виданого ФОП ОСОБА_2 , прийнято від ОСОБА_1 3300 грн, як підставу зазначено: договір вікна, замовлення покупця № Соборн3557 від 05 листопада 2022 року (а.с.7-б).
За заявою ОСОБА_1 09 вересня 2023 року були внесені відомості до ЄРДР за № 12023087050000492 за ч.1 ст.190 КК України щодо заволодіння невстановленою особою під приводом продажу пластикового вікна, шляхом обману грошовими коштами у сумі 3300 грн ОСОБА_1 .
Постановою старшого дізнавача ОСОБА_3 від 29 грудня 2023 року кримінальне провадження № 12023087050000492 від 9.09.2023 року закрито, у зв'язку з встановленням в діях ОСОБА_2 відсутності складу кримінального правопорушення (а.с.10-11).
За змістом ухваленої постанови ОСОБА_1 надавала пояснення, що 05 листопада 2022 року вона вирішила замінити склопакет та звернулась до ТОВ «Віконда», де було укладено договір на виготовлення вікна та заявниця внесла передоплату у розмірі 3300 гривень. Загальна вартість виготовлення та встановлення складала 6300 гривень. При цьому заявниця зазначила, що таке вікно, як вона хотіла їй не виготовлять у зв'язку з відсутністю певного обладнання. Тоді заявниця вирішила, що її ошукали та звернулась до поліції.
За змістом ухваленої постанови ОСОБА_2 органам поліції пояснила, що вона є менеджером у ТОВ «Віконда», на початку листопада 2022 року до компанії «Віконда» зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що в неї тріснув склопакет та потрібен спеціаліст для заміни. Далі, майстер приїхав та подивившись на її вікно сказав, що так як вона хоче не буде, а тільки заміна нового склопакету замість розбитого. Після цього, 05.11.2023 ОСОБА_1 самостійно прийшла до офісу «Віконда», який розташований за адресою: просп. Соборний, 179, м. Запоріжжя, та підписала комерційну пропозицію і внесла аванс у розмірі 3150 гривень, а повна вартість склопакету з доставкою та його встановленням складала 6300 гривень. Її повідомили про необхідність очікування виготовлення замовлення. Після чого, зателефонували ОСОБА_1 , щоб працівники компанії змогли привезти склопакет та його встановити, на що вона відмовилась і сказала, що вона не це замовляла. Також, 26.05.2023 компанія відправила рекомендований лист, в якому зазначено, що склопакет готовий та щоб заявниця була в курсі, що товар виготовлений. Також свідок зазначила, що склопакет стоїть у них на складі та, що будь-який момент вони зможуть приїхати його поставити, але ОСОБА_1 , не оплачує залишок суми та не дає доступу до квартири. При цьому ОСОБА_2 надала всі копії документів з приводу зазначеної ситуації.
Відповідно ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу.
Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу).
Відповідно до ст.872 ЦК України якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості або розірвання договору та відшкодування збитків. У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати.
Згідно ст. 874 ЦК України у разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом двох місяців від дня такого попередження продати предмет договору побутового підряду за розумну ціну, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника. Підрядник має право у випадках, визначених частиною першою цієї статті, замість продажу предмета договору побутового підряду притримати його або вимагати відшкодування.
Згідно ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що між сторонами склалися правовідносини з виконання умов договору, якому притаманні ознаки побутового підряду щодо встановлення в оселі позивачка металопластикового вікна. Це підтверджується копією Замовлення № Соборон3557 та Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3324 від 05 листопада 2022 року.
Також суд першої інстанції правильно зауважив, що позивач заявила позовні вимоги не з підстав виконання умов укладеного договору, а на підставі ст. ст.1212 та 1213 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити такі обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Якщо правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач в односторонньому порядку відмовилась від укладеного договору на поставку вікна або такий договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, не підтверджені належними доказами і зводяться до вираження незгоди з оскаржуваним рішенням суду.
Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2024 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дняїї ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 24 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: