Дата документу 19.03.2025 Справа № 337/664/18
Єдиний унікальний №337/664/18 Головуючий у 1 інстанції Бредун Д.С.
Провадження № 22-ц/807/353/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
19 березня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Кочеткової І.В.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікатів виконавчих листів боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,-
У червні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» в особі директора Скребесь О.С. подав до суду заяву про видачу дубліката виконавчого листа у справі №337/664/18.
В обґрунтування вказано, що оригінали виконавчих листів по справі № 337/664/18 були втрачені при переміщенні документації з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Розгляд просять провести за відсутності сторони заявника.
Просив видати дублікат виконавчого листа у справі №337/664/18 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 141077,16 доларів США, що еквівалентно 3832277 грн. 26 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом 70472,83 доларів США (1914352 грн. 57 коп.), заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом 70604,33 доларів США (1917924 грн. 69 коп.), пеня за прострочення сплати кредиту 580924 грн. 72 коп
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2024 року заяву стягувача про видачу дублікатів виконавчих листів задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просили ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявником не надано жодних доказів, які підтвердили факт втрати виконавчих листі, оскільки взятий судом першої інстанції акт огляду не містить інформації щодо предмету доказування; інших доказів втрати оригіналу виконавчого листа суду надано не було, а отже є підстави для відмови в задоволенні заяви.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимога ухвала суду першої інстанції відповідає.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15.06.2020 року у цивільній справі ЄУН №337/6944/18, з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» солідарно стягнута сума заборгованості за кредитним договором №14/2007/0051/Фжк від 09.02.2007 року у розмірі 141077,16 доларів США, що еквівалентно 3832277 грн. 26 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом яка складається з заборгованості за кредитом 70472,83 доларів США (1914352 грн. 57 коп.), заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом 70604,33 доларів США (1917924 грн. 69 коп.), пені за прострочення сплати кредиту 580924 грн. 72 коп
Ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 11.12.2020 року у справі замінено первісного стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», (49089 м.Дніпро, вул. Автотранспортна, буд.2, офіс 205, ЄРДПОУ 40696815, п/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) у виконавчому провадженні з виконання рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15.06.2020 року у цивільній справі №337/6944/18, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №14/2007/0051/Фжк від 09.02.2007 року.
Супровідним листом № 337/664/18/14234/3021 від 03.12.2021 року на заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» копія ухвали суду та оригінали виконавчих листів відповідно до реєстру поштових відправлень надіслані 23.12.2021 року на адресу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
На теперішній час перевірити факт отримання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначених відправлень за трекінгом «Укрпошта» № 6907608220965 не є можливим, оскільки сплинув термін можливого відстеження зазначеної інформації.
03.04.2022 року Наказом № 3103 ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» призупинило дію трудових договорів у зв'язку з військовою агресією проти України.
Зазначений наказ скасований наказом № 2912 від 29.12.2022 року.
Відповідно до акту огляду матеріалів кредитної справи 14/2007/0051/Фжк від 16 січня 2023 року, підписаного директором ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» О.С. Скребець : «В ході огляду матеріалів кредитної справи позичальника - ОСОБА_1 за кредитним договором 14/2007/0051/Фжк від 09.02.2007 року, встановлено, що в матеріалах справи відсутні оригінали виконавчих листів № 337/664/18 виданих Хортицьким районним судом з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» у рахунок погашення заборгованості у розмірі 141077,16 грн..»
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого лиска, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15.06.2020 року у цивільній справі №337/6944/18 про стягнення в солідарному порядку, з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» правонаступником якого є ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» суми заборгованості за кредитним договором №14/2007/0051/Фжк від 09.02.2007 року у розмірі 141077,16 доларів США, що еквівалентно 3832277 грн. 26 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом яка складається з заборгованості за кредитом 70472,83 доларів США (1914352 грн. 57 коп.), заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом 70604,33 доларів США (1917924 грн. 69 коп.), пені за прострочення сплати кредиту 580924 грн. 72 коп, є чинним, на теперішній час боржниками не виконано та підлягає примусовому виконанню, судом також враховано, що заявником доведено факт втрати оригіналу виконавчого листа, що перешкоджає виконанню судового рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, сукупністю дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Проте, ч.5 ст. 12 ЦПК України врегульовано, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, серед іншого,запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
До загальних засад цивільного судочинства чинним законодавством віднесено принцип диспозитивності, який передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому,ст.13ЦПКУкраїни також врегульовано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.
Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року по справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22) зроблено висновок, що: «дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено».
Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили; перевірити чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин; чи пред'являв стягувач виконавчий лист до виконання; обставин втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується.
Під час розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого документа суд зобов'язаний з'ясувати, чи є чинним рішення суду та чи не було скасовано, чи виконано рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа
до отримання стягувачем неналежного; також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий документ. Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документу повинно бути додано довідки органів зв'язку або державного виконавця.
До того ж дублікат виконавчого документа може бути виданий, якщо зацікавлена особа звернулась до суду із заявою про це до закінчення строку встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо такий строк закінчився, зацікавлена особа яка звертається до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа може одночасно ставити питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Саме такі правові висновки сформульовано у Постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17) та від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18).
Отже, зважаючи на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби, що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, можна зробити висновок що оригінали вищезазначених виконавчих листів загублені , а отже вони вважаються втраченими.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного врахування факту призупинення трудових відносин з працівниками у зв'язку з введенням на території України воєнного стану у зв'язку з збройною агресією рф проти України та реєстрацію юридичної адреси заявника в м. Дніпро, що не входить в перелік територій на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих рф, колегія суддів не бере до уваги, оскільки.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного станув Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений та діє на теперішній час.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні»» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав.
Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції враховувався факт введення на території України воєнного стану у зв'язку з збройною агресією рф проти України для визначення дотримання трирічного строку, що встановлений законодавством, для звернення з заявою про примусове виконання рішення, а не як факт підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа.
Твердження апеляційної скарги про відсутность інформації щодо предмету доказування в акті огляду кредитної справи від 16.01.2023 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегією суддів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
У Законі України "Про виконавче провадження" поняття "виконавче провадження" розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греці, заява №183571/91" (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…".
19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов'язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко ex ofilicio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).
Згідно із ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником надано до суду докази, що підтверджують втрату оригіналу виконавчих листів, що унеможливлює подальше виконання судового рішення, що суперечить нормам, встановленим законодавством, та ставить під загрозу права та інтереси стягувача, та, відповідно, позивачем доведено наявність правових підстав для видачі дублікату виконавчого листа.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що процесуальне питання про видачу дублікату, судом першої інстанції вирішено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 березня 2025 року.
Головуючий
Судді: