24.03.2025 Справа №608/2103/24 Провадження №2-ві/607/2/25
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі судді Якімця Тараса Ігоровича розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Черніцької Ірини Миколаївни у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди та
У провадженні судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцької І.М. знаходиться цивільна справа № 608/2103/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2024 року відкрито провадження у цій справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 06 січня 2025 року.
Позивач у заяві про відвід головуючої судді Черніцької І.М. зазначає, що вона 28.08.2024 подала до Чортківського районного суду Тернопільської області позов до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, у якому в якості відповідачів визначила Гусятинське відділення поліції та Чортківську окружну прокуратуру. 30.08.2024 суддя Запорожець Л. М. відкрила провадження і призначила підготовче засідання на 09.10.2024. Утім, 12.11.2024 у підготовчому засіданні суддя змінила відповідачів на Тернопільську обласну прокуратуру і Головне управління національної поліції в Тернопільській області та передала справу до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
Суддя Черніцька І.М. 06.12.2024 відкрила провадження у цій справі, згодом закрила підготовче судове засідання та призначила справу до розгляду по суті на 12.02.2025. Друге засідання у цій справі суддя Черніцька І.М. призначила на 18.03.2025, а третє на - 02.05 2025. Такі процесуальні дії судді Черніцької І.М. заявниця (позивач у справі) розцінює як необґрунтоване затягування розгляду справи, перевищення строків розгляду справи по суті. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що судом при перенесенні засідань не викликалися свідки, не призначалася додаткова експертиза, не витребувалися додаткові докази тощо, а тому заявниця вважає, що такого роду перенесення судового засідання не що інше як свідоме і умисне затягування судом розгляду справи по суті.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2025 року для вирішення питання відводу матеріали справи передано для автоматизованого розподілу іншому судді, який не входить до складу суду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) - Якімця Т.І.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи; за ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Суд приймає рішення розглядати питання про відвід судді Черніцької І.М. без повідомлення учасників справи.
За результатами вивчення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Черніцької І.М. суд доходить до таких висновків.
Заява про відвід головним чином мотивована тим, що суддя Черніцька І.М., на думку ОСОБА_1 , безпідставно переносить судові засідання у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди (справа № 608/2103/24). Зокрема, призначивши справу до розгляду по суті на 12.02.2025 суддя Черніцька І.М. перенесла її розгляд на 18.03.2025, а згодом на 02.05 2025 при цьому, за твердженням позивача, не вчинялися інші процесуальні дії такі як виклик свідків, призначення додаткових експертиз, витребовування додаткових доказів тощо.
Суд дослідив зміст заяви про відвід та матеріали цивільної справи, в аспекті питань, що мають значення для задоволення або незадоволення цієї заяви, робить висновок про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп).
Статтею 10 ЦПК України визначено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта).
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (перше речення пункту 1). Тож Конвенція, з-поміж іншого, вказує на такі важливі властивості суду як його незалежність і безсторонність.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) безсторонність розглядає через об'єктивний та суб'єктивний критерій. ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) зазначав, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції , за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII) (§ 66).
У цій справі ЄСПЛ також звертав увагу, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (§ 67); застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності, тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення (перше речення § 69).
Приписи Конституції України та конвенційні зобов'язання України щодо незалежності та безсторонності суду відтворені та деталізовані на рівні національного законодавства. Так, за частиною першою статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ забезпечується головним чином через процесуальний інститут відводу (самовідводу) судді.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статті 36 ЦПК України. Так, за частиною першою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Процесуальний закон окремо встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Аналіз заяви про відвід судді Черніцької І.М. та матеріалів цивільної справи за № 608/2103/24 свідчить про те, що сумніви заявника в неупередженості та об'єктивності судді виникли, зокрема, внаслідок незгоди з окремими процесуальними діями судді. Так, на думку ОСОБА_1., суддя безпідставно відкладає розгляд її справи по суті чим затягує розгляд справи та перевищує строки розгляду цієї справи по суті. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, суддя провела відповідну кількість судових засідань у підготовчому провадженні та під час розгляду справи по суті, а 18.03.2025 було прийнято рішення про оголошення перерви у справі перед судовими дебатами й призначено судове засідання на 02.05.2025. Відповідного частини першої статті 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
Таким чином, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Черніцької І.М. від розгляду цивільної справи № 608/2103/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою, оскільки аргументація, наведена у заяві, зводиться виключно до незгоди з процесуальними діями судді щодо строків призначення судових засідань при розгляді цієї справи по суті.
Відповідно до статті 40 ЦПК України: питання про відвід вирішується невідкладно; вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі; у разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід; відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина сьома); за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина одинадцята).
Керуючись статтями 36, 40, 258 - 261, 353 ЦПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Черніцької І.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. І. Якімець