Справа №463/2594/25
Провадження №1-кс/463/2789/25
про застосування запобіжного заходу
21 березня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, військовослужбовцю військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимому,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
встановив:
слідчий звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі - ДБР), здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №62025140110000056 від 06.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_8 .
Досудовим розслідуванням установлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №153 від 29.05.2024 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), з 29 травня 2024 зараховано до списків тимчасово прибулого особового складу, та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону реактивної артилерії військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Разом з тим, всупереч вимогам ст. 1, 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 , самовільно залишив військову частину, в умовах воєнного стану, при наступних обставинах.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 02.07.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) тривалістю понад три доби та перебував поза її межами до 06.01.2025.
Відтак, у період з 02.07.2024 по 06.01.2025 солдат ОСОБА_4 , проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 02.07.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) тривалістю понад три доби та перебував поза її межами до 06.01.2025, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
21.03.2025 солдату ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтованість якої підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про факт самовільного залишення військової частини від 12.09.2024 №7380/1; наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1598-АД від 02.07.2024 про призначення службового розслідування; актом службового розслідування разом з матеріалами службового розслідування; наказом командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування в списки тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_1 №153 (по стройовій частині) від 29.05.2024; іншими матеріалами кримінального провадження.
З врахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, враховуючи наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, запобігти яким застосуванням більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного неможливо, а також враховуючи вимоги ч.8 ст.176 КПК України, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у ньому та просив таке задовольнити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили. Зазначили, що військову частину підозрюваний залишив через стан здоров'я, оскільки у зв'язку з травмою сухожилля не міг носити військові черевики. Підозрюваний проходить ВЛК, а тому просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
ДБР проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140110000056 від 06.01.2025.
Як вбачається з повідомлення про підозру від 21.03.2025, яке цього ж дня вручене підозрюваному, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, обґрунтованість якої підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про факт самовільного залишення військової частини від 12.09.2024 №7380/1; наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1598-АД від 02.07.2024 про призначення службового розслідування; актом службового розслідування разом з матеріалами службового розслідування; наказом командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування в списки тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_1 №153 (по стройовій частині) від 29.05.2024.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім цього, відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
При цьому згідно з абз.8 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КПК України, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, тому з метою запобігти ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід з урахуванням абз.8 ч.4 ст.183 КПК України застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів без визначення розміру застави.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 395 КПК України,-
постановив:
клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів, починаючи з 21 березня 2025 року та закінчується - о 24 год. 00 хв. 19 травня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 24.03.2025
Суддя: ОСОБА_1