Провадження № 11-кп/821/324/25 Справа № 705/6906/24 Категорія: ч.1 ст. 164 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
25 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого-суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судових засіданьОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12024255360000672 за апеляційною скаргою прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Уманського району Черкаської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, одруженого, має неповнолітню доньку: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, зареєстрованого та фактичною проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, до 60 годин громадських робіт.
Згідно вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 705/2489/18 від 06.08.2018, яке вступило в законну силу 06.09.2018, зобов'язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_10 , на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 5 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.06.2018 і до повноліття дитини. Однак, ОСОБА_7 , починаючи з 01.04.2024 по 05.12.2024 аліменти на утримання дитини не сплачував, діючи умисно та цілеспрямоване від сплати встановлених рішенням суду аліментів злісно ухилявся, в центр зайнятості населення не звертався, заходів щодо працевлаштування не вживав, фінансової допомоги на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не надавав, добровільно рішення суду не виконував, внаслідок чого має загальну заборгованість по сплаті аліментів, за вищевказаний період в сумі 24018 гривень. Загальна заборгованість по сплаті аліментів станом на 05.12.2024 становить 38837,25 гривень, що сукупно складає суму більше ніж за три місяці відповідних платежів.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу в якій, не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просила вирок скасувати в частину призначеного покарання через неправильне застосування судом Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт на строк 80 годин. У решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 не дотримано вимог ст. 50, 65 КК України, за ч. 1 ст. 164 КК України призначено покарання у виді 60 годин громадських робіт, що є нижчим від найнижчої межі санкції статті, оскільки санкцією ч. 1 ст. 164 КК України визначено покарання у виді громадських робіт на строк від 80 до 120 годин.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, докази на підтвердження встановлених судом обставин судом не досліджувалися відповідно до вимог ч.2 ст. 382 КПК України, та ніким з учасників судового провадження не оспорюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції Закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 164 КК України, обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Як вбачається з вироку місцевого суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено у виді громадських робіт на строк 60 годин.
Санкцією ч. 1 ст. 164 КК України передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
Згідно ч. 2 ст. 61 КК України громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин.
Таким чином суд першої інстанції за ч. 1 ст. 164 КК України призначив ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі передбаченої санкції статті, та в мінімальних межах загальної частини КК України. Разом з тим положення ст. 69 КК України судом першої інстанції не застосовувалися.
При призначенні покарання суди повинні суворо дотримуватися вимог ст. 50, 65 КК України стосовно загальних засад його призначення.
Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
За таких обставин, вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, з постановленням нового вироку на підставі ст. 420 КПК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до положень ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», колегія суддів враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінального проступку, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття, обтяжуючі покарання обставин: вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах та вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 164 КК України у виді 80 годин громадських робіт.
В решті вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст. 404, 405, п.3 ч.1 ст. 407, 418, 420, п. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів судової палати
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2024 року в частині призначеного покарання ОСОБА_7 - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт на строк 80 годин.
В решті - вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді