справа № 285/1458/25
провадження у справі № 2/0285/1013/25
про залишення позовної заяви без руху
24.03.2025 року м. Звягель
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Васильчук Л. Й., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1
до ЗП (ПТ)О “Звягельське вище професійне училище»
про стягнення заробітної плати,
18.03.2025 ОСОБА_1 шляхом використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційноїсистеми «Електронний суд» звернулась до суду з позовом у якому просить зобов'язати директора від імені ЗП (ПТ)О “Звягельське вище професійне училище» забезпечити викладача німецької мови ОСОБА_1 педагогічним навантаженням на 2024-2025 навчальний рік відповідно до вимог положення пункту 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОУ №102 від 15.04.1993 року; зробити перерахунок нарахування заробітної плати з 01.09.2024; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити премію відповідно до ст. 57 Закону України “Про освіту»; зобов'язати нарахувати та виплатити премію з нагоди 50 річчю з дня народження.
За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ЦПК України.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частинами 6, 7, 8 статті 43 ЦПК України визначено, що процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Всупереч викладеному, позивач ОСОБА_1 не надала суду докази, які підтверджують надсилання позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення відповідачу.
Таким чином, позивачу слід надати суду доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду в електронній формі документів.
Згідно із ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року.
У відповідності до ст. ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» за подання заяв, скарг до суду на всій території України справляється судовий збір, платниками якого є, громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно постанови ВСУвід 30.11.2016 у справі № 226/168/15 зроблено висновок, що починаючи з 01.09.2015, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових правовідносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі. Усі інші вимоги, що випливають із трудових правовідносин, а також вимога про стягнення моральної шкоди повинна бути оплачена судовим збором. Аналогічна позиція, висловлена в постанові Великої Палати ВСУ від 30.01.2019р. у справі № 910/4518/16.
У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Положеннями ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною собою повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачкою заявлено чотири вимоги немайнового характеру, позовну заяву подано до суду через систему «Електронний суд», а тому відповідно до вимог ст. 4 Закону України позивачка повинна була сплатити судовий збір в сумі 3 875, 84 гривень (1211,20х0,8=968,96) гривень, про що суду надати відповідний платіжний документ, або надати документи на підтвердження звільнення від сплати судового збору. Рахунок для сплати судового збору отримувач коштів - ГУК у Жит.обл/ТГ м.Нов-Волин/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37976485; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; рахунок отримувача - UA 588999980313141206000006795; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - судовий збір (обов'язково із зазначенням ідентифікаційного коду та суті позову).
Недотримання обов'язкових вимог до змісту позову є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позову не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
Керуючись статтями 175,177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ЗП (ПТ)О “Звягельське вище професійне училище» про стягнення заробітної плати, залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк терміном десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків та роз'яснити, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Й. Васильчук