Справа № 283/687/25
Провадження №1-кс/283/180/2025
25 березня 2025 року м. Малин
Слідчий суддя Малинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
заступника начальника слідчого відділення ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання заступника начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025060510000089, -
встановив:
Заступник начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 подав до слідчого судді клопотання, погоджене з прокурором Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_7 , в якому просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою у зв?язку з його підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначив, що 22 березня 2025 року о 20 годині 45 хвилин ОСОБА_5 керував автомобілем марки «Opel Vectra», яким рухався по вулиці Соборній в с. Пиріжки Коростенського району Житомирської області. Проїжджаючи ділянку дороги біля будинку №199, ОСОБА_5 , в порушення вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3 «б», 2.3 «д», 2.10, 10.1, 11.2, 11.3, 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, не врахував дорожні умови та обстановку, не обрав безпечну швидкість, під час здійснення обгону навантажувача марки «MANITU», не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам руху, небезпечно змінив напрямок руху керованого транспортного засобу вліво, виїхавши на зустрічну смугу руху. В момент виникнення небезпеки для руху своєчасно не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка знаходилась з лівого краю проїзної частини дороги. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження, у вигляді травм голови, від яких остання померла на місці пригоди.
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3 «б», 2.3 «д», 2.10, 10.1, 11.2, 11.3, 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Крім того, одразу після наїзду на пішохода ОСОБА_8 , водій ОСОБА_5 , будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог пункту 2.10. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, не вжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій ОСОБА_8 , не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілу до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган поліції, не вжив усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, а натомість, з метою уникнення відповідальності за скоєне зник з місця пригоди, чим завідомо залишив без допомоги потерпілу ОСОБА_8 , яка перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, коли ОСОБА_5 сам поставив потерпілу у небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілій допомогу.
Своїми умисними діями, які виразились у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, особою, яка мала змогу надати допомогу та сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України.
Заступник начальника слідчого відділення зазначив, що ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, підтверджується тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, тому є підстави вважати що ОСОБА_5 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Також заступник начальника слідчого відділення звертає увагу на те, що підозрюваний залишив місце пригоди, а тому може ухилитись від явки до органу досудового розслідування та суду.
Крім того заступник начальника слідчого відділення зазначив, що існують і інші ризики, а саме:
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Прокурор та заступник начальника слідчого відділення клопотання підтримали та просять задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 заперечили по суті клопотання.
Захисник пояснив, що підозрюваний навчається, має позитивну характеристику та міцні соціальні зв?язки, У зв?язку з цим відсутні ризики його ухилення від явки до органу досудового розслідування та суду. За таких обставин вважає за доцільне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний пояснив, що він дійсно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, але не з метою ухилення від органу досудового розслідування або суду, а у зв?язку з тим, що побачив закривавлену потерпілу та злякався.
Заслухавши пояснення заступника начальника слідчого відділення, прокурора, думку підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Поряд з цим, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд погоджується з існуванням обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вищевказаних кримінальних правопорушень, подальше встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та наявності вини в ньому обвинувачення буде здійснюватися в ході досудового розслідування та можливого судового розгляду.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Заступник начальника слідчого відділення просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із зазначенням, що жодний з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України.
Проте, слідчий суддя не погоджується із таким висновком заступника начальника слідчого відділення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 29 Конституції України та ст.ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу і особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід враховувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки останнього.
Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Крім того, при судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Розглядаючи клопотання заступника начальника слідчого відділення, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість ризику передбаченого п. 1 ст. 177 КПК України. Доказів наявності інших ризиків заступником начальника слідчого відділення та прокурором не надано. Разом з цим, заступником начальника слідчого відділення та прокурором не зазначено достатніх обґрунтувань неможливості запобігання вищевказаного ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного.
Частиною 2 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Тому, оцінивши надані суду докази у своїй сукупності, слідчий суддя вважає, що немає жодних підстав стверджувати, що підозрюваний ОСОБА_5 буде намагатись знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчиняти інші кримінальні правопорушення; намагатися незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні або ж будь-яким іншим чином буде перешкоджати досудовому розслідуванню.
У справі Європейського суду з прав людини «Алєксандер Макаров проти росії» від 12 березня 2009 року зазначено: «Суд зобов'язаний проаналізувати особисті обставини заявника докладніше та навести на користь тримання його під вартою конкретні підстави, підкріплені доказами».
Розглядаючи клопотання заступника начальника слідчого відділення про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя вважає, що зазначені заступником начальника слідчого відділення в клопотанні доводи не дають підстави вважати, що належну поведінку підозрюваного неможливо забезпечити шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи вищевикладене та висновок Європейського суду з прав людини по справі «Бойченко проти Молдови» від 11 липня 2006 року про те, що «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою», слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання заступника начальника слідчого відділення про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що єдиний можливий на момент розгляду даного клопотання запобіжний захід, який у даному випадку можна застосувати до ОСОБА_5 , є цілодобовий домашній арешт та вважає, що це забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Натомість, прокурором не доведено та судом не встановлено ризиків, визначених у п.п. 2-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та того, що інший більш м'який запобіжний захід чи взагалі не застосування запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того слідчий суддя враховує, що підозрюваний навчається, має постійне місце проживання в якому проживає разом з матір?ю та сестрою, позитивно характеризується та має міцні соціальні з?язки.
З огляду на викладене, а також те, що застосування запобіжних заходів, зокрема у вигляді тримання під вартою є правом суду, а не є його обов'язком, суд приходить до висновку про відсутність підстав для обрання запропонованого запобіжного заходу підозрюваному.
Керуючись ст. 181,183,184,193,194,196,376 Кримінального процесуального кодексу України, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання заступника начальника СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити за безпідставністю.
Обрати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, не судимому - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 60 днів з 23 березня 2025 року по 22 травня 2025 року включно без застосування електронного засобу контролю.
Покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-заборонити цілодобово залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду та службової особи поліції, якій буде передано ухвалу про застосування запобіжного заходу для виконання;
-прибувати до заступника начальника СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 чи іншого слідчого в провадженні якого буде перебувати кримінальне провадження, прокурора за першим викликом та до суду за кожною вимогою.
Контроль за виконанням ухвали покладається на заступника начальника СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1