18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 березня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/5/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі заступника начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Олійник І.А., та представників сторін: позивача - не з'явилися, відповідача - не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу №925/5/25 за позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про витребування земельної ділянки,
Керівник Золотоніської окружної прокуратури, через систему «Електронний суд», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації (далі - позивач) до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - відповідач), в якому просить суд:
витребувати на користь Черкаської обласної військової адміністрації (код 00022668) у Піщанської сільської ради земельну ділянку лісогосподарського призначення кадастровий номер 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га, розташовану за межами населеного пункту с. Бубнівська Слобідка Золотоніського району Черкаської області;
відшкодувати судові витрати.
Позов обґрунтований неправомірним вибуттям з державної власності у комунальну власність відповідача земельної ділянки кадастровий номер 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га, розташовану за межами населеного пункту с. Бубнівська Слобідка Золотоніського району Черкаської області.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 13.01.2025, 13.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/5/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.02.2025 року, в якому підготовче провадження у справі № 925/5/25 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2025 року.
В судове засідання 14.03.2025 року позивач та відповідач явку представників не забезпечили, повідомленні належним чином про дату, час та місце підготовчого засідання, позивач відповідно до довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою суду від 13.02.2025 року до його електронного кабінету, відповідач відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою суду від 13.02.2025 року.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.
В засіданні суду 14.03.2025 року прокурор позовні вимоги з підстав та у розмірі, зазначених в уточненій позовній заяві, підтримали і просили суд позов задовольнити повністю.
Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 14.03.2025 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши подані прокурором заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
14.12.2021 року рішенням Піщанської сільської ради №19-51/VIII “Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок» прийнято до комунальної власності в тому числі, земельну ділянку запасу з кадастровим номером 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га, розташовану в адміністративних межах Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами с. Піщане (а.с. 82).
За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 378859255 сформованої 16.05.2024 року (а.с. 84), земельна ділянка з кадастровим номером 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га належить на праві комунальної власності територіальній громаді в особі Піщанської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, запис про право власності №46431014 здійснений 26.01.2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради Костюк О.В. на підставі рішення Піщанської сільської ради №19-51/VIII від 14.12.2021 року.
Водночас згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 26.04.2024 року за №10-23-0.2-3066/2-24 за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га відноситься до земель лісогосподарського призначення (а.с. 99).
Департамент агропромислового розвитку Черкаської ОДА листом від 09.03.2023 року повідомив Золотоніську окружну прокуратуру, що за дорученням Держгеокадастру № 13-28-0.131-1075/2-22 від 28.01.2022 року з метою забезпечення Угоди від 27.08.2019 року, укладеної між державою Україна та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, у 2021 році на території Черкаської області було проведено державну інвентаризацію земель, а саме несформованих земельних ділянок, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі (а.с. 30). Інвентаризація земель державної власності була проведена згідно з розпорядженням Черкаської ОДА від 09.08.2021 року за №414 “Про проведення інвентаризації земель державної власності на території Черкаської області» (а.с. 81).
За результатами робіт щодо інвентаризації земель до Державного земельного кадастру було внесено відомості про земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 11 308,3370 га, з яких відповідними розпорядженнями Черкаської ОДА затверджено 45 технічних документацій щодо інвентаризації земель на загальну площу 4 821,0468 га.
У ході проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок, які були сформовані та внесені до Державного земельного кадастру згідно технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель, які були затверджені розпорядженням Черкаської ОДА, виявлено, що на земельну ділянку лісогосподарського призначення 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га вже зареєстровано право власності за Піщанською сільською радою Золотоніського району Черкаської області.
Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило Золотоніську окружну прокуратуру наступне:
у листі №13-23-0.3-3334/2-22 від 10.10.2022 року спірна земельна ділянка сформована відповідно до технічної документації із землеустрою щодо державної інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,1173 га в адміністративних межах Піщанської сільської ради, за межами населених пунктів с. Шабельники та с. Бубнівська Слобідка та згідно матеріалів документації із землеустрою угіддя земельних ділянок визначені як “005.01 Земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю» (а.с. 88-89);
у листі №23-0.2-4670/2-24 від 08.07.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га входить до земель роздержавлення колгоспу ім. Постишева, правонаступником якого згідно з інформацією Архівного відділу Золотоніської районної державної адміністрації від 24.092024 року за №04-02/87 з 07.05.1992 року є КСП “Воля», а з 15.12.1999 року - СТОВ “Воля», по Бубнівсько-Слобідській раді Золотоніського району Черкаської області згідно доданих фрагментів картографічних матеріалів (а.с. 101-105);
у листі №10-23-0.2-5641/2-24 від 19.08.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га відноситься до земель лісогосподарського призначення, надано матеріали фрагментів з картографічних матеріалів роздержавлення відповідно до аналізу яких вбачається, що ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення (а.с. 109-110).
02.07.2024 року Філія “Золотоніське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» повідомила Золотоніську окружну прокуратуру листом за №166/22.13-ВЛ, що земельна ділянка з кадастровим номером 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га не перебуває та не перебувала у постійному користуванні ДП “Ліси України» в особі філії, тому у них відсутні матеріали лісовпорядкування та роздержавлення (а.с.111).
Відповідно до графічних матеріалів справи про передачу у колективну власність КСП “Воля» Золотоніського району Черкаської області земельна ділянка 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га, входить до контуру 79 загальною площею 55,4 та відповідно до умовних позначень рахується лісом.
Зазначені обставини також підтверджуються технічною документацією із землеустрою щодо державної інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,1173 га в адміністративних межах Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (за межами населених пунктів с. Шабельники та с. Бубнівська Слобідка), розробленої ДП “Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»(а.с. 17-80).
22.12.2021 року розпорядженням Черкаської Обласної держаної адміністрації від 22.12.2022 року за №753 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок в адміністративних межах Піщанської сільської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області» (а.с.85) затверджено вищезазначену технічну документацію та віднесено, в тому числі, земельну ділянку з кадастровим номером 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га до земель запасу державної власності (землі лісогосподарського призначення), з цільовим призначенням - земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що знаходиться в адміністративних межах Піщанської сільської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області, за межами населених пунктів, та при цьому на частину земельної ділянки площею 5,9297 га встановлено обмеження у використанні - водоохоронна зона, прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм на островах (п.п5 п. 2).
06.10.2022, 23.07.2022 року позивач - Черкаська обласна військова адміністрація звертався до відповідача з листами №7804/02/09-02.01-08, №418 у яких просив вжити заходи щодо скасування реєстрації комунальної власності на спірну земельну ділянку, враховуючи відсутність розпоряджень щодо її передачі до комунальної власності Піщанської сільської ради, тому право комунальної власності має бути скасоване у найкоротший термін.
Відповідач листи відповідача залишив без відповіді та виконання, що і стало причиною звернення прокурора до суду.
Прокурор вказує, що земельна ділянка за кадастровим номером 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га безпідставно віднесена до земель комунальної власності Піщанської сільської ради. Черкаською обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель лісового фонду, не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею. Таким чином, позивач - Черкаська обласна військова адміністрація згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України має право на витребування від Піщанської сільської ради Черкаського району Черкаської області вказаної земельної ділянки, яка вибула з її володіння поза її волею та була набута у власність Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом
Згідно з ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Земельний кодекс України (у відповідній редакції) визначає зокрема наступне:
земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами ( ч. 1 ст. 3);
до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст. 12);
віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст. 20);
землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 1, 2 ст. 22);
до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст. 38);
громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст. 116);
громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ст. 118);
сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122).
Лісовий кодекс України (у відповідній редакції) визначає наступне:
захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (ст. 1);
ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7);
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території:1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин;4) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;5) пункт виключено;6) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення;7) обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, передбаченому законодавством;8) забезпечують здійснення заходів з охорони і захисту лісів, створюють охоронні зони для збереження біорізноманіття у лісах, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до здійснення таких заходів населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в'їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством;9) встановлюють ліміт використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань, крім лісових ділянок сумарною площею до 100 гектарів, які перебувають на землях усіх категорій (крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення);10) встановлюють максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;11) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону (ст. 31);
облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обгрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ст. ст. 45, 47, 48, 54);
існуючі до набрання чинності цим Кодексом поділ лісів за категоріями захисності та відповідний режим ведення лісового господарства не можуть бути змінені до затвердження в установленому порядку відповідних нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом. Спеціальні дозволи на використання лісових ресурсів, видані до набрання чинності цим Кодексом, діють до завершення терміну, на який вони були видані. До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п.п.3-5 Прикінцевих положень).
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карі, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що земельна ділянка з кадастровим номером 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га сформована відповідно до технічної документації із землеустрою щодо державної інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,1173 га в адміністративних межах Піщанської сільської ради, за межами населених пунктів с. Шабельники та с. Бубнівська Слобідка та згідно матеріалів документації із землеустрою угіддя земельних ділянок визначені як “005.01 Земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю»; входить до земель роздержавлення колгоспу ім. Постишева, правонаступником якого є КСП “Воля», а з 15.12.1999 року - СТОВ “Воля», по Бубнівсько-Слобідській раді Золотоніського району Черкаської області згідно доданих фрагментів картографічних матеріалів та даних ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 08.07.2024, 19.08.2024 року.
Черкаська обласна державна адміністрація, як розпорядник земель лісового фонду, згоди на вилучення з кадастровим номером 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га, яка розташована в адміністративних межах Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами с. Піщане не надавала, будь-які рішення щодо зміни її цільового призначення не приймала відповідно вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею, що підтверджено даними фрагментів з картографічних матеріалів роздержавлення.
За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.04.2024 року у справі №913/50/22, для розмежування лісових ділянок комунальної та державної власності необхідно враховувати чи на момент роздержавлення ділянка відносилась до лісової.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 звернула увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п.57 постанови). Правову позицію в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду підтверджено, відповідно до пунктів 6.35, 6.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387, 388 ЦК України.
Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). І такі вимоги позивачем пред'явлені (див. наступний розділ цієї постанови).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.
Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. (Судом врахована позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №359/3373/16-ц від 23.11.2021 року).
Отже, за положеннями зазначених норм права, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 ст. 388 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
При цьому норма частини 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №522/2201/15-ц.
Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (п. 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).
Відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення Черкаської обласна державної адміністрації означає, що власник, волю (згоду) на її відчуження не виявляла, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.
Таким чином наразі Черкаська обласна військова адміністрація має право на витребування від Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області земельної ділянки, яка вибула з її володіння поза її волею та безпідставно передана у власність сільській раді, тому позовна вимога прокурора є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до п. 66 постанови Великої Палати Верховного суду від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 позивач із дотриманням правил ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (п.п. 99-100), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п.п. 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі №522/2202/15-ц (п.п. 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п.п. 38-39), від22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (п.п. 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (п. 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п. 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п.п. 71, 76), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (п.п. 55-57), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (п.п. 120-121, 123-124), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (п.п. 101, 103), від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19 (п.п. 9.32-9.33, 9.38), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (п.п. 86- 87), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 148-151, 153-154, 167-168), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (п.п. 39, 42-44, 50), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (п.п. 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20(п.п. 9.65-9.66), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (п.9.47)).
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо належності звернення Золотоніської окружної прокуратури до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 то захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду у і від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц ).
Згідно частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2024, 09.04.2024 року Керівник Золотоніської окружної прокуратури звертався до позивача Черкаської обласної військової адміністрації із запитами № 7/1-138 вих 24, № 51/1-250вих-24 щодо вжиття нею заходів повернення спірної земельної ділянки (а.с. 95, 100).
Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної військової адміністрації у листі від 01.05.2024 року повідомив прокуратуру про обмежене фінансування, у тому числі на судові витрати, а тому не заперечує про подання прокуратурою відповідної позовної заяви (а.с. 98).
Проте, станом на даний час незважаючи на явні порушення використання земель лісового фонду, проінформована Черкаська обласна військова адміністрація будь-яких заходів щодо захисту інтересів держави, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою, не вжила.
Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.
Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Витребувати у Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, ідентифікаційний код 04410841, місцезнаходження: 19723, Черкаська обл., Золотоніський район, с. Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98 А, на користь Черкаської обласної військової адміністрації, ідентифікаційний код 200022668, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 185 земельну ділянку лісогосподарського призначення кадастровий номер 7121581500:09:001:0587 площею 7,5226 га, розташованої за межами населеного пункту с. Бубнівська Слобідка, Золотоніського району, Черкаської області.
Стягнути з Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, ідентифікаційний код 04410841, місцезнаходження: 19723, Черкаська обл., Золотоніський район, с. Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98 А на користь Черкаської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: 18015, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 286 судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 3028грн.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.03.2025 року
Суддя В.М. Грачов