Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
24 березня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4190/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши клопотання ФОП Галайди В.П. про стягнення судових витрат (вх. №5960/25 від 07.03.2025) по справі
за позовомФізичної особи-підприємця Галайди Василя Петровича
доФізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни
пророзірвання договору та стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився.
ФОП Галайда В.П. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовної заявою до ФОП Кавальової К.О., в якій просить:
- розірвати Договір про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719, укладений між позивачем та відповідачем;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 26.987,06грн, сплачені останнім за ненадані послуги за Договором про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/4190/24.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24 позов ФОП Галайди В.П. задоволено частково. При прийнятті вказаного рішення розподіл судових витрат на професійну правову допомогу судом не здійснювався.
07.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ФОП Галайди В.П. надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх.№5960/25), в якому просить суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, понесених позивачем у зв'язку з розглядом даної справи, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 12.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За приписами частини третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що розгляд даної справи відбувався в порядку загального позовного провадження за участю представників сторін, приймаючи до уваги перебування судді Добрелі Н.С. у щорічній основній відпустці з 10.03.2025 до 21.03.2025 включно, розгляд даного клопотання було призначено на перший день після виходу судді з відпустки, тобто 24.03.2025 року хвалою Господарського суду Харківської області від 07.03.2025.
Представник позивача в призначене на 24.03.2025 судове засідання не з'явився, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надіслав заяву (вх. №6177/25 від 10.03.2025), в якій просить провести судове засідання без участі позивача та його представника.
Суд, розглянувши заяву представника позивача про проведення судового засідання без його участі, вважає її такою, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, а тому задовольняє її, оскільки участь у судових засіданнях відповідно до положень статті 42 ГПК України є правом учасника справи, а не його обов'язком.
Правом на участь представника в судовому засіданні 24.03.2025 відповідач не скористався, про дату, час і місце судового засідання повідомлений відповідно до положень ГПК України. Втім, ухвали суду повернулися від відповідача на адресу господарського суду з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи факт направлення судом ухвали від 07.02.2025 на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд клопотання позивача в даній справі.
Частиною третьої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12.000,00 грн позивачем надані до суду такі документи:
- договір про надання правничої допомоги від 04.11.2024 №0411/1, укладений між АБ "АДВОКАТСЬКЕ БЮРО ВІКТОРІЇ МАРУШЕВСЬКОЇ" та ФОП Галайдою В.П., за умовами якого адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу відповідно до вимоги законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, використовуючи засоби, способи та методи, необхідні для захисту прав та інтересів клієнта, а клієнт зобов'язався оплатити адвокатському бюро гонорар (винагороду) за надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
- додаткову угоду від 04.11.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024 №0411/1, згідно з якою сторони дійшли згоди, що сума гонорару (винагороди) адвокатського бюро за надання правничої допомоги, вид та обсяг якої визначено цією додатковою угодою, узгоджена в розмірі 10.000,00 грн;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 05.03.2025 за договором про надання правничої допомоги від 04.11.2024 №0411/1, відповідно до якого адвокатське бюро надало клієнту наступну правничу допомогу: складання позовної заяви - 8.000,00 грн; представництво інтересів ФОП Галайди В.П. у судових засіданнях в режимі відеоконференції - 4.000,00 грн; всього на 12.000,00 грн.
- детальний опис наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 04.11.2024 №0411/1;
- платіжні інструкції від 25.11.2024 №236 на суму 6.000,00 грн та від 06.03.2025 №247 на суму 6.000,00 грн.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання АБ "АДВОКАТСЬКЕ БЮРО ВІКТОРІЇ МАРУШЕВСЬКОЇ" професійної правничої допомоги позивачу у справі №922/4190/24.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (див. постанови Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20).
Умовами додаткової угоди від 04.11.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024 №0411/1 погоджено, що сума гонорару (винагороди) адвокатського бюро за надання правничої допомоги, вид та обсяг якої визначено цією додатковою угодою, узгоджена в розмірі 10.000,00 грн. Жодних змін в частині погодженого Договорами розміру ставки матеріали справи не містять, а позивачем до суду не надано.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (пункт 46 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
В даному випадку, відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на послуги адвоката.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №912/354/20.
У відповідності до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі №922/4190/24 позов ФОП Галайди В.П. задоволено частково, а саме в частині стягнення грошових коштів. В іншій частині позовних вимог (щодо розірвання договору) провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Статтею 130 ГПК України передбачений розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, а саме: У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
2. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
3. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
4. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
5. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
6. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Статтею 130 ГПК України передбачений вичерпний перелік підстав для відшкодування витрат понесених позивачем, а саме частиною третьої статті 130 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Суд зазначає, що ГПК України не містить норм, які регулюють розподіл витрат на правову допомогу адвоката, які були понесені саме позивачем, у випадку закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Також не підлягає застосуванню також і частина дев'ята статті 129 ГПК України (у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору). У зв'язку з тим, що Договір про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719 припинив свою дію під час розгляду справи внаслідок закінчення строку його дії.
Таким чином у суду відсутні підстави для покладання на відповідача витрат на професійну правничу допомогу за вимогою про розірвання Договору про надання консультаційних послуг з PR від 19.07.2024 №01240719, оскільки провадження за нею було закрито за відсутністю предмета позову.
Враховуючи те, що в позов ФОП Галайди В.П. був задоволений частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим суд, дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають частковому відшкодуванню з відповідача в розмірі 6.000,00 грн, розрахованих пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50% від 12.000,00грн).
За таких обставин, клопотання ФОП Галайди В.П. про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальової Ксенії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Галайди Василя Петровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6.000,00 грн.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішення законної сили.
4. В іншій частині клопотання відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного додаткового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне додаткове рішення підписано 25.03.2025.
Суддя Н.С. Добреля