Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/219/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676)
до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області ( місцезнаходження: 63503, Харківська обл., місто Чугуїв, вулиця Старонікольська, будинок 35-А; код ЄДРПОУ: 44864199)
про стягнення 15 302,84 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Чугуївської міської ради Харківської області (відповідач) про стягнення з відповідача 15 302, 84 грн. з яких: основний борг у сумі 9 706,10 грн., пеня у сумі 2 304,93 грн., 3% річних у сумі 716,23 грн., інфляційні втрати у сумі 2 575,58 грн.
Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати та здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/219/25. Справу № 922/219/25 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
07.02.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3515 від 07.02.2025), в якому зазначено таке. Як вказує відповідач, у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану в Україні, відповідно до Указу президента України №680/2022 від 01.10.2022 "Про утворення військових пдміністрацій населенних пунктів у Харківській області" утворено Чугуївську міську військову адміністрацію та призначено її керівника. При цьому, Чугуївська міська військова адміністрація в особі її начальника здійнює повноваження Чугуївської міської ради. Отже, на думку відповідача, належним відповідачем у справі має виступати саме Чугуївська міська військова адміністрація Чугуївського району Харківської області. Також, відповідач зазначає про те, що акти розподілу/траснпортування газу від Чугуївського відділення АТ "Оператор газорозподільних мереж "Харківгаз" до міської ради для підписання не надходили. Таким чином, на думку відповідача, у зв'язку з відсутністю підписаних актів виконаних робіт Чугуївська міська рада не зареєструвала бюджетні зобов'язання та наявність кредиторської заборгованості в органах казначейства до закінчення бюджетного року, що унеможливило в подальшому здійснення будь-яких платіжних операцій на виконання умов договору. Крім того, відповідач заперечує шодо нарахованої позивачем пені та вказує, що її нараховано поза межами строків, передбачених у ч.6 ст.232 ГПК України. З огляду на вищевикладене, відповідач прость суд в задоволенні позову відмовити.
13.02.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надйшла відповідь на відзив (вх.№3939 від 13.02.2025), в якій зазначено таке. По-перше, позивач зазначає, що відповідачем не дотримано вимог процесуального законодавства, в розумінні статті 170 ГПК України. По-друге, позивач вказує, що акти приймання-передачі природного газу за період лютий 2022-травень 2022 направлялись на електронну пошту відповідача. Разом з цим, у зв'язку з постійними кібератаками Російської Федерації тривали час були заблоковані сервери, на яких зберігалась інформація доказів направлення актів приймання-передачі за період лютий 2022-травень 2022, при цьому після відновлення доступу до серверу, докази направлення відповідних актів були втрачені. По-третє, позивач стверджує, що розрахунок пені виконано ним у відповідності до законодавства, а томі твердження відповідача щодо нарахування пені поза межами строків є безпідставними. З огляду на вищевикладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, відзив повернути як такиц, що подано з пропуском строку на його подання.
Разом з цим, 18.02.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотанння про заміну неналежного відповідача (в.№4298 від 17.02.2025), яке обґрунтовано таким. У зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану в Україні відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 01.10.2022 №680/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області», розпорядження Президента України від 04.10.2022 №240/2022- рп «Про призначення Г. Мінаєвої начальником Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області» утворено Чугуївську міську військову адміністрацію та призначено її керівника. Відповідно до пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 16.11.2022 №2777-ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану» начальники визначених у Постанові військових адміністрацій, крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів. При цьому апарати відповідних міських рад та їх виконавчих комітетів, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 частини другої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"), комунальні підприємства, установи та організації відповідних територіальних громад підпорядковуються начальникам відповідних військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області. Ураховуючи викладене, з дня утворення Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, Чугуївська міська рада Харківської області тимчасово (до моменту відновлення повноважень у зв'язку із скасування воєнного стану) тимчасово позбавлена можливості здійснювати свої повноваження як орган місцевого самоврядування, реалізовувати свої цивільні права та виконувати обов'язки, реалізовувати свої процесуальні права та виконувати свої обов'язки в судах, як учасник справи. Отже, позивач зазначає, що належним відповідачем у зазначеній справі є Чугуївська міська військова адміністрація Чугуївського району Харківської області. Такий висновок кореспондується із висновком Верховного Суду, викладеним за змістом постанови від 08.10.2024 по справі № 911/1244/23.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд замінити у справі № 922/219/25 неналежного відповідача - Чугуївську міську раду Харківської області, на належного відповідача - ЧУГУЇВСЬКУ МІСЬКУ ВІЙСЬКОВУ АДМІНІСТРАЦІЮ ЧУГУЇВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ: 44864199), місцезнаходження: 63503, Харківська обл., місто Чугуїв, вулиця Старонікольська, будинок 35-А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 судом:
- Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№3515 від 07.02.2025).
- Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№3939 від 13.02.2025).
- Задоволено клопотання позивача про заміну неналежного відповідача (в.№4298 від 17.02.2025) - Чугуївської міської ради Харківської області на Чугуївську міську військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області.
- Замінено неналежного відповідача у справі №922/219/25 - Чугуївську міську раду Харківської області на Чугуївську міську військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ: 44864199, місцезнаходження: 63503, Харківська обл., місто Чугуїв, вулиця Старонікольська, будинок 35-А).
04.03.2025 до Господарського суду Харківської області від Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5603 від 04.03.2025), в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на таке.
По-перше, відповідач зазначає, що акти розподілу/транспортування газу від Чугуївського відділення АТ “Оператор газорозподільних мереж “Харківгаз» до міської ради для підписання не надходили, враховуючи бойові дії в місті Чугуєві та Харківській області. Обсяги споживання газу, які обліковуються в інформаційній платформі оператора ГТС, очевидно, були розраховані, виходячи з обсягів замовленої річної потужності, що визначалась на підставі обсягів споживання газу у попередньому році. Крім того, відповідач був позбавлений можливості урегулювати будь-які питання, пов'язані з розірванням договору, отриманням, підписанням та поверненням актів прийому - передачі від постачальника газу. По-друге, відповідач стверджує, що вперше ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз трейдинг» звернулась до керівника Чугуївської міської ради Харківської області з листом від 29.11.2022 №125/2-5522, який надійшов лише 18.01.2023 року, про що свідчить відмітка реєстрації вхідного документа в нижньому правому куту документа. По-третє, на думку відповідача, у зв'язку з відсутністю споживання газу у заявленому періоді та через ненадсилання Чугуївській міській військовій адміністрації протягом 2022 року на розгляд підписаних з боку постачальника актів-прийому передачі газу, Відповідач не зареєстрував бюджетні зобов'язання та наявність кредиторської заборгованості в органах казначейства до закінчення бюджетного року, що унеможливило в подальшому здійснення будь-яких платіжних операцій на виконання умов договору після надходження у січні 2023 року листа Позивача від 29.11.2022 №125/2-5522. По-четверте, відповідач вважає початок військової агресії російської федерації проти України форс-мажорною обставиною, що є загальновідомою обставиною та підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1., оскільки на його думку, початок бойових дій, зокрема на території Харківської області, безпосередньо вплинув на неможливість виконання умов договору.
З огляду на зазначене вище, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити та розпочати розгляд справи спочатку відповідно до положень ч.4 ст.48 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2025 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№5603 від 04.03.2025). Клопотання відповідача про розгляд справи спочатку залишено без розгляду.
10.03.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№6125 від 10.03.2025), в якій останній зазначає таке. По-перше, позивач вказує, що акти приймання передачі природного газу за період лютий 2022 - травень 2022 направлялись на електронну пошту Відповідача. При цьому, як зазначає позивач, у зв'язку з постійними кібератаками російської федерації тривалий час були заблоковані сервери, на яких зберігалась інформація доказів направлення актів приймання-передачі за період лютий 2022 - травень 2022. Після відновлення доступу до серверу, докази направлення відповідних актів були втрачені.Відповідач, на думку позивача, ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу за спірні періоди поставки, оскільки підписані з боку Відповідача акти не були повернуті Позивачу. По-друге, позивач стверджує, що Відповідач не надавав Позивачу жодної інформації та документів про початок дії для нього форс-мажорних обставин, не надані такі сертифікати також до суду, що свідчить, на думку позивача, про те, що Відповідачем не доведено та не надано доказів дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Відповідача про застосування в даному випадку форс-мажору. По-третє, позивач зазначає, що посилання Відповідача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на 2023 рік для виконання зобов'язань за 2022 рік перед Позивачем, не виключає вину Відповідача, оскільки ним не додано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували подання на затвердження проекту кошторису на 2023 рік з сумою відповідних зобов'язань, відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228. Та про те, що такі суми не були затверджені. На підставі зазначеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/219/25 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
11.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - позивач, постачальник) та Чугуївською міською радою (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу №19-1306/21-БО-Т (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 3,5 тис.куб.метрів в тому числі по місяцях (розрахункові періоди).
Відповідно до п.2.1.3 Договору Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Рестру споживачів Постачальника (надалі - Рестр або Реєстр споживачв) розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ.
Умовами пункту 3.2. договору визначено, що постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Пунктом 3.5. договору погоджено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з п.п. 3.5.2. п. 3.5. договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Відповідно до п.п. 3.5.3 п. 3.5. договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Умовами п.п. 3.5.4. п. 3.5. договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. пункту та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.
Згідно з пунктом 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужностей на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужностей на добу за договором становить 16554,00 грн.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що загальна вартість договору на дату складання становить 48 282,50 грн., крім того ПДВ 9 656,50 грн., разом з ПДВ - 57 939,00 грн.
Згідно з пунктом 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Згідно з пунктом 13.1. договору він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1306/21-БО-Т від 11.02.2022 в період лютого 2022 року у розмірі 32,00 м.куб. на суму 529,73 грн.(а.с.15);
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору№19-1306/21-БО-Т від 11.02.2022 в період березня 2022 року у розмірі 514,98 м.куб. на суму 8 524,97 грн.(а.с.15 зворотня сторона);
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1306/21-БО-Т від 11.02.2022 в період квітня 2022 року у розмірі 39,82 м.куб. на суму 658,58 грн.(а.с.16 зворотня сторона);
Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1306/21-БО-Т від 11.02.2022 в період травня 2022 року у розмірі 0,03 м.куб. на суму 0,49 грн.(а.с.17).
Згідно Коригуючого Акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1306/21-БО-Т від 11.02.2022 в період березня 2022 року у розмірі 8517,30 грн.(а.с.16).
3 відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 02.12.2024 № ТОВВИХ-24-18586 вбачається, що Відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача із лютого 2022 по травень 2022 в обсягах, які визначені в актах приймання-передачі природного газу та які не були підписані Відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач не здійснив оплату за переданий газ, чим порушив погоджені між сторонами умови договору. Відтак, позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 9 706,10 грн., яка залишається не сплаченою.
У зв'язку з порушенням встановлених у Договорі №19-1306/21-БО-Т від 11.02.2022 строків оплати прийнятого природного газу, на суму основного боргу позивачем нараховано також пеню у розмірі 2 304,93 грн грн., 3% річних в розмірі 716,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 575,58 грн. Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 714 ЦК України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії" з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490).
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (надалі - Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Отже, суб'єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених зазначеним Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Враховуючи зазначене, суб'єкти ринку природного газу мають право користуватися ресурсами Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Матеріалами справи підтверджено, що за спірні періоди поставки природного газу з лютого 2022 р. по травень 2022 р. позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 9 706,10 грн.
Обсяг природного газу, що використаний відповідачем, як споживачем з EIC-кодом 56XS0000L6BOJ00C у період з 14.02.2022 по 31.05.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56XS0000L6BOJ00C) становить 586,83 м3, що підтверджується роздруківкою з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача.(а.с.24)
Отже, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання природного газу №19-1306/21-БО-Т від 11.02.2022 в частині здійснення відповідачу поставки природного газу.
Щодо заперечень відповідача, стосовно неотримання ним через електронну пошту актів-приймання передачі суд, зазначає таке.
Так, пунктами 3.5.1-3.5.2 договору постачання природного газу №19-1306/21-БО-Т від 11.02.2022 визначено, що споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
Водночас, матеріали справи не містять доказів, що відповідач надавав Позивачу копії актів приймання-передачі надання послуг розподілу природного газу за спірні періоди поставки лютий-трввень 2022 року.
Пунктами 5.1 та 5.3 Договору визначено, що оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання- передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ.
Відповідно до пункту 3.4 Договору Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та Споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного Споживачем обсягу природного газу.
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Пунктом 39 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, враховуючи положення чинного законодавства та Договору, з урахуванням даних свого комерційного вузла обліку, Відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що було ним спожито у спірний період поставки.
Разом із цим, пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб.м з ПДВ - 16 554,00 грн;
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554,00 грн.
Отже, з урахуванням обізнаності Відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в Договорі, Відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату без відповідного акту приймання-передачі природного газу.
Підпунктом 4 пункту 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Враховуючи викладене, беручи до уваги ті обставини, що Відповідач має контролювати власне газоспоживання, умовами Договору чітко визначена ціна природного газу, а обсяги зазначені в Інформаційній платформі (до якої Відповідач має доступ) та актах розподілу природного газу (який укладається між Відповідачем та Оператором ГРМ), а отже Відповідач був обізнаний про наявність заборгованості та строки її оплати.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідачем не було здійснено оплату вартості спожитого природного газу.
Статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Перевіривши правомірність нарахованої та заявленої позивачем до стягнення основної заборгованості у розмірі 9 706,10 грн., суд зазначає, що розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, арифметично вірним та підтвердженим матеріалами справи.
Враховуючи вищевказані обставини, а також відсутність доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожитий природний газ, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 9 706,10 грн підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 2 304,93 грн., суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2 Догвору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку гідно п. 5.1 та/або сстроків оплати за п. 8.4 споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який нарахвується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 2 304,93 грн., суд зазначає, що здійснене нарахування також відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 2 304,93 грн., визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 716,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 575,58 грн., суд зазначає наступне.
Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Умовами пункту 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та договором.
Пунктом 7.2. договору погоджено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши правомірність та правильність здійснено позивачем детального розрахунку 3% річних у розмірі 716,23 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 2 575,58 грн., суд зазначає, що подані нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 716,23грн., а також інфляційних втрат у розмірі 2 575,58 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо посилання відповідача на воєнний стан як на загальновідому обставину та форс-мажорні обставини, суд зазначає таке.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань, а обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання та військовими діями.
Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв'язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.
Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
Розділом 10 Договору "Форс-мажор" встановлено наступне.
Відповідно до підпунктів 10.1., 10.3 та 10.4 договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Сторони зобов'язані НЕГАЙНО повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується у порядку, встановленому чинним законодавством.
У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Суд зазначає, що потрібно розрізняти ВЧАСНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від ЗВЕРНЕННЯ до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні ЯКНАЙШВИДШЕ Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
В той же час, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов'язання зі своєчасної поставки продукції внаслідок непереборної сили.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповідач не направляв позивачу відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, який би засвідчував неможливість виконання зобов'язань за умовами договору.
Крім того, відповідач посилається на те, що в умовах ведення активних бойових дій у перші місяці війни, коли була дестабілізована робота державних органів, в т.ч. у Харківській області та не працювали установи поштового зв'язку, зверненення відповідача до ТПП для отримання сертифікату не було можливим та першочерговим завданням в тих умовах.
При цьому, підсумовуючи вищенаведену позицію Верховного суду та п.10.3 Договору, суд акцентує увагу відповідача, що в силу положень вказаного пункту він зобов'язаний був НЕГАЙНО ПОВІДОМИТИ про виникнення форс-мажорних обставин, а вже потім звертатися до ТПП. Першочерговим в контексті положень договору є саме ПОВІДОМЛЕННЯ іншої сторони. При цьому договором не встановлено порядок такого повідомлення (електронною поштою чи засобами телефонного зв'язку).
На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про недотримання відповідачем положень п. 10.3 Договору щодо повідомлення позивача про наявність у відповідача форс-мажорних обставин та відсутність доказів на підтвердження наявності вказаних обставин, як підстави для звільнення відповідача від відповідальності з невиконання зобов'язань по договору.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. також покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області ( місцезнаходження: 63503, Харківська обл., місто Чугуїв, вулиця Старонікольська, будинок 35-А; код ЄДРПОУ: 44864199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) борг у загальній сумі 15 302,84 грн, з яких: 9 706,10 грн. основний борг, пеня - 2 304,93 грн., 3% річних - 716,23 грн., інфляційні втрати - 2 575,58 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченомустаттею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "25" березня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/219/25