Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 5023/4363/12 вх. №
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
без виклику сторін
розглянувши клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. про скасування арешту на все майно Бондарчук Тетяни Дмитрівни
По справі за заявою Обласного комунального підприємства теплових мереж
до Обласного комунального підприємства теплових мереж
про визнання банкрутом
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ.
Постановою Господарського суду Харківської області від 05.10.2012 року по справі №5023/4363/12 визнано Обласне комунальне підприємство теплових мереж банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою суду від 07.05.2019 по справі № 5023/4363/12 призначено ліквідатором ОКПТМ арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д.
19.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ліквідатора арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. надійшло клопотання про: скасування арешту на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 35598860, виданий 10.10.2014, видавник: ВДВС Харківського РУЮ, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16404165 від 10.10.2014 17:45:09, Радіонов Олександр Сергійович. Харківське районне управління юстиції. Харківська обл. в інтересах Обласного комунального підприємство теплових мереж (код ЄДРПОУ: 31556309.
Розглянувши матеріали справи, надане суду ліквідатором клопотання про скасування арешту, суд дійшов висновку про наступне.
ЩОДО ПІДСУДНОСТІ.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор банкрута має повноваження і зобов'язаний, зокрема, виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконувати повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продавати майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Основна мета провадження у справі про банкрутство - є відновлення платоспроможності боржника та задоволення сукупного кола його кредиторів, яке передбачає послідовне виконання сторонами та учасниками процесу, арбітражним керуючим обов'язків, що визначені та передбачені положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Законодавець неодноразово підкреслював, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).
У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Отже, КУзПБ розширив юрисдикційнсть господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.
Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.
Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Такі рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, що безпосередньо або опосередковано впливатимуть на майнові активи боржника, можуть відбуватися, зокрема, у виконавчих провадженнях, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що виконання судових рішень є заключним етапом процедури захисту суб'єктивних прав та законних інтересів кредитора. При цьому у правовій доктрині переважає підхід до розуміння стадії виконання судових рішень саме як заключної стадії цивільного/господарського процесу. Такий підхід наразі втілений і в чинному законодавстві України (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Конституційний Суд України в Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019 наголосив, що забезпечення виконання державою судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Отже, виконавче провадження є стадією судового процесу - відокремленою системою процесуальних дій, що вкладаються в алгоритм процесуальної діяльності суду та учасників справи і спрямовані на досягнення відповідної процесуальної мети.
Судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення (див. Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18рп/2012).
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження" виокремлює порядок:
- виконання рішень немайнового характеру;
- виконання рішень шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже питання, що є предметом розгляду суду під час судового контролю за виконанням судових рішень, має усі характерні ознаки спору, оскільки постає як стан невизначеності у правах та обов'язках її учасників, що має бути усунутий судовим рішенням. Та обставина, що спір цей є суто процесуальним, особливого значення в розглядуваному контексті не має. Адже за змістом частини першої статті 7 КУзПБ саме господарський суд, що здійснює провадження у справі про банкрутство, розглядає спори, стороною яких є боржник, причому частина друга цієї статті конкретизує, що до таких спорів, зокрема, належать спори щодо інших вимог до боржника, тобто спори, які тим чи іншим чином стосуються інших вимог до боржника.
Тому в разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого у спорі за участю боржника в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до приписів статті 7 КУзПБ, така скарга (заява, позов) підлягає розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, навіть за умови, що відповідачем є суб'єкт владних повноважень згідно з абзацом четвертим частини другої цієї норми.
Здійснюючи системне тлумачення приписів діючого законодавства, слід виходити з того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними і під час їх зіставлення з нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що КУзПБ у статті 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.
За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Тобто повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Натомість розгляд скарги (заяви, клопотання, позову) на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та ухвалення відповідного рішення поза провадженням у справі про банкрутство може мати наслідком суперечність між судовим рішенням за скаргою та метою процедур банкрутства (неплатоспроможності) за приписами спеціального закону - КУзПБ, що має пріоритет з часу відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Таке судове рішення не відповідатиме критерію виконуваності та принципу правової визначеності, адже виконавець чи орган державної виконавчої служби може опинитися у стані невизначеності через колізії у правовому регулюванні примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) і процедури банкрутства (неплатоспроможності) боржника.
З врахуванням викладеного вище, суд зазначає, що розгляд клопотання ліквідатора ОКПТМ про скасування арештів, накладених в межах виконавчого провадження на користь боржника, що перебуває в процедурі банкрутства підлягає розгляду господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство сторони виконавчого провадження.
ВИСНОВОК СУДУ.
В обгрунтування поданого клопотання ліквідатор зазначає, що у судовому засіданні 13.03.2025 представником Харківської обласної прокуратури було повідомлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на майно Бондарчук Тетяни Дмитрівни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) накладено арешт в інтересах Обласного комунального підприємство теплових мереж (код ЄДРПОУ: 31556309). Проте за результатами перевірки ліквідатором інформації з офіційного сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження, щодо ОКПТМ (Код ЄДРПОУ: 31556309), за пошуковими параметрами де ОКПТМ (код ЄДРПОУ: 31556309) є стягувачем, жодних записів про відкриті виконавчі провадження не виявлено.
Ліквідатор вказує, що в процесі здійснення ліквідаційної процедури ним вживались заходи щодо повернення дебіторської заборгованості перед Обланим комунальним підприємством теплових мереж. Однак, було встановлено, що Харківським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було втрачено 44 виконавчих листів, які були видані в 2009-2010 роках, відповідно строк для пред'явлення виконавчого документа за даними виконавчими листами вже минув.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Протоколу № 1 комітету кредиторів від 18.08.2023 року, який надано ліквідатором до повного звіту, було вирішено про недоцільність звернення до суду з заявами про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа та з заявами про видачу дублікатів виконавчих документів та відповідно сплачувати за подання таких заяв судові збори, зокрема, вирішено зобов'язати ліквідатора звернутись до правоохоронних органів з заявами про кримінальне правопорушення щодо вчинення незаконних дій щодо втрати виконавчих документів.
В подальшому 05.09.2023 року, ліквідатором банкрута було подана заява про кримінальне правопорушення до Харківського районного управління поліції № 3 (Шевченківський ВП), щодо незаконних дій державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Нагорною К. В. щодо втрати нею виконавчих документів, де стягувачем було ОКПТМ. Дану заяву про кримінальне правопорушення було зареєстровано Харківським районним управлінням поліції № 3 (Шевченківським ВП) за вх. №9440, ЖЄО-17876 від 05.09.2023 року
У відповідь ліквідатором отримано лист від 02.09.2024 року вих.№3566/119-60/05-2024 на запит ліквідатора Харківське районне управління поліції № 3 (Шевченківський ВП), повідомило, що проведеною перевіркою було встановлено, що заява ліквідатора від 05.09.2023 року була розглянута у порядку та строки, які визначені вимогами ЗУ “Про звернення громадян», оскільки відсутні ознаки складу злочину. У зв'язку з чим, подальший розгляд за матеріалом був припинений.
Таким чином, наявність вказаного арешту не може впливати на завершення ліквідаційної процедури ОКПТМ, оскільки не є активом і вказане питання вже було предметом розгляду на зборах комітету кредиторів від 18.08.2023 року, на якому було вирішено про недоцільність дій щодо відновлення виконавчих документів для подальшого стягнення, у зв'язку з спливом строку пред'явлення виконавчих документів.
Відповідно до висновків Верховного Суду (зокрема в постанові від 26.10.2018 у справі №Б-50/112-09) господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наділений процесуальними повноваженнями скасовувати арешт або інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, накладені судами інших юрисдикцій задля забезпечення приватноправових інтересів третіх осіб.
Згідно ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Зняття арешту з майна перебачено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, частиною 5 вказаного закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи, що на даний час підстави, які зумовили накладення арешту на майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), втратили свою актуальність, суд вважає клопотання арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 145, 233-235 ГПК України, суд-
1. Клопотання ліквідатора (вх.№ 7057 від 19.03.2025) про скасування арешту з майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) - задовольнити.
2. Скасувати арешт на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 35598860, виданий 10.10.2014 ВДВС Харківського РУЮ, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16404165 від 10.10.2014 17:45:09, Радіонов Олександр Сергійович. Харківське районне управління юстиції Харківська обл. в інтересах Обласного комунального підприємство теплових мереж (код ЄДРПОУ: 31556309).
3. Ухвалу направити ліквідатору Мухітдінову Р.Д. ( АДРЕСА_2 ), ВДВС Харківського РУЮ.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання.
Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала є виконавчим документом згідно Закону України «Про виконавче провадження", підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Ухвала підписана 25.03.2025.
Суддя Міньковський С.В.