Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
13.03.2025м. ХарківСправа № 922/4106/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Приватного підприємства "Сигнал", м. Харків
про стягнення 309689,38 грн.
за участю представників учасників справи:
позивач - Наталія МЕРКУЛОВА,
відповідач - не з'явився,
Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Сигнал", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 309689,38 грн за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1804 від 25.12.2088, з яких: 205471,16 грн - орендна плата за період 21.02.2022-08.07.2024, 58818,32 грн - пеня за період 21.03.2022-08.07.2024, 45399,90 грн - неустойка за період 09.07.2024-09.09.2024. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 21.11.2024 позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - сім днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: розрахунку ціни позову із зазначенням усіх його складових та визначенням загального розміру суми, заявленої до стягнення. Роз'яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
26.11.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
13.03.2025 присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61081, м. Харків, вул. Західна, буд. 58.
Але, судова кореспонденція повернута Укрпоштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, згідно п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення ухвал суду є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.
Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Оскільки ухвали суду повернуті Укрпоштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи у суді.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 т.4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4106/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Відповідно до ч. 9 т. 165 ГПК України разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.
25 грудня 2008 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - "позивач" або "орендодавець") та Приватною фірмою "СИГНАЛ" (далі - "відповідач" або "орендар") був укладений договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1804 (далі - "договір").
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 316,0 кв.м (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентарний № 81262 від 22.07.2008 року), далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Західна, 58, літера "Б-5" та знаходяться на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цих приміщень отримано орендарем на підставі Розпорядження управління комунального майна та приватизації № 1863 від 27 листопада 2008 року "Про переукладання договору оренди № 7 від 01.07.2001р. на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Західна, 58, літ. "Б-5".
Пунктом 2.1.договору передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Об'єкт оренди, визначений договором, був переданий орендодавцем орендареві згідно акта прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 25 грудня 2008 року.
В подальшому сторонами було укладено низку додаткових угод до вищеназваного Договору оренди.
Відповідно до п.п.6.1. п.1 Додаткової угоди № 18 від 01.12.2022 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1804 (Далі - договір) ринкова (оціночна) вартість, визначена на підставі звіту про оцінку майна (частина четверта статті 8 Закону України від 3 жовтня 2019р. №157-1Х “Про оренду і державного і комунального майна - 835500,00 грн, без податку на додану вартість).
Відповідно до п.п.8.1. п.1 договору орендна плата складає 8355,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п.п. 11.1. п. 1 договору цей договір діє до 25.11.2025 року.
Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Відповідно до п. 3.3. договору орендар сплачує орендну плату до бюджету Харківської міської територіальної громади, відповідно до пункту 14 Умов, щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди.
Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем. Орендодавець може звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість.
Крім цього, відповідно до п. 3.6. договору передбачено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.
Відповідно до п.4.1.договору у разі припинення договору орендар зобов'язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом: сплатити орендну плату, нараховану долати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності) орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди. Відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід'ємних поліпшень/капітального ремонту.
Відповідно до п. 4.3.договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендодавцем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Відповідно до п.4.4. договору якщо орендар не повертає майно після отримання примірника акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до бюджету Харківської міської територіальної громади неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
Відповідно до п. 10.4. договору стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених ним договором, може здійснюватися на підставі рішення суду. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 17 Закону може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до п. 11.7.1. договору договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців а сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
Відповідно до п. 11.8 договору про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 11.7 цього договору. Орендодавець повідомляє орендареві листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п'яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення. Орендодавець приймає відповідне рішення та надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.
Договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення нього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця.
Відповідно до п. 11.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Проте, відповідачем належним чином не виконано обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за договором у сумі 205471,16 грн за період 21.02.2022 - 08.07.2024.
Прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців стало підставою для дострокового припинення договору на вимогу орендодавця відповідно до п.11.7.1.договору, в порядку, передбаченому п.11.8. договору, що підтверджується листами від 20.06.2024 № 4334 та 01.07.2024 № 4560.
Відтак, договір вважається припиненим 08.07.2024.
Відповідач звільнив орендоване майно і повернув його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна 09.09.2024.
Оскільки відповідач порушував строки сплати орендної плати та звільнив орендоване майно лише 09.09.2024, в результаті чого позивачем на суму заборгованості із сплати орендної плати була нарахована пеня у сумі 58818,32 грн за період 21.03.2022 - 08.07.2024, а також неустойка за період користування майном після припинення договору, що становить 45399,90 грн за період 09.07.2024 - 09.09.2024.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 ГК України). Орендна плата встановлюється в грошовій формі (ч.3 ст.286 ГК України).
Оскільки орендоване майно є комунальною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання на суму 205471,16 грн, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведене, судом було здійснено перевірку наданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми пені, та встановлено, що такий розрахунок позивачем здійснено не вірно, з огляду на наступне.
Як вбачається із наданого до позовної заяви розрахунку суми боргу позивачем заявлено до стягнення пеня у сумі 58818,32 грн за період з 21.03.2022 року до 08.07.2024 року.
Судом встановлено, що відповідні нарахування позивачем пені було здійснення поза межами шестимісячного строку, у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З аналізу вищенаведеної норми слідує, що нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, позивачем нараховано пеню за періоди які перевищують вищезазначений термін, що в свою чергу є порушенням частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду (Постанова від від 16.10.2024 по справі 911/952/22) виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Судом було досліджено умови укладеного між сторонами договору та встановлено, що сторонами не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а умова пункту 3.6. договору щодо нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Здійснивши перерахунок суми пені за заявлений позивачем період, а саме з 21.03.2022 року по 08.07.2024 року із урахуванням вимог діючого законодавства, судом встановлено, що вони здійснено не вірно, оскільки позивачем не було враховано визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку.
Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок суми пені, із урахуванням початку строку здійснення прострочення орендних платежів починаючи з 21.03.2022 року нарахованих позивачем на залишок заборгованості за лютий 2022 року у розмірі 616,85, та із урахуванням строку визначеного частиною 3 статті 232 Господарського кодексу України, та встановлено, що обґрунтованою є пеня у сумі 126,43 грн.
Відтак, в частині заявленої до стягнення позивачем пені у сумі 58691,89 грн слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Статтею 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до ч. 1. ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як встановлено судом договір припинився 08.07.2024, відповідач звільнив орендоване майно і повернув його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна лише 09.09.2024.
Відповідно до п. 4.4. договору, якщо орендар не повертає майно після отримання примірника акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до бюджету Харківської міської територіальної громади неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Отже, у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо повернення майна позивачу за актом приймання-передачі, позивачем було правомірно нараховано неустойку в сумі 45399,90 грн, за період з 09.07.2024 року по 09.09.2024 року.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів здійснення повної та своєчасної сплати суми боргу за договором, або спростування заявлених позивачем до стягнення сум, відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме існують законні підстави для стягнення з Приватного підприємства "СИГНАЛ" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1804 від 25.12.2008 заборгованості з орендної плати за період 21.02.2022 - 08.07.2024 у розмірі 205471,16 грн, пеню за період 21.03.2022 - 21.09.2022 у розмірі 126,43 грн, неустойки за період 09.07.2024 - 09.09.2024 у розмірі 45399,90 грн. В частині стягнення пені у сумі 58691,89 грн слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3011,97 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "СИГНАЛ" (61081, м. Харків, вул. Західна, буд. 58, код ЄДРПОУ 21250965) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1804 від 25.12.2008 заборгованість з орендної плати за період 21.02.2022 - 08.07.2024 у розмірі 205471,16 грн, пеню за період 21.03.2022 - 21.09.2022 у розмірі 126,43 грн, неустойку за період 09.07.2024 - 09.09.2024 у розмірі 45399,90 грн, витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3011,97 грн.
В частині заявленої до стягнення пені за період з 22.09.2022 - 08.07.2024 у розмірі 58691,89 грн. - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "24" березня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко